Постанова № 6507550, 23.10.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2009 року справа № 2а-2035/09/0570

зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Бадахової Т.П.

Василенко Л.А.

при секретарі судового засідання Барбаш Л.О. представників: від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 22 травня 2009 року від відповідача: ОСОБА_2. за дов. від 9 вересня 2009 року ОСОБА_3. за дов. від 9 вересня 2009 року ОСОБА_4.- за дов. від 16 березня 2009 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року (у повному обсязі складена 28 липня 2009 року) по адміністративній справі № 2а-2035/09/0570 (суддя В.А. Шальєва) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід-Ресурс” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИЛА: Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року по справі № 2а-2035/09/0570 (арк. справи 149152) повністю задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Ресурс» внаслідок чого визнане протиправним рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28 січня 2009 року №0000811740/0 (арк.. справи 5) предметом якого визначені податкові зобовязання податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 10794375 грн.., у тому числі основного платежу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3598125 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7196250 грн. з мотивів безпідставності його прийняття. В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька (відповідач по справі) просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року у справі №2а-2035/09/0570, позовні вимоги позивача залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме неправильне застосування приписів підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 9.6 статті 9, абзацу «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-4. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник під час апеляційного перегляду проти доводів апеляційної скарги заперечує просить апеляційну скаргу залишити без змін, а рішення суду першої інстанції без задоволення, як прийняте з урахуванням всіх обставин справи. Доводить що відповідач не довів, що обовязок здійснювати оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходу, отриманого ОСОБА_5., та ОСОБА_6., від продажу цінних паперів, покладений саме на позивача. Платником податку на його думку є фізичні особи, що отримали доход, а не позивач. Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Заступником начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (відповідача у справі) 28 січня 2009 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000811740/0 згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон України № 2181) за результатами планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 18 травня 2007 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 18 травня 2007 року по 30 червня 2008 року наслідки якої викладені в акті перевірки від 16 січня 2009 року № 35/23-2/35127845 (арк. справи 6-52). Податковими повідомленнями рішеннями позивачу у справі визначена сума податкового зобовязання податку з доходів фізичних осіб загальною сумою 10794375 грн., у тому числі основного платежу та 3598125 грн. штрафних (фінансових) санкцій на суму 7196250 грн. Правовою підставою визначення податку спірним податковим повідомленням рішенням наведені норми приписів підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 9.6 статті 9, абзацу «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889(надалі Закон України 889). З посиланням саме на зазначені норми висновками акту перевірки передбачене заниження податку позивачем на 3598125 грн., як податковим агентом внаслідок його неутримання, не декларування, та не перерахування до бюджету Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до пункту 1.3 Закону України 889 визначений дохід з джерелом його походження з України як будь-який дохід, одержаний платником податку, або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Види доходів визначені цим же пунктом, серед них підпунктом «в» визначений дохід у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами,випущеними в інших, ніж цінні папери, формах. У межах спірних відносин має місце виплата винагороди позивачем громадянам України за цивільно-правовими угодами, зазначений факт не заперечується сторонами, підтверджується договорами купівлі-продажу цінних паперів від 25 травня 2007 року, та актами приймання-передавання цінних паперів (арк. справи 53-58). Предметом купівлі продажу згідно зазначених договорів були акції емітовані ВАТ «Новоукраїнський кар'єр» вартістю 11993750 грн. у кожного з громадян. Зазначені операції досліджені актом перевірки (арк. справи 30-36), яким досліджені всі операції повністю включаючи сплату за придбані акції платіжними дорученнями №4 та №5 від 6 липня 2007 року у сумі 11 93750 грн. кожному з продавців. Здійснення операцій з цінними паперами, а саме придбання акцій, та сплата їх вартості не є спірними між сторонами обставинами, та підтверджується матеріалами справи. Зазначені операції внаслідок укладення, та виконання договорів повязані з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, тобто має місце обіг цінних паперів, що регулюється Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року №3480-4. Отримані позивачами доходи підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті відповідно до підпункту 3.1.3, та входять до загального місячного оподаткованого доходу відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України 889 яка визначає обєкт оподаткування резидента. Відповідно до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України 889, до складу загального місячного оподаткованого доходу зокрема включається зокрема інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами.

Оподаткування інвестиційного прибутку здійснюється за правилами пункту 9.6 статті 9 Закону України 889.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначається статтею 8 Закону України 889, пунктом 8.1 якого передбачено оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податків податковим агентом. В розумінні пункту 1.5 статті 1 податковий агент це у тому числі юридична особа, яка незалежно від її організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В розумінні приписів зазначеного пункту позивач є податковим агентом, він не належить до осіб що не є такими в розумінні підпункту 8.2.2 пункту. Отриманий громадянами від позивача інвестиційний дохід є оподаткованим доходом в розумінні пункту 1.6 статті 1 даного закону.

Позивач як податковий агент внаслідок виплати оподаткованого доходу на користь платників податків зобовязаний утримати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону, відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 даного закону.

Пунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 даного закону передбачено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.

Аналіз зазначених норм спростовує доводи позивача про відсутність у нього статусу податкового агента, та відсутність обовязку утримання та перерахунку податку до бюджету.

Самостійне декларування та сплата покладене на платника податків тільки у випадку якщо згідно з нормами Закону України 889 окремі види оподаткованих доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті відповідно до підпункту 8.1.3 наведеного закону.

Колегія суддів позбавлена можливості прийняти правову позицію позивача стосовно того, що ведення платником податку самостійно обліку фінансових результатів операцій з інвестиційними активами відповідно до підпункту 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону України 889 звільняє його від обовязків податкового агента.

Зазначене спростовується також правилами ведення податкового обліку які передбачені податковим розрахунком суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджених наказом ДПА України від 29 вересня 2003 року №451 (затвердженого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року №960/8281). Приписи зазначеного Порядку є нормативно правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 КАС України. Довідник ознак доходів затверджений до вищезазначеного Порядку. Кодом 15 зазначеного довідника визначений інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій зокрема з цінними паперами.

В порушення вищезазначених положень позивач при подані до податкового органу податкового розрахунку за ф.№1ДФ, за 3 квартал 2007 року не визначив відомості щодо сплати доходу двом фізичним особам, а саме ОСОБА_5., та ОСОБА_6.

Колегія суддів з огляду на системний аналіз приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», положення вищенаведеного Порядку позбавлена можливості прийняти правову позицію позивача, щодо відсутності обовязку декларування сплачених доходів внаслідок того що він не має статусу торгівця цінних паперів.

Колегія суддів не приймає правову позицію позивача погоджену судом першої інстанції з посиланням на приписи підпункту 9.6.9 відповідно до якого платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента. Порядок застосування цього підпункту визначається центральним податковим органом.

Аналіз даного пункту доводить, що укладення угоди це право платника податків, у межах спірних відносин такі угоди не укладались, внаслідок чого приписи даного підпункту застосовані безпідставно.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приймає доводи податкового органу щодо правомірності визначення позивачу як податковому агенту податкових зобовязань.

Правомірність визначення податку обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на аналіз норм статті 8 Закону України 889 та підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове судове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року у справі № 2а-2035/09/0570 задовольнити.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року у справі № 2а-2035/09/0570.

Прийняти нову постанову.

У позові товариству з обмеженою відповідальністю «Схід-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним (протиправним) податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2009 року №0000811740/0 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивні частини у судовому засіданні 23 жовтня 2009 року в присутності представників сторін. Повний текс постанови складений та підписаний 23 жовтня 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частин з моменту складання постанови у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Т.П.Бадахова

Л.А.Василенко