Рішення № 6511212, 29.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2009Справа №2-9/4456-2009 За позовом Фізичної особи - підприємця Кушнір Тетяни Іванівни, с. Молочне, Сакський район до відповідача ЗАТ "Волна", м. Євпаторія

Про стягнення 105 980,46 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача (за первісним позовом) – Ефремова В.Е. - пред-к за дов. №1007 від 11.08.2009р.; Кушнір Тетяна Іванівна - СПД

Від відповідача (за первісним позовом) – Гуня І.М. – ю/к, дов. пост. №65 від 09.02.09р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача - ЗАТ "Волна" ДСК "Прометей" 105 980,46 грн. боргу.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов від 07.09.2009р., пояснив, що належна назва відповідача по даній справі – ЗАТ "Волна", оскільки ДСК "Прометей" не є юридичною особою, а є структурним підрозділом ЗАТ "Волна".

Від ЗАТ "Волна" 15.09.2009 р. до Господарського суду АР Крим надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору поставки №1 від 01.08.2008р. неукладеним(аркуш справи 22).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.09р. був замінений первісний відповідач – ЗАТ "Волна" ДСК "Прометей" на належного відповідача - ЗАТ "Волна".

01.10.09р. від ЗАТ "Волна" надійшла заява про уточнення позивних вимог по зустрічному позову(вих. №553 від 29.09.09р.), в якому позивач по зустрічному позову просить визнати договір поставки №1 від 01.08.08р. неукладеним, визнати накладні, складені ПП Кушнір Т.І. у період з 01.08.08р. по 31.12.2008р., недійсними, визнати акт звірки між Кушнір Т.І. та ДСК "Прометей" від 20.05.09р. недійсним(аркуш справи 45).

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов від 13.10.2009р. (аркуш справи 48-49)

У судовому засіданні 13.10.2009 р. була оголошена перерва до 29.10.2009 р. до 14:10 годин.

29.10.2009 р. судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В с т а н о в и в:

01.08.2008 р. між Фізичною особою - підприємцем Кушнір Тетяною Іванівною та ДСК "Прометей" ЗАТ "Волна" був підписаний договір поставки.

Позивач по зустрічному позову заявою про збільшення позивних вимог від 29.09.09р. просить визнати договір поставки №1 від 01.08.08р. неукладеним, визнати накладні, складені ПП Кушнір Т.І. у період з 01.08.08р. по 31.12.2008р., недійсними, визнати акт звірки між Кушнір Т.І. та ДСК "Прометей" від 20.05.09р. недійсним.

          Мотивуючи свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом зазначає, що сторони укладаючи спірний договір не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, встановлених ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, а саме: предмету, ціні та строку дії договору. Однак, зі згодою по таким суттєвим умовам договору, предмет договору, ціна, як зобовязанність постачальника(позивач по первісному позову) поставити продовольчі товари протягом ухваленого строку та строк дії договору сторони не достягли.

Крім того, позивач по зустрічному позову просить визнати недійсним накладні, по яким отримується товар від позивача, посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам законодавства, а також просить визнати недійсним підписаний сторонами акт звірки від 20.05.09р.

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до норм статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

-          визнання наявності або відсутності прав;

-          визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

-          визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

-          відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

-          припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

-          присудження до виконання обов'язку в натурі;

-          відшкодування збитків;

-          застосування штрафних санкцій;

-          застосування оперативно-господарських санкцій;

-          застосування адміністративно-господарських санкцій;

-          установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

-          іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України також передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Так, заявлені позивачем вимоги про визнання договору поставки від 01.08.2008 р. неукладеним, не відповідають способам захисту прав суб'єктів господарювання, передбаченим статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.

Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Посилання позивача на статтю 181 Господарського кодексу України як на правову підставу для звернення з таким позовом в даній справі не ґрунтується на вимогах вказаної норми, оскільки частина 8 вказаної статті закону вказує, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Про визнання договору неукладеним може зазначатися виключно у мотивувальній частині рішення як про обставину справи, встановлену господарським судом (пункт 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України).

