Ухвала суду № 65089767, 23.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/330/17 Справа № 199/1341/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Пищиди М.М.,

суддів - Максюта Ж.І., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Григорєвій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що між сторонами 01.03.2015 року був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав ОСОБА_2 у борг 5000,00 гривень та 100,00 доларів США, про що відповідачка надала власноруч написану розписку.

Відповідно до умов угоди відповідачка зобов'язувалась повернути отримані кошти до 01.04.2015 року.

У зазначений строк відповідачка кошти не повернула.

25.04.2015 року позивач надав відповідачці у борг ще 2000,00 грн., які вона зобов'язалась повернути до 25.05.2015 року та додатково 600,00 грн., про що надала письмову розписку.

Також, 25.04.2015 року надала розписку, за якою зобов'язувалась повернути кошти у розмірі 7500,00 грн. та 100,00 доларів США до 01.06.2015 року.

05.07.2015 року позивач надав відповідачці у борг ще 8400,00 грн. та 100,00 доларів США, які вона зобов'язалась повернути до 05.09.2015 року, про що надала письмову розписку.

Позивач 25.10.2015 року передав відповідачці суму грошових коштів 8000,00 грн., яку вона зобов'язалась повернути до 01.11.2015 року, про що надала письмову розписку.

Таким чином загальна сума боргу за вказаними розписками станом на 22.02.2016 року складає 26500,00 грн. та200,00 доларів США, які до теперішнього часу ОСОБА_2 не повернула, тому позивач просив суд стягнути з відповідачка на його користь суму боргу в розмірі 26500,00гривень та 200,00 доларів США, що в еквіваленті складає5292,00гривні, та судові витрати по справі 551,20гривень. судового збору.

На сьогоднішній час відповідачка жодної із щомісячних сум не сплатила, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2016 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) суму заборгованості у розмірі 31792 грн. 00 коп., а також 551 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 32343 (тридцять дві тисячі триста сорок три) гривні 20 копійок.

В апеляційний скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01.03.2015 року був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав ОСОБА_2 у борг 5000,00 гривень та 100,00 доларів США, про що відповідачка надала власноруч написану розписку. Відповідно до умов угоди відповідачка зобов'язувалась повернути отримані кошти до 01.04.2015 року.

У зазначений строк відповідачка кошти не повернула, та 25.04.2015 року надала розписку, за якою зобов'язувалась повернути кошти у розмірі 7500,00 грн. та 100,00 доларів США до 01.06.2015 року. Також 25.04.2015 року позивач надав відповідачці у борг ще 2000,00 грн., які вона зобов'язалась повернути до 25.05.2015 року та додатково 600,00 грн., про що надала письмову розписку.

Також 05.07.2015 року позивач надав відповідачці у борг ще 8400,00 грн. та 100,00 доларів США, які вона зобов'язалась повернути до 05.09.2015 року, про що надала письмову розписку.

Позивач 25.10.2015 року передав відповідачці суму грошових коштів 8000,00 грн., які вона зобов'язалась повернути до 01.11.2015 року, про що надала письмову розписку.

Таким чином загальна сума боргу за вказаними розписками станом на 22.02.2016 року складає 26500,00 грн. та 200,00 доларів США.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України). Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимогах, оскільки між сторонами укладено договір та позивачка свої зобовязання не виконала, в зазначені строки гроші не повернула, тому відповідно до чинного законодавства необхідно стягнути заборгованість за борговими розписками.

Зясувавши в достатньому повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінки, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: