Вирок № 65051451, 02.03.2017, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4964/16-к

Провадження № 1-кп/500/57/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Волкова Ю.Р.,

суддів - Пепеляшкова С.М., Яковенка І.І.,

за участю секретарів - Кріпакової К.Т., Яковенко І.А.,

учасники кримінального провадження:

прокурор - Івахів М.В., Бундєв І.Г.,

обвинувачений - ОСОБА_1,

захисник - адвокат Ігнат В.П.,

потерпіла - ОСОБА_3,

представник цивільного позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160150001284 від 25 квітня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрований за адресою АДРЕСА_3, проживає - АДРЕСА_1, не маючого судимості відповідно до ст. 89 КК України, 27 квітня 2016 року обраний запобіжний захід тримання під вартою

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2016 року біля 21 години 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_1, в ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи прямий умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєї співмешканки ОСОБА_3 з вказаною метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс останній п'ять ударів кухонним ножем в область грудної клітини та черевної порожнини, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, після чого з місця скоєння злочину зник.

Обвинувачений ОСОБА_1, не спростовуючи тієї обставини, що саме він спричиняв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, не погоджується з кваліфікацією його дій, яка дана на досудовому слідстві, а заме замах на убивство за ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що довгий час проживає з ОСОБА_3, мають спільну дитину - сина. Декілька останніх років він працював в Росії, приїздить у відпустку до дому. Він гроші, які заробив пересилав ОСОБА_3 на побутові потреби та утримання дитини. Деякий час між ним та ОСОБА_3 склалися складні стосунки - вони сварилися, він під час знаходження в Ізмаїлі проживав у свого товариша. Але не зважаючи на це, він мав намір відновити відношення, спільно з ОСОБА_3 виховувати дитину. Останній раз він приїхав до дому 25 квітня 2016 року, прийшов до квартири де проживала ОСОБА_3 та дитина. Між ними виникла сварка на ґрунті особистих відношень. Він та ОСОБА_3 кричали один на одного. Будучи схвильованим виказами ОСОБА_3 він пішов до кухні, де взяв ніж, яким став наносити останній удари по різним частинам тіла, але як він це робив він не пам'ятає. При цьому він не мав наміру позбавити ОСОБА_3 життя. Що саме штовхнуло його на такі дії, він сказати не може, тому що був дуже схвильований. Після того, як він наніс декілька ударів потерпілій, він залишив квартиру та пішов до дому своєї матері, якій розповів про те, що сталося. В скоєному він щиро кається, та наполягає на тому, що наміру вбивства ОСОБА_3 не мав. Цивільний позов ОСОБА_3 він визнає повністю. Позов КУ «Ізмаїльської міської центральної лікарні» він визнає частково.

Окрім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини його винність підтверджується наступним дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила в судовому засіданні, що довгий час проживає с ОСОБА_1, мають спільну дитину - сина. Декілька останніх років ОСОБА_1 працює в Росії, іноді приїздить у відпустку до дому. Останній час між ними склалися складні стосунки - вони сварилися, як в той час, коли ОСОБА_1 знаходився дома, так і під час телефонних розмов між ними. Було таке, що ОСОБА_1 він під час знаходження в Ізмаїлі проживав у свого товариша. Останній раз ОСОБА_1 приїхав до дому 25 квітня 2016 року, прийшов до квартири де проживала вона та дитина. Вона нагодувала ОСОБА_1 та запропонувала залишити квартиру, на ґрунті чого між ними виникла сварка. Вони розмовляли між собою на високих тонах, ОСОБА_1 погрожував самогубством, взяв ніж. Потім коли вона знаходилась у ванній кімнаті, ОСОБА_1 не чого не кажучи, несподівано напав на неї та став наносити удари ножем в різні частини тіла. На її крики до них підійшла дитина, яка стала просити ОСОБА_1 припинити свої дії. Після цього ОСОБА_1 відійшов від неї, пішов на кухню, та залишив там ніж. Вона вийшла з квартири, стала звати на допомогу, в цей час ОСОБА_1 покинув квартиру. На її виклики вийшли сусіді, які викликали швидку допомого, її відвезли до лікарні де прооперували. Як пояснила потерпіла, знаючи довгий час ОСОБА_1, склад його характеру вона вважає, що якби він хотів її вбити, в тій ситуації, що сталася, він мав реальну можливість це зробити, незважаючи на те, що в сварку втручалася дитина.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 25 квітня 2016 року в вічний час доби почула стук у двір її квартири, вийшла на площадку, та побачила там сусідку ОСОБА_3, яка вся була в крові, просила на допомогу, не кажучи про те, що сталося. Їй було дуже погано. з сусідами надали їй першу допомогу, викликали швидку допомогу. Коли вони надавали ОСОБА_3 допомогу, з квартири останній вийшов ї чоловік - ОСОБА_1, та нічого не кажучи пішов з під'їзду.

