Ухвала суду № 65065168, 23.02.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/19417/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/242/17 Доповідач - Фащевська Н.Є.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Щавурська Н. Б., Загорський О. О.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

представника позивача Панченка Д.В., представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Представник ПАТ "Альфа-Банк" звернувся в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким у задоволенні позову ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, як солідарних боржників, на користь позивача за договором кредиту №1901\0807\88-222 від 28.08.2007 року в сумі 21 650, 55 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 10.09.2014 року становило 280 413, 47 гривень, за відсотками - 514, 63 доларів США, що становило 6 665, 38 гривень та 754, 57 гривень пені - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник банку вказує, що судом в повній мірі не було досліджено всіх обставин справи, не було надано належної оцінки поясненням та вимогам представника позивача.

Враховуючи вищенаведене просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 28.08.2007 року ВАТ "Сведбанк" (правонаступник ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_6, уклали кредитний договір № 1901/0807/88-222.

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного Договору, Банк зобов'язався надати ОСОБА_6 кредит у сумі 25 000 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти (12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом) за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника, що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 28.08.2007 року ВАТ "Сведбанк" (правонаступник ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_4, уклали Договір Поруки №1901/0807/88-222-Р-1.

За змістом умов Договору поруки, позичальник та ОСОБА_4 повинні були відповідати перед Позивачем за порушення обов'язків за Договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_6, кредит у сумі 25 000 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача.

Судом встановлено, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором № 1901/0807/88-222 від 28.08.2007 року, що було укладено між ВАТ "Сведбанк" (правонаступник ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_6, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

В порушення умов Кредитного договору, ОСОБА_6, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10.09.2014 року мав прострочену заборгованість за кредитом - 21 650,55 дол. США, що за курсом НБУ на 10.09.2014 року складає - 280 413,47 грн., за відсотками - 514,63 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало - 6 665,38 грн., а також неустойку в розмірі 58.26 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало - 754,57 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року боржник ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 16 жовтня 2015 року Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Відмовляючи позивачу у стягненні заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_4 як поручителя, суд виходив з того, що Договір поруки, укладений між нею та банком припинив свою дію 15.02.2012 року, оскільки ОСОБА_4, як поручитель, не давала своєї згоди на збільшення процентної ставки по Кредитному договору ( з 12,5% до 13,5%), а також у судовому засіданні не здобуто доказів, які б свідчили про її згоду відповідати за нового боржника.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам по справі.

За приписами ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Обставини, за яких припиняється порука, чітко визначені у ст. 559 ЦК України.

Виходячи з юридичної природи поруки як засобу забезпечення виконання зобов'язань, порука припиняється у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України.

Отже, з підстав вищевикладеного, смерть боржника, зобов'язання якого є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою, є підставою припинення зобов'язань за кредитним договором, а тому припинився також договір поруки, укладений в якості забезпечення виконання основного зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.3. ст.559 ЦК порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Аналогічне правило міститься також у ч. 1 ст. 523 ЦК - порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Згідно з ЦК (статті 513, 520, 521) заміна боржника у зобов'язанні відбувається шляхом укладення правочину про заміну боржника, причому у тій самій формі, в якій було укладено правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

У п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов'язанням, у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця (статті 1216. 1218 ЦК). Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням (ухвала Верховного Суду України від 6 липня 2011 р. у справі № 6-25785св09).

Відповідальність поручителя, який поручився за нового боржника - спадкоємця, також має обмежуватися вартістю майна, одержаного у спадщину, а не усією сумою боргу у випадку, якщо борг перевищує спадкову масу. За відсутності ж спадкового майна зобов'язання припиняється, оскільки виконати його неможливо (згідно ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає).

Отже, на поручителя у випадку смерті боржника може бути покладено відповідальність лише за таких умов: наявності у боржника правонаступника -спадкоємця, який прийняв спадщину; наявності спадкового майна; зафіксованої письмово згоди поручителя відповідати за нового боржника, у тому числі й у договорі поруки. Аналогічне положення закріплено у правовій позиції, висловленій ВСУ в постанові від 3 червня 2015 року в справі №6-206цс15.

