Рішення № 65088504, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/301/15-ц 22-ц/774/276/К/17

Справа № 177/301/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/276/К/17 суддя Приміч Г.І.

Категорія - 27 ( ІІІ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П..

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розіцивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі ПАТ «Укргазбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Укргазбанк» зазначив, що 24.10.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №496/03/4, згідно якого відповідач ОСОБА_3 отримав в кредит кошти в сумі 65634,00 грн. на строк до 23.10.2011 року зі сплатою 25% річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 496/03/4/1п від 24.10.2008 року, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобовязання перед кредитором солідарно відповідати за зобовязаннями позичальника.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, 24.10.2008 року між банком та ОСОБА_3В було укладено договір застави №496/03/4/1з, згідно умов якого в забезпечення зобовязань за кредитним договором, банку в заставу передано рухоме майно: транспортний засіб марки КТП моделі 33029 ЗНГ, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить заставодавцю на праві приватної власності. Предмет застави оцінено сторонами в 78 330,00 грн.

Всупереч умовам кредитного договору зобовязання щодо повернення кредиту та сплати процентів позичальником не виконувалися, у звязку з чим у січні 2010 року банк звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, а також зверненням стягнення на предмет застави. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.07.2010 року позов задоволено частково, з відповідачів по справі солідарно стягнута заборгованість за кредитним договором станом на 15.01.2010 року в сумі 75 688 грн, а також стягнуті судові витрати . Рішення суду, що набрало законної сили не виконане.

Оскільки, зобовязання за кредитним договором не припинилися, банком з 16.01.2010 року нараховуються відсотки, пеня за порушення виконання зобовязання, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість станом на 12.01.2015 року в розмірі 206888,49 грн., яка скаладається з простроченої заборгованості по відсоткам 75732,61 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 63 938,45 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів 67 217,43 грн.; стягнути з ОСОБА_3 штраф за не страхування предмету застави в сумі 3916,50 грн.; вирішити питання про відшкодування понесених судових витрат.

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року позов ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 496/03/4 від 24.10.2008 року за період з 16.01.2010 року по 21.01.2015 року в загальному розмірі 206 888,49 грн., що складається з: простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - 75732,61 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту 63938,45 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів 67217,43 грн., крім того, штраф за договором застави № 496/03/4/1з від 24.10.2008 року в розмірі 3916 ,50 грн. та судові витрати 2108, 05 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укргазбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі в частині солідарного стягнення боргу з поручителя ОСОБА_4 разом із боржником. Судом не взято до уваги, що вимог про застосування строку позовної давності до вимог до поручителя сторонами не заявлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року залишене без змін (а.с. 120-121).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегією суддів не перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Укргазбанк»до ОСОБА_3 про стягнення штрафу за не страхування предмету застави, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржено, а, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, повідомлення про виклик у судове засідання їм не вручено у звязку з тим, що вони не проживають за адресою реєстрації (а.с. 197-199), а іншої адреси останні суду не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, останньою відомою суду адресою місця проживання відповідачів є: Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Чапаєвка, вул. Польова, 45 (а.с. 334-34, 35-37, 46) та за відомостями Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, останні за цією адресою зареєстровані, однак не проживають (а.с. 194), а тому, судове повідомлення про призначення справи до розгляду, яке направлялося за цією адресою, вважається доставленим відповідачам у встановленому Законом порядку.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ «Уккргазбанк» - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», що вбачається з витягу зі статуту та свідоцтва про державну реєстрацію, та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №496/03/4, відповідно до п. 1.1 якого банк надав позичальнику ОСОБА_3 кредит в сумі 65634,00 грн. на строк з 24.10.2008 року по 23.10.2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 25,0% річних (а.с. 5-8, 49-41).

Згідно п. 3.3.3 кредитного договору позичальник зобовязався повернення суми кредиту здійснювати на рахунок, відкритий в банку, щомісячно з першого по десяте число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/36 від суми отриманого кредиту, що становить 1824,00 грн., а останній платіж сплачується в сумі 1794,00 грн., не пізніше 23.10.2011 року.

Відповідно до п. 3.3.4 кредитного договору, позичальник зобовязався щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1. та/або п. 1.6 цього договору, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, в тому числі у звязку із порушенням виконання умов цього договору, або в день дострокового розірвання цього договору , з врахуванням п. 4.1 цього договору, сплачувати комісію за обслуговування кредиту згідно з п. 1.3 цього договору та проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.1 цього договору на рахунок, відкритий в банку.

У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом, зобовязався сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п. 3.1.10 цього договору (підвищеної на 1 %), починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 496/03/4 від 24.10.2008 року, між банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки №496/03/4/1п від 24.10.2008 року (а.с. 13-14).

Згідно п. 1.2 вказаного договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальності з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобовязань по кредитному договору.

