Рішення № 6511234, 20.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2009Справа №2-24/2341-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, поштова адреса: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, ім. 60-річчя СРСР,65, ідентифікаційний код 32085677) до відповідача - Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс"(98637, АР Крим, м. Ялта, вул. Червоних партизан, 14, ідентифікаційний код 34271937)

про стягнення 165 559,51 грн.

За зустрічним позовом Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс"(98637, АР Крим, м. Ялта, вул. Червоних партизан, 14, ідентифікаційний код 34271937)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, поштова адреса: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, ім. 60-річчя СРСР,65, ідентифікаційний код 32085677)

про визнання недійсним пункт договору.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ( відповідача за первісним позовом) – Іванова С.В. – представник, довіреність № б/н від 20.06.2009 року, паспорт ЕЕ № 620338 від 04.04.02р.

Від відповідача ( позивача за первісним позовом)– Ямпольська В.П., довіреність б.н. від 22.05.2009 р. у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" про стягнення з відповідача на користь позивача 77685,85 грн. заборгованості, 8770,53 грн. інфляційних втрат, 1279,30 грн. трьох процентів річних, 77823,83 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення умов Договору поставки товарів № 187-СФ/СН від 04 вересня 2008 року не належним чином виконував взяті відповідно до умов вказаного Договору зобов’язання, щодо оплати грошових коштів за поставлений товар, у зв’язку з чим у Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" утворилась заборгованість. Так, станом на 13.04.2009 року сума заборгованості відповідача становить 77685,85 грн. Позивач у позовній заяві зазначає, що направляв на адресу відповідача претензію №1190/11 від 12.11.2008р. про сплату заборгованості, інфляційних втрат, трьох процентів річних, процентів за користування грошовими коштами.

Відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості за договором, як зазначає позивач.

07 вересня 2009 року до Господарського суду АР Крим від Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним пункт 5.4. договору поставки товарів № 187-СФ/СН від 04.09.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" та Приватним підприємством "Магістраль Сервіс Плюс", у частині встановлення оплати за користування чужими грошовими коштами 0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів за кожен день прострочення, у зв’язку з порушенням при вчиненні цієї окремої частини правочину вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані наступним. По-перше, позивач за зустрічним позовом заперечує проти ствердження позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" щодо невиконання належним чином Приватним підприємством "Магістраль Сервіс Плюс" зобов’язань за Договором поставки товарів № 187-СФ/СН від 04 вересня 2008 року.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що пункт 5.4 вказаного Договору в частині сплати ним процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів за кожен день прострочення платежу суперечить положенням Цивільного кодексу України, ст. 1 п. 1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, посилаючись на норми чинного законодавства, позивач за зустрічним позовом обґрунтовує, що проценти, встановлені пунктом 5.4 Договору за кожен день прострочення не є процентами за користування чужими грошовими коштами. Як зазначає позивач за первісним позовом, 0,5 % у Договорі поставки товарів № 187-СФ/СН від 04 вересня 2008 року 0,5 % передбачені як міра відповідальності за прострочення платежу, однак проценти за користування грошовими коштами за своєю правовою природою не є мірою відповідальністю за порушення грошового зобов’язання.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07 вересня 2009 року зустрічний позов Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" прийнятий судом до сумісного розгляду з первісним у межах справи № 2-24/2341-2009.

07.09.2009р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" надійшли пояснення до відзиву, відповідно до яких позивач за первісним позовом просить в частині стягнення заборгованості у розмірі 77685,85 грн. провадження у справі припинити, стягнути з відповідача 8770,53 грн. інфляційних втрат, 1279,30 грн. трьох процентів річних, 77823,83 грн. – процентів за користування чужими грошовими коштами, судові витрати у розмірі 1655, 60 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07 вересня 2009 року вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача за первісним позовом первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить задовольнити його зустрічні позовні вимоги та відмовити у первісних.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

04.09.2008 р. між ТОВ "Атан-Крим"(Постачальник) та Приватним підприємством "Магістраль Сервіс Плюс" (Покупець) був укладений договір поставки № 187-СФ/СН (а.с. 14-17).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов’язується передати у встановлені дійсним договором строки паливно – мастильні матеріали (далі – ПММ) у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти ПММ та сплатити за них визначені дійсним договором грошові суми.

Відповідно до п. 1.2 Договору ПММ можуть передаватися у наступному асортименті: бензини автомобільні марки А-76, А-80, А-92, А-95, А-98; дизельне паливо, пічне паливо, мазут, автомобільні та/або промислові масла та мастила.

Асортимент, кількість та ціна ПММ відповідно до п. 2.1 Договору вказується зокрема у товаросупровідних документах.

Загальний об’єм поставки ПММ по цьому Договору визначається по факту поставок та залежить від намірів сторін (п. 2.2 Договору).