Аналогічними поясненнями свідка ОСОБА_6 - сусіда ОСОБА_3 по будинку.

Свідок ОСОБА_7 - лікар ЦЛ - 1 м. Ізмаїл пояснив, що 25 квітня 2016 року до лікарні була доставлена ОСОБА_3, у якої були численні колото - різані рани. Ушкодження були небезпечні для життя. Якби ОСОБА_3 своєчасно не була б надана медична допомога, вона могла померти.

Свідок ОСОБА_8 - мати ОСОБА_1 пояснила, що 25 квітня 2016 року вин прийшов до неї, та розповів, що посварився з ОСОБА_3, наніс їй декілька ударів ножем. Це він поясняв тим, що він посварився з ОСОБА_3 Він не пам'ятає що робив.

Рапортом інспектора - чергового Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_9 про те, що в чергову часину надійшло повідомленні від швидкої допомоги про надання допомоги потерпілій ОСОБА_3

Протоколом огляду місця події від 25 квітня 2016 року та фото таблицею до нього, з якого вбачається, що була оглянута квартира АДРЕСА_1, в якій виявлені і вилучені сліди крові та ніж зі слідами крові.

Висновком експерта № 250 від 31 травня 2016 року про те, що потерпілій ОСОБА_3 спричинені наступні тілесні ушкодження - проникаюче колото-різане торако-абдоминальне поранення грудної клітини справа по лінії лопатки в області 8-9-го міжребер'я з пошкодженням по ходу ранового каналу нижньої частки правої легені і проникаючого далі через діафрагму в черевну порожнину з пошкодженням печінки; проникаюче в черевну порожнину колото різане поранення живота зліва від його серединної лінії з пошкодженням стінки шлунка, поперечно-ободової кишки і великого сальника; колото-різані рани м'яких тканин грудної клітини в області спини, живота і правого стегна, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя

Висновком експерта № 529 від 14 червня 2016 року про те, що на кухонному ножі, змивах з місця події, на майці потерпілої ОСОБА_3, на трусах, які належать ОСОБА_1 виявлена кров людини групи А з ізогемаглютином анті-В за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає її походження від особи - носія даної групової належності, у тому числі від потерпілої ОСОБА_3, кров якої відноситься до групи А (ІІ). Даних про походження крові від підозрюваного ОСОБА_1 не отримано.

Висновком експерта № 228 від 17 травня 2016 року, про те, що на майці ОСОБА_3 було виявлено 4 пошкодження (2 спереду та 2 з боку спинки), які мають схожі морфологічні ознаки, та представляють собою колото - різані і могли бути утворені плоским колюче - ріжучим предметом, типа ножа, який має обушок максимальною шириною зануреної частини клинка не більш 2 см.

Таким чином, суд вважає, що зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Аналізуючи досліджені у справі докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, оскільки кожне з них доповнюється і підтверджується сукупністю інших доказів.

Разом з цим, на думку суду, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на вбивство, в чому йому було висунуте обвинувачення стороною обвинувачення.

При цьому суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в п. 4 його постанови від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», відповідно до яких особа, яка добровільно відмовилась від убивства потерпілого або заподіяння шкоди його здоров'ю, підлягає кримінальній відповідальності лише за умов, що фактично скоєне нею діяння містить склад іншого злочину.

Так, як було вище наведено, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що не мав наміру вбивати ОСОБА_3 Остання пояснила, що він мав можливість вбити її, незважаючи на втручання дитини, але не зробив цього, відійшов від неї, пішов на кухню та залишив там ніж, тобто припинив активні дії, у зв'язку з чим вона мала можливість залишити місце події.

Таким чином, нанесення ударів в життєво важливі органи ножем свідчить про те, що у ОСОБА_1 спочатку був умисел на вбивство, але, маючи реальну можливість реалізувати його, добровільно самостійно відмовився від доведення його до кінця.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Отже, суд в силу ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини, її основоположних свобод, вважає за можливе вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та змінити правову кваліфікацію злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1, кваліфікувавши його дії за фактично скоєне ним діяння, саме за ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, оскільки встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1, маючи реальну можливість для вбивства потерпілої ОСОБА_3, добровільно відмовився від цього, відійшовши від неї в інше приміщення та надавши їй можливість покинути місце події.