Пунктом 1.3 договору поруки визначено, що поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобовязань - в повному обємі.

У звязку із неналежним виконанням умов кредитного договору у 2010 році ПАТ «Укргазбанк» звертався до суду із позовом до відповідачів.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.07.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість, спричинену порушенням зобовязань за кредитним договором №496/03/4 від 24.10.2008 року станом на 15.01.2010 року в розмірі 75688,80 грн., а також стягнуті судові витрати по справі (а.с. 30-32).

Дане рішення суду не виконане, кредит банку не повернуто, ні позичальником, ні поручителем (а.с.64-78).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що банком підтверджено належними доказами (договір про надання споживчого кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укргазбанк» в частині вимог до поручителя ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що після закінчення строку виконання основного зобов'язання - 23 жовтня 2011 року банк протягом шести місяців не звернувся з вимогою до поручителя, а тому відповідно до положень ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука є припиненою.

Разом з тим, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з солідарно з боржника та поручителя ОСОБА_4 ухвалено з неповним зясуванням обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, у силуст. 129 Конституції Українирішення суду є обов'язковим до виконання, а згідно з ч. 2ст. 223 ЦПК Українифакти та правовідносини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не можуть оспорюватись в іншій цивільній справі.

Згідно ізст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1ст. 553 ЦК Українипередбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У ч. 4ст. 559 ЦК Українизазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на визначенийст. 129 Конституції Українипринцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили, а також на зміст ст. ст.553,559 ЦК Українислід дійти висновку про те, що у разі, якщо є судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, в якому судом розглядалося питання дійсності договору поруки, і це рішення набрало законної сили, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлення таким судовим рішенням указаних обставин.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-2017цс15 від 3 лютого 2016 року, ухваленою за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Судом установлено, що рішенням суду від 28 липня 2010 року, що набрало законної сили, з позичальника та поручителя вже стягнуто заборгованість за кредитним договором. Вказане судове рішення не виконано.

Крім того, у силу ч. 2ст. 223 ЦПК Українипісля набрання рішенням законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Отже, за кредитним договором від 24 жовтня 2008 року в установлений законом строк банк пред'являв вимоги і позов як до позичальника, так і до поручителя.

Вирішуючи спір, суд не надав належної правової оцінки вказаним обставинам, не врахував, що порука вже реалізована, залишилось невиконане зобов'язання, а тому дійшов помилкового висновку про припинення поруки.

Отже, порука ОСОБА_4 є чинною та суд першої інстанції не мав правових підстав для вирішення питання про її припинення.

Саме до такого висновку прийшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року при скасуванні ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року, а, згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для судлу апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-1206цс15 від 23.09.2015 року, № 6-157цс16 від 25.05.2016 року та № 6-2739цс15 від 21.09.2016 року, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, який має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Таким чином, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості по кредиту за період 16 січня 2010 року по 21 січня 2015 рокупідлягають задоволенню.

Перевіривши правильність даних розрахунку (а.с. 17-20), колегія суддів погоджується з розміром заборгованості за кредитним договором в сумі 206888, 49 грн., що складається із: простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - 75732, 61 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту 63938, 45 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів 67217, 43 грн. Доказів в спростування правильності розрахунків суми заборгованості відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в порушення ч.1 ст. 60 ЦПК України, не надано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів скасовує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про солідарне стягнення боргу зОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалює нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому, понесені ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2108,05 грн. ( а.с. 1), підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: з ОСОБА_3 1096,19 грн. (зважаючи на стягнення з останнього заборгованості у розмірі 206888, 49 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3916,50 грн., а всього 210804,99 грн.), з ОСОБА_4 1011,86 грн. (зважаючи на стягнення з останнього заборгованості у розмірі 206888, 49 грн.).

Крім того, понесені ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2318,96 грн. (а.с. 98), підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах, тобто по 1159,43 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити.

Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 496/03/4 від 24 жовтня 2008 року за період з 16 січня 2010 року по 21 січня 2015 року у розмірі 206888 (двісті шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 49 копійок, що складається із: простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - 75732 (сімдесят пять тисяч сімсот тридцять дві) гривень 61 (шістдесят одна) копійок, пені за несвоєчасне повернення кредиту 63938 (шістдесят три тисячі девятсот тридцять вісім) гривень 45 (сорок пять) копійок, пені за несвоєчасну сплату процентів 67217 (шістдесят сім тисяч двісті сімнадцять) гривень 43 (сорок три) копійки.

Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі по 1096 (одна тисяча девяносто шість) гривеннь 19 (девятнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі по 1011 (одна тисяча одинадцять) гривнь 86 (вісімдесят шість) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі по 1159 (одна тисяча сто пятдесят девять) гривень 43 (сорок три) копійки з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: