Ухвала суду № 65065184, 21.02.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/418/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Кучер І.Б. Провадження № 22-ц/789/20/17 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря Бріль В.Л.,

представників сторін

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Зборівського районного суду від 21 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Славнянської сільської ради, СС "Золотий колос", від імені якої діє ОСОБА_3, про визнання права власності на майно та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Славнянської сільської ради, СС "Золотий колос", від імені якого діє ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом і просила суд, визнати за нею право власності на нежитлову будівлю тваринницької ферми в АДРЕСА_1, Зборівського району Тернопільської області, посилаючись на те, що вона купила у відповідача СС "Золотий колос" дане майно та сплатила за нього домовлену суму 149 898 грн, однак не може отримати правовстановлюючі документи на неї.

ОСОБА_4, звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати за нею права власності на ту ж нежитлову будівлю тваринницької ферми.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником майна, оскільки вказана будівля з 2009 року перебуває у її користуванні, за рахунок власних коштів провела її ремонт і підтримує у належному технічному стані. Згідно домовленості з відповідачами вони погодились на проведення оплати частинами і впродовж з березня 2009 по березень 2016 року вона в рахунок оплати вартості будівлі сплатила 60 000 грн і готова сплатити решту її вартості. З урахуванням наведеного, просила скасувати рішення загальних зборів співвласників майнових паїв СС "Золотий колос" від 15 листопада 2015 року, яким вирішено продати спірну будівлю ОСОБА_2, рішення майнової комісії цієї спілки від 23 жовтня 2015 року та акт приймання-передачі тваринницької ферми ОСОБА_2 від 20 листопада 2015 року.

Рішенням Зборівського районного суду від 21 жовтня 2016 року в задоволенні позовів ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлову будівлю тваринницької ферми в АДРЕСА_1, Зборівського району Тернопільської області, відмовлено.

Додатковим рішенням Зборівського районного суду від 12 січня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання нечинними та скасування п.3 рішення загальних зборів співвласників майнових паїв СС "Золотий колос" с. Славна Зборівського району від 15 листопада 2015 року (протокол загальних загальних зборів співвласників майнових паїв СС "Золотий колос" с. Славна Зборівського району від 15 листопада 2015 року б/н), рішення майнової (ліквідаційної) комісії СС "Золотий колос" с. Славна Зборівського району від 23 жовтня 2015 року (протокол засідання комісії від 23 жовтня 2015 року б/н) та акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 20 листопада 2015 року, якими вирішено передати у власність ОСОБА_2 нежитлову будівлю тваринницької ферми, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, Зборівського району, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суд постановив рішення з порушенням норм матеріального права, оскільки не взяв до уваги факту сплати нею коштів за тваринницьку ферму колишнім членам СС "Золотий колос", що дає їй право вимагати визнання права власності на спірну будівлю.

Представники сторін апеляційні скарги підтримали та зіслались на обставини, викладені в них.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2015 року майнова (ліквідаційна) комісія СС "Золотий колос" с. Славна Зборівського району вирішила продати нежитлову будівлю тваринницької ферми, що по АДРЕСА_1 Зборівського району, яка виділялась під кредиторську заборгованість для погашення заробітної плати працівникам спілки за 149 898 грн.

Судом встановлено, що 15 листопада 2015 року відбулися загальні збори співвласників майнових паїв ліквідованої СС "Золотий колос" с. Славна Зборівського району, на яких було прийнято рішення продати ОСОБА_2 нежитлову будівлю тваринницької ферми в АДРЕСА_1, Зборівського району Тернопільської області.

На виконання зазначеного рішення 20 листопада 2015 року складено акт приймання-передачі предмету продажу - тваринницької ферми, ОСОБА_2

Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі тваринницької ферми нотаріально не посвідчений.

В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на вказану будівлю і дані про її державну реєстрацію як об'єкту нерухомості.

Сторони стверджують, що погашали заборгованість по заробітній платі працівникам СС "Золотий колос": ОСОБА_2 - 149 898 грн, а ОСОБА_1 - 60 000 грн (решту суми має намір погасити), та зазначають, що у зв'язку з цим набули право власності на приміщення тваринницької ферми.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Верховний Суд України у постанові від 10 лютого 2016 року в справі №6-2124цс16 зробив правовий висновок про те, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Відповідно, сторони не довели, що мають право захисту на підставі ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 цього Кодексу передбачено правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Враховуючи наведені норми матеріального права, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовів сторін.

Та обставина, що ОСОБА_1 користується тваринницькою фермою з 2009 року, провела її ремонт, в період з березня 2009 по березень 2016 року сплатила колишнім працівникам СС "Золотий колос" 60 000 грн в рахунок погашення заборгованості спілки по заробітній платі та готова сплатити решту її вартості не можуть самі по собі бути підставою для скасування рішень загальних зборів співвласників майнових паїв СС "Золотий колос" від 15 листопада 2015 року, рішення майнової комісії цієї спілки від 23 жовтня 2015 року та акт приймання-передачі тваринницької ферми ОСОБА_2 від 20 листопада 2015 року та задоволення позову.

Таким чином, рішення суду є законним і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зборівського районного суду від 21 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська