Рішення № 6511200, 29.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2009 Справа №2-29/4723-2009

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (95014, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1). До відповідача Товариства з обмеженою відповідальність «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 17-А, код ЄДРПО України 34700645).

Про стягнення 25 721,74 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_3, довіреність від 01.01.2008р., представник.

Від відповідача Міндіч М. О., дов. в справі.

Суть спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальність «Джонаголд» про стягнення заборгованості за договором поставки №138 від 17.09.2007р. в сумі 25721,74 грн., з яких: основна сума боргу в розмірі 20407,74 грн., індекс інфляції в розмірі 1 890,00 грн., 3% річних в сумі 377,00 грн. та пеня в розмірі 3047,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує свої зобовязання за договором, в частині своєчасної оплати за отриманий товар.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що договір поставки №138 від 17.09.2007р. неукладеним, так як порушені суттєві умови договору, а саме не вказано предмет договору, не зазначено, що накладні є невідємною частиною договору.

Також відповідач, посилається на те, що накладні за якими поставлений товар, а саме: № 2760 від 12.09.2008 р., № 2655 від 29.08.2008 р., № 329 від 06.02.2009 р. та №2574 від 29.01.2009 р., надані без замовлення, як це передбачає п.1.1 договору поставки, також представлені позивачем накладні не містять посилання на договір поставки № 138 як на підставу здійснення господарської операції, на підставі чого відповідач вважає, що правовідносини сторін виникли не на підставі договору, а внаслідок фактичної поставки товару на підставі перелічених видаткових накладних.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не надано жодної довіреності, як належного доказу того, що за представленими накладними товар був прийнятий належним представником ТОВ «Джонаголд», а з представленого акту звірки розрахунків за період з 01.10.2008 р. по 30.06.09 р. також не вбачається, чи мала повноваження особа, яка його підписувала, видавати такого роду документи, ким підписано вказаний акт та чи дійсно штамп, яким цей акт завірено, є належним штампом, що засвідчує підписи працівників ТОВ «Джонаголд», а також вважає розрахунок позивача щодо пені, 3% річних та індексу інфляції, необґрунтованим.

19.10.2009р. відповідач подав суду додатковий відзив на позов, у якому зазначив, що ТОВ «Джонаголд» не заперечує факт прийняття товару від ФОП ОСОБА_2 Заперечується лише підстава, на якій вказаний товар було поставлено ТОВ «Джонаголд» за накладними на суму 20407,74 грн. та строк виникнення заборгованості по оплаті за отриманий товар.

Відповідач вказує не те, що поставки було здійснено не на підставі договору № 138 від 17.09.07 р., на який посилається позивач, підтверджуються податковими накладними, наданими ФОП ОСОБА_2 ТОВ «Джонаголд» на підтвердження факту поставки № 0002655 від 29.08.08, № 0002760 від 12.09.08, №0000329 від 06.02.09, № 0000176 від 22.01.2009, № 0000257 від 29.01.09 р. Жодний з бухгалтерських документів постачальника, які було надано покупцю на виконання вимог Закону «Про податок на додану вартість», не містить посилання на будь-який договір, зокрема № 138 від 17.09.2007 р. Тобто не можуть бути застосовані до вказаних поставок положення п. 5.6 договору щодо оплати за отриманий товар.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд

встановив:

17.09.2007 року, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Джонаголд»укладений договір постачання товару №138.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставляти товар, а відповідач відповідно до п. 5.6 договору, приймати і оплачувати товар протягом тридцяти календарних днів шляхом здійснення безготівкового розрахунку.

29.08.2008, 12.09.2008, 29.01.2009 і 06.02.2009 р.р., позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджується відповідними витратними накладними №0-00002655, №0-00002760, №0-00000257 і №0-00000329, проте відповідач не провів оплату протягом 30 банківських днів по вказаним накладним.

Позивач посилається на те, що станом на 30.06.2009р. заборгованість відповідача складає 20407,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України і інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ГК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6 договору передбачена відповідальність за прострочення термінів оплати продукції у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від розміру, не внесеного в строк платежу.

На підставі наведених норм, позивачем розраховані: збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 1890,00 грн.; 3% річних в сумі 377,00 грн.; пеня у розмірі 3047,00 грн.

Однак, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 20 407,74 грн., у звязку з наступним.

Відповідач не представив суду належних доказів повної або часткової сплати заборгованості. При цьому у доповненні до відзиву на позов зазначив, що не заперечує проти факту отримання від позивача товару на суму 20407,74 грн.

Пунктом 2.2 договору поставки передбачено, що заявка (замовлення) на партію товару оформлюється у письмовому вигляді та передається по факсу або через представника постачальнику. Допускається передача письмової заявки засобами електронної пошти (п. 2.2. Договору).

Суд враховує, що в матеріалах справи не містяться заявки від відповідача на замовлення товару у позивача.

У тексті договору поставки відсутнє посилання, що накладні є невід'ємною частиною цього договору.

З накладних, наявних в матеріалах справи (а.с. 16-20), якими позивач аргументує поставку товару, вбачається, що в цих накладених не зазначено на підставі якого саме договору ці накладні виписані.

При цьому у цих накладних зазначено, що вони виписані без замовлення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 встановлено, що в господарських документах повинен відображатися зміст господарської операції.

Міністерство статистики України наказом від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» затвердило типову форму М-11 «накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», зазначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.

Суд не приймає посилання позивача на податкові накладні (а.с. 55-64), в якості доказу того, що товар на суму боргу поставлявся відповідачу у виконання зазначеного вище договору поставки, з огляду на те, що податкова накладна - це документ, який є звітним податковим і розрахунковим документом. Складається податкова накладна в двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (в нашому випадку в момент відвантаження товарів).

У звязку з тим, що податкові накладні передані позивачем відповідачу та податкові накладні наявні в матеріалах справи відрізняються за змістом у графі «умова поставки», а саме: у накладних наданих позивачем зазначено: «договір поставки № 138 від 17.09.2007р.», а у накладних, які знаходяться у відповідача зазначено «накладна її номер та дата» (а.с. 115-119), суд вважає, що вказані накладні надані позивачем не можуть бути належними доказами поставки товарів саме за договором № 138 від 17.09.2007р.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених Наказом Мінфіна № 99 від 16.05.1996р., доказом належного отримання товарно-матеріальних цінностей за первинними бухгалтерськими документами є відповідні довіреності або повідомлення про зразки печаток (штампів), якими покупець підтверджує підписи матеріально-відповідальних осіб, що будуть приймати цінності від постачальника, завірені підписами директора та головного бухгалтера підприємства, що отримує товар та круглою печаткою. Відпуск товару особі без отримання відповідної довіреності не дозволяється. Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць.

Позивач не надав суду довіреності які підтверджують що за представленими накладними товар був прийнятий належним представником ТОВ «Джонаголд».

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що поставки товару на суму 20407,74 грн. здійснена позивачем не у виконання договору від № 138 від 17.09.2007р., а у спрощений спосіб поза межами зазначеного договору.

Отже, викладене спростовує доводи позивача, що відповідачем порушенні строки оплати товару, передбачені договором поставки № 138 від 17.09.2007р., відповідно нарахування та предявлення позивачем до стягнення пені необґрунтовано.

Аналогічну позицію, виклав Вищій господарський суд України у постанові від 18.06.2009р. по справі № 2-29/10281-2008.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач посилається на те, що з метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач спрямував на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості у розмірі 20407,74 грн., що підтверджується повідомленнями про отримання відповідачем претензій від 03.07.2009 року і 11.04.2009 року, проте відповідач не відповів на них.

Однак в матеріалах справи знаходиться лише одна претензія від 01.07.2009р. та копії поштових повідомлень (а.с. 34) на яких зазначена дата вручення пошти: 13.04.2009р. та 06.07.2009р. та з яких не можливо встановити, які саме документи отримував відповідач. Опис вкладення у поштовий конверт, позивач суду не представив.

Таким чином, відсутні належні докази надсилання позивачем на адресу відповідача вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, відповідно у відповідача не виникав обовязок сплачувати борг у встановлений ст. 530 ЦК України строк , що у свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних.

На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 20407,74 грн.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошено в судовому засіданні 29.10.2009р.

Повний текст рішення оформлено та підписано 29.10.2009р.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 17-А, код ЄДРПО України 34700645) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (95014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 20407,74 грн.

3. В задоволенні позивних вимог про стягнення збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 1 890,00 грн., 3% річних в сумі 377,00 грн., пені в розмірі 3047,00 грн., відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 17-А, код ЄДРПО України 34700645) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (95014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 204,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 93,62 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.