Ухвала суду № 65072614, 22.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/226/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Федосєєв С.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.М., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

з участю:

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Головного управління ДФС України Синицького І.С., погоджене виконуючим обов'язків заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 Лубіним О.О., та накладено арешт на майно, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше).

Згідно ухвали, слідчий суддя посилаючись на наявність достатніх підстав вважати, що арешт майна підозрюваного ОСОБА_2 унеможливить уникнення від можливої конфіскації майна та відшкодування спричинених збитків, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на квартиру зазначену у клопотанні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказує на те, що санкції ч. 1 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 КК України не передбачають такого виду покарання, як конфіскація майна та додає, що в рамках даного кримінального провадження не заявлено цивільного позову про відшкодування шкоди, а вартість арештованого майна значно перевищує шкоду, нанесену його діями, яка є недоведеною.

Також ОСОБА_2 вказує на те, що Окружним адміністративним судом м. Києва розглядається справа за позовом ТОВ «Вент-Ера-Сервіс» до Головного Управління ДФС у м. Києві про скасування податкових рішень, які стали підставою для відкриття зазначеного кримінального провадження, а тому суми донарахованих податків, що визначені в них не є узгодженими.

Далі апелянт звертає увагу суду на те, що в арештованій квартирі, окрім нього, проживає його дружина і троє дітей, тому арешт майна, з метою конфіскації в майбутньому, може вплинути на їхні права, що свідчить про неврахування слідчим суддею розумності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як підсумок, ОСОБА_2 зазначає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, на що не звернув увагу слідчий суддя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу підозрюваного та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапідозрюваного підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 32016100040000013, відомості про яке 10.03.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Старший слідчий СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Головного управління ДФС України Синицький І.С., за погодженням із виконуючим обов'язків заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 Лубіним О.О., звернувся до Дніпровськогорайонного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, яке 20 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Дніпровськогорайонного суду міста Києва задоволено.

Дане рішення слідчого судді суду першої інстанції не може бути визнано обґрунтованим, оскільки не містить в собі жодного обгрунтування мотивів прийнятого рішення, що суперечить положенням ст. 370, 372 КПК України.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 - 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Аналіз клопотання слідчого про накладення арешту на майно, дає підстави для висновку, що дане клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Аналізуючи наведені правові норми та враховуючи, що в судовому засідання суду апеляційної інстанції прокурором долучено до матеріалів провадження цивільний позов від 06.12.2016 року, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що інкриміновані ОСОБА_2 кримінальні правопорушення не передбачають такого виду покарання як конфіскація майна, колегія суддів не бере до уваги, з урахуванням мети арешту, а саме відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Посилання апелянта на те, що Окружним адміністративним судом м. Києва розглядається справа за позовом ТОВ «Вент-Ера-Сервіс» до Головного Управління ДФС у м. Києві про скасування податкових рішень, які стали підставою для відкриття зазначеного кримінального провадження, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вони не є предметом розгляду на даному етапі кримінального провадження, як і посилання автора апеляційної скарги на недоведеність інкримінованих дій підозрюваного, оскільки оцінка даним обставинам буде дана судом при розгляді справи по суті.

Що стосується твердження сторони захисту про те, що в квартирі проживають члени родини підозрюваного, то дані обставини не можуть бути безумовною підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови у накладенні арешту з підстав наведених у клопотанні, проте не позбавляють осіб, які вважають себе власниками (володільцями) майна права звернення до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про необґрунтованість ухвали слідчого судді та з урахуванням положень ч. 2 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, з мотивів викладених апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Головного управління ДФС України Синицького І.С., та накласти арешт на майно, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше).

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ _______ ______

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.