Рішення № 6511215, 27.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2009Справа №2-15/4488-2009 За позовом Українсько-британського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями завод «Динамо-Сілейр» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, 158, ідентифікаційний код 21852196) До відповідача Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117)

Про стягнення 30337,12 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Гуржій О.В., довіреність № 804 від 20.06.2008 р., у справі

Від відповідача – Грінь А.Є., довіреність № 11/49 від 31.08.2009 р., у справі

Обставини справи: Українсько-британське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями завод «Динамо-Сілейр» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» про стягнення 30337,12 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 29700,00 грн., 3% річних у розмірі 70,79 грн., пеню у розмірі 566,33 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору поставки № 370 від 07.05.2009 р. поставив відповідачу товар, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав належним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 29700,00 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 70,79 грн., пеню у розмірі 566,33 грн.

03.09.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позов, в якому він позовні вимоги визнає, просить суд надати відповідачу відстрочку для рівномірного погашення заборгованості.

27.10.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач росить суд стягнути з відповідача 30093,02 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 29700,00 грн., 3% річних у розмірі 336,87 грн., пеню у розмірі 56,15 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення розміру позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2009 року між Українсько-британським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями завод «Динамо-Сілейр» (Постачальник) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Покупець) був укладений Договір поставки № 370. (а.с. 9-12)

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов’язується поставити у визначений термін у власність Покупця товар згідно специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених дійсним Договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору сума Договору складає 29700,00 грн.. Вказана ціна товару, вказаного в специфікації № 1, є звичайною.

Згідно з пунктом 4.2 Договору оплата за товар, що поставляється, здійснюється Покупцем протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару та підписання акту приймання-передачі.

Строк дії договору встановлений пунктом 9.1 Договору та становить з моменту підписання його сторонами до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків – до повного виконання зобов’язань.

Сторонами не представлено суду доказів дострокового розірвання договору, визнання його недійсним у встановленому порядку тощо, отже, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи договір продовжує діяти.

На виконання умов Договору та специфікації № 1 (а.с. 15) позивачем було поставлено відповідачу відповідний товар на загальну суму 29700,00 грн., що підтверджується накладною № 728 від 21.05.2009 р. (а.с. 16) та актом приймання –передачі товару від 22.05.2009 р. (а.с. 17) та не заперечується відповідачем.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 29700,00 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 29700,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 336,87 грн.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 336,87 грн. та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз».

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 56,15 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.3 Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов’язання Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від простроченої суми.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 56,15 грн. за період з 11.06.2009 р. по 26.10.2009 р. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання відстрочити виплату заборгованості з жовтня по грудень 2009 р. рівними частками.

Суд з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Суд роз’яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, а розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, в той час, як відповідач у відзиві просить надати йому відстрочку виконання рішення, позаяк фактично веде мову про розстрочення його виконання.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.10.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117) на користь Українсько-британського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями завод «Динамо-Сілейр» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, 158, ідентифікаційний код 21852196) 29700,00 грн. заборгованості, 336,87 грн. 3% річних, 56,15 грн. пені, 300,93 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.