Поставка ПММ здійснюється на підставі заявок Покупця, які можуть бути передані любим зручним для Покупця засобом (п. 3.1 Договору).

Постачальник у строк не більше 3-х банківських днів після отримання заявки зобов’язується виписати та направити Покупцю рахунок для оплати, у якому вказуються асортимент та кількість ПММ, ціна за одиницю ПММ та загальна сума до оплати з ПДВ. Рахунок дійсний до оплати протягом 3-х днів з моменту його виписки, якщо інше не вказано у самому рахунку (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку, якщо ПММ будуть відпущені без попередньої оплати, Покупець зобов’язаний сплатити повну вартість отриманих ПММ протягом 20 (десяти) банківських днів з дати отримання ПММ.

Щодо визначення строку, протягом якого Покупець зобов’язаний сплатити вартість отриманих ПММ, суд вважає що у даному випадку строк, який був встановлений сторонами становить 10 банківських днів, оскільки саме цей період був визначений сторонами у договорі прописом у дужках, зазначення же строку цифрами у кількості 20 банківських днів суд розцінює як описку.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріпленням печатками Сторін та діє до 31.12.2008 р. У випадку відсутності письмових заперечень Сторін строк дії даного договору автоматично продовжується на один календарний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором було поставлено відповідачу ПММ – дизельне паливо на загальну суму 77685,85 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи накладними № 13460/3 від 05.08.2008 р. та № 14274/3 від 17.09.2008 р. (а.с.9-10).

Відповідач зазначений товар отримав, про що свідчать підпис уповноваженого представника відповідача та печатка відповідача, та по суті не заперечується відповідачем.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем вказана вартість отриманого товару сплачена не була, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 77685,85 грн., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

У подальшому під час розгляду справи у господарському суді відповідачем була сплачена у повному обсязі вартість отриманого товару у розмірі 77685,85 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку позивача, а також підтверджено сторонами у судовому засіданні та у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи (а.с.41-42,43-44,51-52,55-56).

Сплата відповідачем суми основної заборгованості під час розгляду справи у господарському суді стала підставою для клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 77685,85 грн. із посиланням на п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість у розмірі 77685,85 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку (28.04.2009 р.).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 77685,85 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Відповідно до заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 1279,30 грн. 3 % річних, 8770,53 грн. індексу інфляції та 77823,83 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості отриманих ПММ відповідно до умов договору, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3 % річних та індексу інфляції обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, нарахованих на загальний період прострочення з 22.09.2008 р. по 13.04.2009 р. на суму заборгованості, враховуючи факт встановлення прострочення з боку відповідача щодо оплати вартості отриманих ПММ, а також те, що право на нарахування 3 % річних виникає у позивача кожний день прострочення виконання зобов’язання з боку відповідача, суд визнає суму 3 % річних у розмірі 1279,30 грн. обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню.

Щодо суми індексу інфляції, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня (Лист Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Так, відповідно до розрахунку індексу інфляції, позивач починає його нараховувати з 22.09.2008 р., проте враховуючи рекомендації Верховного суду України, період нарахування індексу інфляції має становити з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р.

Враховуюче викладене, суд відмовляє у задоволені первісного позву в частині стягнення з відповідача 162,93 грн. індексу інфляції.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, нарахованого на загальний період прострочення з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р. на суму заборгованості, враховуючи факт встановлення прострочення з боку відповідача щодо оплати вартості отриманих ПММ, а також те, що право на нарахування індексу інфляції виникає у позивача кожний день прострочення виконання зобов’язання з боку відповідача, суд визнає розрахунок обґрунтованим, та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума індексу інфляції у розмірі 8607,60 грн.

В частині стягнення 162,93 грн. індексу інфляції у позові відмовлено.

Позивач за первісним позовом також просить суд стягнути з відповідача 77823,83 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зазначені проценти були застосовані позивачем на підставі п. 5.4 Договору, відповідно до якого у випадку прострочення платежу за поставлені ПММ згідно з п. 4.2 Договору, Покупець сплачує Продавцю за користування чужими грошовими коштами 0,5 % від вартості несплачених ПММ за кожний день прострочення (ст. 692 ЦК України), а також суму заборгованості із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми ( ст. 625 ЦК України).

07 вересня 2009 року до Господарського суду АР Крим від Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним пункт 5.4. договору поставки товарів № 187-СФ/СН від 04.09.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" та Приватним підприємством "Магістраль Сервіс Плюс", у частині оплати за користування чужими грошовими коштами 0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів за кожен день прострочення, у зв’язку з порушенням при вчиненні цієї окремої частини правочину вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що пункт 5.4 вказаного Договору в частині сплати ним процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів за кожен день прострочення платежу суперечить положенням Цивільного кодексу України, ст. 1 п. 1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На думку позивача за зустрічним позовом дефініція і порядок нарахування процентів за користування коштами надані у п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: «Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами».

