Ухвала суду № 65068994, 23.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/12475/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 та просило скасувати постанову заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 30.06.2016 ВП №51239604 про стягнення виконавчого збору.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 30.06.2016 стягнуто з Міністерства оборони України виконавчий збір в сумі 2040 грн. у зв'язку з невиконанням в самостійному порядку ним як боржником на підставі виконавчого листа рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.03.2016 по справі №760/20634/15-а.

Вважаючи, що зазначена постанова є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням вимог ст.ст. 25, 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору за ВП №51239604 вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує на необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом..

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу є видами відповідальності за невиконання рішення самостійно.

Аналогічна позиція викладена в пункті 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», яким надано роз'яснення, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Крім того в постанові від 26.06.2014 по справі К/800/32360/13 Вищий адміністративний суд звернув увагу на те, що за своєю правовою природою виконавчий збір є грошовою сумою, яка стягується з боржника у разі невиконання ним рішення у строк, встановлений для добровільного виконання, що зумовлює необхідність здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Більше того, вказав на те, що вислів «зумовлює необхідність здійснення» не слід ототожнювати з поняттям «передують», оскільки заходи примусового виконання вживаються державним виконавцем вже саме після невиконання рішення боржником самостійно та без поважних причин у строк, встановлений для його самостійного виконання

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній самостійно рішення суду не виконав, з огляду на що колегія суддів вважає, що державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Мамчур Я.С