Ухвала суду № 65065178, 01.03.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/1327/17-кГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 11-сс/789/36/17 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - запобіжні заходи

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючої - Галіян Л.Є.

Суддів - Тиха І. М., Демченко О. В.,

при секретарі - Романської К.М.

прокурора - Лушкіна І.В.

з участю підозрюваного - ОСОБА_3

захисника - Войнарського А.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Войнарського А.Й. на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Колеснік K.M., погодженого прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Лушкін І.В. відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Тернопіль, зареєстрований та житель м. Тернополя, пр.Злуки, 2/8, українець, громадянин України, позапартійний, з середньою спеціальною освітою, одружений, депутатом не являється, тимчасово не працюючий, раніше судимий:

- 21.08.2003р. Тернопільським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з обов'язками;

- 23.09.2005р. Тернопільським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 09.11.2011р. Тернопільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з зобов'язаннями;

- 30.01.2013р. Тернопільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років. На підставі ст. 71 КК України частково 2 приєднано не відбуту частину покарання за вироком суду від 09.11.2011 року та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років і 1 місяць;

- 31.10.2016р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та 30.12.2016р. до Збаразького районного суду Тернопільської області скерований обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 00 год. 00 хв. 12 квітня 2017 року.

В задоволенні клопотання Войнарського А.Й. та підозрюваного ОСОБА_3 про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовлено.

Ухвалою також визначено ОСОБА_3 розмір застави у сумі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37319038003454, МФО 820172, ідентифікаційний код 26198838, Банк Одержувача: Державна казначейська служба, призначення платежу - застава за «Александрова Андрія Петровича» у кримінальному провадженні №12017210010000066 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2017 року).

У випадку внесення застави, покладено на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 строком до 12 квітня 2017 року наступні обов'язки:

- з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із м. Тернополя, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз'яснено ОСОБА_3, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Як слідує з оскаржуваної ухвали старший слідчий СУ ГУПН в Тернопільській області Колеснік K.M. в межах кримінального провадження №12017210010000066 від 06.01.2017р., звернулася із клопотанням, погодженим прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, якому 15.02.2017р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, яке мотивуються наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.01.2017 близько 23 години 15 хвилин ОСОБА_3 проходив неподалік відділення зв'язку №23, що розташоване за адресою м. Тернопіль, вул. Петлюри, та побачив, що попереду нього йде жінка, а саме ОСОБА_7, яка в руках тримає пакет. У цей момент у нього виник злочинний намір направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, 05.01.2017 близько 23 години 15 хвилин ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_7 та діючи відкрито, з корисливих мотивів, ривком вирвав з рук ОСОБА_7 пакет, з якого дістав та викрав її жіночу сумочку, чорного кольору, в якій знаходились гаманець з грошовими коштами в сумі 200 гривень картками Приватбанку та Ощадбанку, мобільний телефон торгової марки «Bravis Midi» з сім карткою оператора ПрАТ "Київстар". Після цього, ОСОБА_3 і з викраденим з місця скоєння злочину втік, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 979 гривень.

Крім цього, 06.01.2017 близько 07 години 15 хвилин ОСОБА_3 проходив неподалік загальноосвітньої школи I-III ступенів №19, яка розташована за адресою м. Тернопіль, вул. Братів Бойчуків, 2, та побачив, що попереду нього йде жінка, а саме ОСОБА_8, яка в руках тримала жіночу сумочку. У цей момент у нього виник злочинний намір направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, 06.01.2017 близько 07 години 15 хвилин ОСОБА_3, підійшов до ОСОБА_8 та діючи відкрито, з корисливих мотивів, штовхнув ОСОБА_8 в її ліву ногу, від чого остання втратила рівновагу та впала на землю. Користуючись втратою рівноваги потерпілої ОСОБА_8, ОСОБА_3 в цей момент вирвав з рук ОСОБА_8 та викрав її жіночу сумочку, в якій знаходились гаманець з грошовими коштами в сумі 10 гривень та картками Приватбанку та Ощадбанку, мобільний телефон торгової марки «Lenovo S860» з сім-картками операторів ПрАТ "Київстар" та МТС, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 та закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_8, ключі та косметичні засоби. Після цього, ОСОБА_3 і з викраденим з місця скоєння злочину втік, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 6665 гривень.