Вимога про визнання договору неукладеним не може бути змістом позовної вимоги, оскільки за своєю правовою природою вказана вимога є вимогою про встановлення факту неукладення договору, що у свою чергу не призводить до поновлення порушених прав.

Зазначене є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.

Що відносно вимог позивача по зустрічному позову про визнання недійсним актів звірки розрахунків та накладних, провадження по справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій спорів повідомчих господарським судам, а визнання недійсним актів звірки розрахунків та накладних не відноситься до актів у розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач обрав спосіб захисту своїх прав непередбачених діючим законодавством.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ч. 1 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 267 ч.1 Господарського кодексу України передбачене, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Предметом договору №1 від 01.08.08р. є поставка замовнику(відповідачу по первісному позову) продовольчих товарів.

Відповідно з умовами договору позивач здійснював поставку продовольчих товарів на адресу відповідача, що підтверджується накладними, прикладеними до матеріалів справі(аркуш справи 56-57). За період серпень – грудень 2008р. позивачем булу відпущені продовольчі товари на суму 213980,46грн.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що ціна на товар встановлюється відповідно до прейскуранту, який діє на дату подачі рахунку фактури.

Пунктом 3.2 договору, сторони передбачили, що оплата за поставлений товар, проводиться замовником по безготівковому розрахунку шляхом 100% оплати по поставки товару.

Ціна товару позивачем вказана у накладних на поставку, яки підписані відповідачем(аркуш справи 56-57), а також в рахунках виставлених позивачем по первісному позову та прийнятим відповідачем к оплате(аркуш справи 68-78).

Відповідачем розрахунки з відповідачем були проведені часткове у сумі 108000грн. за станом на 20.05.09р. сума боргу склала 105980,46грн. 27.05.09р. відповідачем було перераховане на рахунок позивача 5000грн., що підтверджується банківською випискою від 27.05.09р. (аркуш справи 81).

Як вбачається з матеріалів справи договір №1 від 01.08.08р. був підписаний уповноваженими представниками сторін та ці підписи були скріплені печатками.

Пунктом 6.1 договору сторони ухвалили, що договір вступає до законної сили з моменту підписання обома сторонами та діє по зобов’язанням до їх повного виконання.

Факт поставки позивачем по основному позову продовольчих товарів відповідачу підтверджується матеріалами справи, у тому числі накладними та рахунками.

Наявність заборгованості по оплаті за отриманий відповідачем товар підтверджується матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків від 20.05.09р.(аркуш справи 11-15).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При вказаних обставинах, позивні вимоги позивача по первісному позову підлягають частковому задоволенню у сумі 100980,46грн., у частині стягнення боргу у розміру 5000грн. треба відмовити, оскільки даний борг був погашений відповідачем до звернення позивачем з позовом до суду. У зустрічному позову в частині визнання договору неукладеним відмовити, в частині визнання недійсним актів звірки розрахунків та накладних провадження по справі припинити відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач по первісному позову просить стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг адвокату, що підтверджується квитанцією №280 від 12.08.09р.(аркуш справи 7).

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України.

Витрати на послуги адвокату відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 29.10.2009р. зі згодою сторін були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 30.10.2009 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 77, п.1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Волна" (97400, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 76, р/р 26007260445011 у КРУ КБ «Приватбанк», МФО 384436, код ЄДРПОУ 19003142) на користь Фізичної особи - підприємця Кушнір Тетяни Іванівни (96552, с. Молочне, Сакський район, вул. Коростенская, 9, р/р 26009501075401 в ФАБ „Південний”, МФО 384652, ЄДРПОУ 2109819482) 100 980,46 грн. основного боргу, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4764 грн., 1009,80 грн. держмита, 224,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.          В частині стягнення 5000грн. по первісному позову відмовити.

4.          У зустрічному позову в частині визнання договору неукладеним відмовити.

5.          У зустрічному позову в частині визнання недійсним актів звірки розрахунків та накладних провадження по справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.