У договорі поруки між позивачем та поручителем ОСОБА_7 відсутня умова про згоду поручителя відповідати за нових боржників.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині припинення договору поруки виходячи з положень ч.3 ст.559 ЦК України, статей 523 ЦК України та 607 ЦК України.

Крім того, судом встановлено факт укладання 14 січня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 договору про внесення змін і доповнень № 2 та №3 до кредитного договору від 28.08.2007 року.

14 січня 2011 року Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступило правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» між ОСОБА_4 було підписано Договір поруки №1901/0807/88-22-Р-1, відповідно до якого поручитель зобов'язувався перед Банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику з процентною ставкою 12,5 % (дванадцять цілих п'ять сотих) річних за їх зобов'язання.

Надалі 15 лютого 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступало правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_6 було укладено Додаткову угоду № 3 до кредитного договору №1901/0807/88-222 від 28 серпня 2007 року, в якій в п. 1.3 було встановлено процентну ставку 13,50 % річних.

Вказана процентна ставка в розмірі 13.50 % річних жодним чином не була погоджена з поручителем ОСОБА_4

Отже, суд першої інстанції, враховуючи те, що поручитель за договором, своєї згоди відповідати за будь-якого нового боржника не надавала, що також не зафіксовано у договорі поруки, а також не давала згоди на зміну процентної ставки кредитного договору, дійшов обгрунтовано висновку про відсутність законних підстав для задоволення первісних позовних вимог позивача до відповідача як поручителя про стягнення боргу за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором після смерті боржника з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5, суд виходив з того, що позивач неправильно обрав спосіб захисту, оскільки відповідачі не можуть відповідати перед банком за нормами закону, що передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року боржник ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 16 жовтня 2015 року Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно довідки Першої Тернопільської державної нотаріальної контори від 25.04.2016 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, із заявами про прийняття спадщини особи не звертались. Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 26.01.2016 року інформаційні записи про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_3 відсутні.

Порядок прийняття спадщини визначений Главою 87 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Якщо боржник помер, то в силу ст. 1282 ЦК спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Така правова позиція закріплена у справі № 6-33 цс15 від 8 квітня 2015 року.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Судом встановлено, що про факт смерті боржника 15.10.2015 р., позивачу було відомо 21.09.2016 р., що стверджується заявою -клопотанням банку від 21.01.2016 року про зупинення справи в зв'язку зі смертю боржника, заявою -клопотанням банку від 21.09.2016 р. про залучення до участі у справі спадкоємців померлого - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та стягнення з них на користь банку заборгованість за кредитним договором.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

А тому відповідно до ч.3 ст.1281 ЦК право вимоги до спадкоємців у позивача виникло з дня відкриття спадщини, тобто 15.10.2015 року Строк закінчився 15.04.2016 р., а тому ПАТ "Альфа-Банк" як кредитор спадкодавця не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, а тому з врахуванням вимог ч.4 ст.1281 ЦК позбавлений права вимоги до спадкоємців.

Доводи представника банку про те, що спадкоємці першої черги - дружина померлого ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 фактично прийняли спадщину у відповідності до ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, враховуючи, що вони постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини і жодна з них не заявила про відмову від спадщини у встановлений законом строк, а тому вони як спадкоємці померлого боржника несуть відповідальність за його боргами в межах вартості майна, одержаного у спадщину згідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України, колегія не приймає до уваги, оскільки банк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в порядку ст.1046-1054 ЦК України, та залишив без змін первісну підставу позовних вимог, а також в зв'язку з пропущенням строку звернення до спадкоємців як кредитор спадкодавця з врахуванням вимог ч.4 ст.1281 ЦК позбавлений права вимоги до спадкоємців.

Звернення до суду кредитора спадкодавця з позовом до спадкоємців про стягнення заборгованості за договором кредиту, на думку суду, з чим погоджується колегія, не може вважатись належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки у зв'язку з тим що відносини між кредитором ПАТ "Альфа-Банк" та боржником ОСОБА_3 припинились у зв'язку зі смертю останнього, дружина боржника та його дочка сторонами договору не були, дані відносини не можуть регулюватись нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема такі, як стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2016 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Н.Є. Фащевська

Судді: О.О. Загорський

Н.Б. Щавурська