З урахуванням викладеного, а також приписів п. 1.11 ст. 1 вказаного закону, позивач за зустрічним позовом вважає, що для застосування таких процентів необхідна наявність кредитних відносин між сторонами, зокрема, домовленості між сторонами щодо продажу товарів у кредит, тобто із розстроченням розрахунку, але тільки за умовою нарахування процентів у рамках такого відстрочення або розстрочення.

Такі положення, на думку ПП «Магістраль Сервіс Плюс», підтверджуються також ст.ст. 536, 694, 695, 1057 Цивільного кодексу України.

Оскільки домовленість між сторонами щодо використання товарного кредиту відсутня, умовами укладеного договору поставки не передбачений розмір процентів за використання коштів у рамках відстрочення розрахунку за ПММ, що є обов’язковою ознакою відносин кредиту, тому позивач за зустрічним позовом вважає, що відсотки, передбачені п. 5.4 Договору не є процентами за користування чужими грошовими коштами, а є мірою відповідальності за прострочення платежу, яка нараховується за кожен день прострочення.

Розглянувши вимоги зустрічних позовних вимог, судом не вбачається підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення платежу за поставлені ПММ відповідно до п. 4.2 Договору, Покупець сплачує Продавцю за користування чужими грошовими коштами 0,5 % від вартості несплачених ПММ за кожний день прострочення (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, вказана норма надає продавцеві право у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 198 Господарського кодексу України також передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Тобто, чинним законодавством встановлений оплатний характер зобов'язань, пов'язаних із користуванням чужими грошовими коштами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Сплата процентів за користування чужими грошовими коштами є прямим обов'язком боржника на підставі вищезазначених норм.

Крім того, законом не передбачені обмеження застосування процентів за користування грошовими коштами тільки до зобов'язань, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо). Таким чином, суд дійшов висновку про те, що такі проценти застосовуються і у випадках прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями, якщо це передбачено договором.

Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачено законом тільки для фізичних осіб, що може бути встановлено тільки договором між фізичними особами.

Тобто тлумачення даного положення частини першої зазначеної статті дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати ( ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України).

З наведеного суд приходить до висновку, що визначені сторонами у п. 5.4 договору відсотки не є мірою відповідальності за невиконання умов договору та підставою для їх застосування є саме наявність факту користування чужими коштами, що у даному випадку виразилось у несплаті вчасно коштів за отриманий товар.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Тобто у п. 5.4 сторони передбачили саме застосування процентів за користування чужими грошовими коштами, про що вказано у договорі, так як є посилання на ст. 692 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань позивача за зустрічним позовом на приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається зі ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, зокрема ч. 1 ст. 1, визначення термінів, які вказані у даній статті, передбачені саме для вживання у цьому законі.

Тобто, вказані терміни у такому розумінні застосовуються платниками податків з метою належного визначення об’єктів оподаткування та розміру податку на прибуток, та не повинні застосовуватись у правовідносинах між сторонами за договором, які є цивільно-господарськими.

Наведене спростовує доводи Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс", викладені у зустрічній позовній заяві, а тому не має підстав для визнання п. 5.4 договору недійсним.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Проценти, передбачені ч. 3 ст. 692, ч. 3 ст. 693, ст. 1048, ст. 1057 Цивільного кодексу України як правові явища, також не є тотожними процентам, що передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. З урахуванням цього, за наявності правових підстав можливе одночасне застосування процентів на підставі ст. 536, 692, 693, 1048, 1057 Цивільного кодексу України, - з одного боку, і процентів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України –з іншого.

Слід зазначити, що проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Отже, до господарських зобов'язань застосовуються правила ст. 536, 692, 693, 1048, 1057 Цивільного кодексу України, які встановлюють підстави та розмір процентів за користування чужими коштами, а також ст. 625 Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено спеціальними законами або договором.

Враховуючи встановлення під час розгляду первісного позову факту несвоєчасної сплати грошових коштів за отримані ПММ, тобто встановлення факту користування відповідачем грошовими коштами позивача безпідставно, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами обґрунтованими.

Розглянувши розрахунок процентів, нарахованих за загальний період з 22.09.2008 р. по 13.04.2009 р. у розмірі 77823,83 грн., суд визнає його обґрунтованим та таким що відповідає матеріалам справи, а тому первісні позовні вимоги в частині стягнення 77823,83 грн. процентів підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених первісних та зустрічних позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.10.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" (98637, АР Крим, м. Ялта, вул. Червоних партизан, 14, ідентифікаційний код 34271937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, поштова адреса: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, ім. 60-річчя СРСР,65, ідентифікаційний код 32085677) 1279,30 грн. річних, 8607,60 грн. індексу інфляції, 77823,83 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1653,97 грн. державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 77685,85 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення 162,93 грн. індексу інфляції у задоволенні первісного позову відмовити.

5.          Відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.