Суд також не може погодитися з доводами захисника Ігнат В.П. про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 123 КК України.

При цьому суд враховує роз'яснення, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», про те, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій за ст.. 123 КК України є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи зі сторони потерпілого. Але таких обставин в судовому засіданні не встановлено.

Так, згідно висновку експертів № 210 від 12 травня 2016 року, ОСОБА_1 в момент скоєння злочину не знаходився у будь-якому емоційному стані, в тому числі і в стані фізіологічного афекту, яке б могло суттєво вплинути на його свідомість та діяльність, а знаходився у стані емоційної напруги, ситуаційно зумовленої, по своїй глибині та вираженності не досягаючої афективної глибини.

Крім того, згідно вказаного ж висновку експертів, ОСОБА_1 в період часу, що стосується вчиненню злочину, хронічним, психічним розладом, недоумством, іншим, у тому числі і тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, не страждав, у зв'язку з чим, він був здатним у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Погодившись з таким висновком експертів, суд визнає ОСОБА_1 осудним і таким, що підлягає кримінальній відповідальності за скоєне.

При призначенні покарання суд, відповідно до ст.ст. 65 - 67 КК України враховує характер і міру громадської небезпеки вчиненого злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1, обставини, які обтяжують і пом'якшують його покарання.

Обставин, які б згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом встановлено не було.

До обставин, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відносить визнання своєї провини обвинуваченим, щире розкаяння в скоєнні злочину.

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин проти здоров'я особи.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 ст. 121 КК України.

При вирішенні цивільного позову, пред'явленого потерпілою ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення 17831 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, що складається з витрат на її лікування, суд керується положеннями ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, із вказаних норм права випливає, що шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_3, повинен відшкодувати обвинувачений ОСОБА_1, який вчинив злочин, в результаті якого і виникла у потерпілої майнова шкода, вина обвинуваченого повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом.

При вирішенні цивільного позову, пред'явленого КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 9068,59 грн. в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3, суд керується положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, відповідно до яких особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Таким чином, із вказаної норми права випливає, що витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої від злочину повинен відшкодувати обвинувачений ОСОБА_1, який вчинив умисний злочин, в результаті якого закладом охорони здоров'я були витрачені кошти в розмірі 9068,59 грн. на лікування потерпілої, його вина повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом. Сума витрат підтверджується розрахунком, наведеним в довідці КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 09.11.2016 р., здійсненним, згідно вимог чинного законодавства.

Тому, враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також встановлені судом обставини, зазначений цивільний позов також підлягає задоволенню у повному обсязі. Обвинувачений ОСОБА_1 цю позовну заяву визнав частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був затриманий у даному кримінальному провадженні 26 квітня 2016 року, та досі тримається під вартою, у зв'язку з тим, що ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду 27 квітня 2016 року відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався у встановленому законом порядку. З метою запобігання спробам переховатися від суду, вчинити інший злочин, а також забезпечення виконання вироку суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим строк його покарання слід обчислювати з 26 квітня 2016 року, зарахувавши таким чином в силу вимог ч. 5 ст. 72 КК України в строк його покарання строк попереднього ув'язнення з 26 квітня 2016 року до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369 -371, 373 -375 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на шість років в карно-виконавчій установі закритого типу.

Строк основного покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі обчислювати з 26 квітня 2016 року.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 26 квітня 2016 року по дату набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Запобіжний захід до набирання законної сили вироку відносно ОСОБА_1 залишити - утримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити повністю і стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_1 17831 грн. 88 коп.

Цивільний позов КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (р/р 35418002086536, банк УДКСУ в Одеській області, ОКПО 38407277, МФО 828011) 9068,59 грн. в якості відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Речові докази у справі, на які накладено арешт згідно ухвал слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 27 квітня 2016 року, а саме:

ніж з плямами речовини бурого кольору, 2 змиву речовини темно-бурого кольору, вилучені при огляді місця події, 2 змиву на марлевий тампон з рук ОСОБА_1 - знищити;

джинсови штани синього кольору, кофту чорного кольору, труси синього кольору - повернути власнику ОСОБА_1,

кофту помаранчевого кольору - повернути власнику ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд впродовж 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 в той же термін з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Головуючий - підпис

Суддя - підпис

Суддя - підпис

Головуючий суддя: Ю.Р.Волков