Також, 13.02.2017 близько 18 години 40 хвилин у аптеку «Фарм-лік», яка розташована за адресою м. Тернопіль, вул.Київська,11а, зайшла ОСОБА_9, яка залишила свою сумочку на кріслі біля входу, та направилась далі по приміщенні аптеки. В цей момент, в аптеку зайшов ОСОБА_3, помітивши жіночу сумочку ОСОБА_9 на кріслі, і в ОСОБА_3 виник злочинний намір направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, 13.02.2017р. близько 18 години 40 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи у вище вказаній аптеці, підійшовши до двох металевих крісел, на одному з яких лежала жіноча сумочка ОСОБА_9, діючи відкрито, а саме у присутності інших осіб, які розуміли протиправний характер його дій, а він, у свою чергу, усвідомлював цю обставину, з корисливих мотивів, викрав з крісла жіночу сумочку коричневого кольору, в якій знаходились ключі, мобільний телефон марки «Samsung» з сім карткою оператора ПрАТ „Київстар" гаманець чорного кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1000 гривень, картки Приватбанку, пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_9 Після цього, ОСОБА_3 і з викраденим з місця скоєння злочину втік, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

15 лютого 2017 року о 15 год. 05 хв. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.

Задовольняючи клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Колеснік K.M., погодженого прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, знову вчинив умисний корисливий злочин, тому суд прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати, і постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід ОСОБА_3 не пов'язаний із триманням під вартою. У випадку залишення без змін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить змінити суму застави до мінімального розміру.

Свої доводи аргументує тим, що у судовому засіданні слідчим та прокурором не було надано жодних реальних доказів, що б підтверджували наявність ризиків передбачених ст.ст. 177 КПК України, що всупереч наведеним вимогам кримінального процесуального закону, слідчим суддею враховано не було.

Вказує, що не можливо брати до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_3 оголошувався в державний розшук, адже це стосується іншого кримінального провадження, та на даний час не можливо встановити, чи правомірно і за яких обставин це відбувалося.

Вважає, що судом не враховано обставини, що свідчать про міцність соціальних зв'язків підозрюваного, одружений, має на утримані малолітню дитину, те, що у нього є постійне місце проживання, на меті не має ухилятися від органів досудового розслідування, а навпаки, в цілому в межах своїх можливостей бажає сприяти у встановленні об'єктивної істини у даному кримінальному проваджені, а отже обрання, щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є занадто суворим.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, доводи прокурора, який вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає до задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, яке карається позбавленням волі на строк до шести років, що в силу вимог ст.12 КК України належить до тяжкого кримінального правопорушення.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 даного кримінального правопорушення, що свідчить про існування ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.

Задовольняючи зазначене клопотання слідчого, місцевий суд належним чином вмотивував своє рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та зазначив про наявність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, а саме - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, а відтак перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Також, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_3, ніде не працює, неодноразово судимий за вчинення, зокрема, злочинів проти власності, судимість за які не знята і не погашена в установленому законом порядку, знаючи про перебування на розгляді у Зборівському районному суді обвинувального акту відносно нього із застосованим до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних корисливих злочинів проти власності, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки підозрюваного, його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання, що вказує про підвищену його суспільну небезпеку як особи, а застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_3 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_3 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.

Разом з тим, твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, постійне місце проживання - не відповідає даним обставинам провадження, оскільки слідчий суддя в повній мірі та у визначеному законом порядку врахував всі обставини при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під варту.

Отже, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 17.10.2016 року СВ Зборівського ВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області оголошений в державний розшук у зв'язку із переховуванням від органів досудового слідства під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, окрім цього в суді стосовно нього перебуває обвинувальний акт, рішення по якому ще не прийнято, а обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не забезпечував належної його поведінки, обґрунтовано підозрюється у вчиненні нового умисного корисливого злочину, що характеризує його стійку та систематичну протиправну поведінку, яка свідчить про схильність до вчинення злочинів.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до переконання, що вони не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу.

Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Войнарського А.Й. - без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 - 179, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Войнарського А.Й. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2017 року про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Є. Галіян