Рішення № 65043534, 01.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/1041/15-ц Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.

Категорія 24 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго»

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від22 грудня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, нарахованих у звязку з порушенням правил користування електричною енергією та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомир-обленерго» про визнання договору про користування електричною енергією недійсним,

встановив:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Енерго-постачальна компанія «Житомиробленерго» (надалі ПАТ «ЕК «Житомиробленерго») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки збитків, нарахованих у звязку з порушенням правил користування електричною енергією в сумі 11985,19 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 08.06.2004 року між ВАТ "ЕК Житомиробленерго" в особі Ружинського району електромереж та ОСОБА_3 був укладений договір про користування електричною енергією №033-0231. 21.05.2014 року у споживача ОСОБА_3 було виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N1357 від 26 липня 1999 року із змінами та доповненнями (далі за текстом - Правила), у вигляді закорочення первинних та вторинних кіл фази "А" та використання електричної енергії, не врахованої приладами обліку електроенергії. Про це порушення працівниками ПАТ"ЕК Житомир-обленерго» складено Акт №012834. На підставі зазначеного Акта та відповідно до Методики нараховані збитки, заподіяні енерго-постачальній організації.

Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом та просила визнати недійсним договір №0231 від 08.06.2004 року про користування електричною енергією, укладений між нею та ПАТ «ЕК «Житомиробленерго». В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що після отримання позовної заяви від ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» з додатками до неї встановила, що підписи на цьому договорі від імені споживача було виконано не нею. Тобто, її волевиявлення на укладення цього договору не було вільним.

Ухвалою суду від 19.09.2016 року зазначені позови обєднані в одне провадження.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «ЕК «Житомир-обленерго» відмовлено повністю.

Цим же рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнаний недійсним договір №0231 від 08.06.2004 року про користування електричною енергією, укладений від імені ОСОБА_3 з ВАТ «ЕК «Житомиробленерго». Стягнуто з ПАТ «ЕК «Житомир-обленерго» судовий збір в сумі 551,20 грн.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового про задоволення його вимог та про відмову у зустрічному позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому зазначає, що відповідачка є споживачем електроенергії, оскільки в Ружинському РЕМ на її імя відкрито особовий рахунок №033-0231, про що зазначено у завданні на заміну лічильника від 23.04.2013 року та в акті про пломбування і технічну перевірку точки обліку №1833 від 23.04.2013 року. В будинку ОСОБА_3 23.04.2013 року було встановлено лічильник електроенергії типу НІК 2301 АП1 заводський №0843413 з показниками 000014. В акті про порушення ПКЕЕ або ПКЕЕН №012834 від 21.05.2015 року зазначено, що порушення виявлено в електроустановці з приладом обліку типу НІК 2301АП1 заводський №0843413. При цьому показник вказано 002235. В процесі судового розгляду справи з боку відповідача не виникло заперечень з приводу споживання електроенергії та оплати рахунків за використану електроенергію. В судових дебатах представник ОСОБА_3 заявив, що доказів про те що вона споживала електроенергію та проводила оплату виставлених рахунків не надано позивачем. А суд не взяв до уваги, що показники приладу обліку з моменту встановлення та до моменту виявлення порушення змінилися (з 000014 на 002235),не витребував доказів про сплату рахунків за використану електроенергією ОСОБА_3

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що08.06.2004 року був укладений договір №0231 про користування електричною енергією між Ружинським районом електромереж ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ОСОБА_3 (а.с.8-11).

Відповідно до акта №012834 про порушення (ПКЕЕ або ПКЕЕН) від 21.05.2014 року встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою с.Бистрик Ружинського району, порушив ПКЕЕ шляхом закорочення первинних та вторинних кіл фази «А» (а.с.12-13). За своїм змістом вказане правопорушення полягає у втручанні споживача в роботу приладів обліку шляхом пошкодження пломб з відбитками тавр про повірку приладів обліку з подальшим закороченням кіл фаз і відноситься до порушень, передбачених підпунктом 1 п.3.1 Методики.

На засіданні комісії з розгляду Актів про порушення ПКЕЕ або ПКЕЕН, оформленим Протоколом №60, 17.06.2014 року було розглянуто акт №012834 і зазначено тип порушення - самовільне підключення поза засобами обліку. Вказаний вид правопорушення передбачений підпунктом 5 п.3.1 Методики і полягає у самовільному підключенні електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача з порушенням схеми обліку за період з 23.04.2013 року по 21.05.2014 року (а.с.7). Відповідно до п.3 Акта до нього додається розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (додаток до протоколу №60) (а.с.6). З розрахунку розміру збитків вбачається, що сплаті підлягає 11985 грн. 19 коп. Ці розрахунки здійснені відносно обєкта споживання, розташованого в с.Бистрик по вул.Леніна, 3.

Задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у первісному, суд першої інстанції виходив з того, що договір про користування електричною енергією є недійсним, а недійсна угода не створює юридичних наслідків та виключає право енергопостачальної компанії вимагати відшкодування збитків. Крім того, Акт про порушення ПКЕЕ або ПКЕЕН суд вважав таким що суперечить положенням п.53 Правил.

Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи.

Так, відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати іншій стороні (споживачеві, абонентові) електричні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із п.3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляєтьсяенергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Визнаючи недійсним, укладений між сторонами договір про користування електричною енергією, суд виходив із того, що споживачем цей договір не був підписаний. Зазначені обставини встановлені почеркознавчою експертизою.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення суду в цій частині. Тому, із врахуванням положень ст.303 ЦПК, його законність апеляційним судом не перевіряється.

Разом з тим, помилковими є висновки суду в тій частині, що у такому випадку надавач послуг позбавлений можливості вимагати відшкодування заподіяних йому споживачем збитків.

Так, у справі №6-2951цс15 від 20.04.2016 року Верховним Судом України викладена правова позиція з аналогічних правовідносин. Зокрема судом зазначено, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Субєктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до п.53 Правил (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення представником енерго-постачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енерго-постачальника та побутовим споживачем. Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Побутовий споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів.

Енергопостачальник повідомляє побутового споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату.

Акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення побутового споживача про час і дату засідання комісії.

Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається побутовому споживачу.

У протоколі зазначається інформація про причетність побутового споживача до порушення цих Правил.

У разі причетності побутового споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються:

відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії;

розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р.№562Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовими споживачами правил користування електричною енергією.

У разі відмови побутового споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення).

Якщо між побутовим споживачем і енергопостачальником не досягнуто згоди щодо користування електричною енергією, її оплати, збереження засобів обліку тощо, спірні питання вирішуються в установленому законодавством порядку.

В даному випадку споживач ОСОБА_3 була присутня при виявленні порушення правил споживання електричної енергії. Оскільки остання відмовилась від підпису в акті про порушення, то на виконання приписів Правил акт був підписаний трьома працівниками постачальника, які підтвердили факт порушення та обставини, відображені в акті, під час розгляду справи судом першої інстанції, будучи допитаними в якості свідків (а.с.12,13).

Із змісту протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення ПКЕЕ або ПКЕЕН від 17.06.2014 року вбачається, що чоловік споживача ОСОБА_4 був присутній на засіданні комісії. Ця обставина підтверджує факт повідомлення споживача про час і місце засідання комісії та спростовує заперечення відповідачки в цій частині.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2013 року в будинку ОСОБА_3 було встановлено лічильник електроенергії типу НІК 2301 АП1 заводський №0843413 з показниками 000014. Саме такий тип та номер електролічильника зазначений і в акті про порушення ПКЕЕ або ПКЕЕН №012834 від 21.05.2015 року.

Такі обставини спростовують доводи відповідачки в тій частині, що порушення допущено не нею та висновки суду про недоведеність факту порушення.

Із показів в суді свідків та завдання на виконання робіт з трифазними електролічильниками встановлено, що установку електролічильника проводив чоловік відповідачки, який був працівником РЕМ (а.с.127).

Відповідно до п.48 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно з п.1.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.05.2006 року №562 (надалі - Методика), визначено, що ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 (далі - ПКЕЕ), або Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від26.07.1999 року №1357 (далі - ПКЕЕН).

Відповідачкою не спростовано правильність нарахування збитків, проведеного енергопостачальною компанією внаслідок порушення Правил.

За наведених обставин та відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення в частині вимог за первісним позовом підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго».

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313,314,316ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» задовольнити частково.

Скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області від22 грудня 2016 року в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомир-обленерго» про стягнення збитків, нарахованих у звязку з порушенням правил користування електричною енергією і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» збитки в сумі 11985,19 грн. та понесені судові витрати в сумі 849 грн.92 коп.

В решті залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: