Ухвала суду № 65041906, 01.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 500/5645/16-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Присакар О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання відмови в проведенні перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні (проведенні) перерахунку пенсії позивача відповідно до ст.37-1 Закону України від 16.12.1993р. №3723 XII «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) у розмірі 87% суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу - головного спеціаліста відділу організаційної та кадрової роботи апарату Саратської районної державної адміністрації Одеської області, який мав дев'ятий ранг на момент виникнення права на перерахунок пенсії, виходячи із розміру заробітної плати 4417,29 грн., зазначеного у довідці про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію, від 13.09.2016р. №79, виданій Саратською РДА Одеської області, форма якої затверджена постановою правління ПФУ від 04.09.2013р. №15-1 «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах №2а-8893/12/2670, №2а-4753/09/2670»;

- зобов'язати УПФУ здійснити (провести) перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії починаючи з 01.05.2016р. відповідно до ст.37-1 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 87% суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу - головного спеціаліста відділу організаційної та кадрової роботи апарату Саратської РДА Одеської області, виходячи із розміру заробітної плати, зазначеного у довідці Саратської РДА Одеської області від 13.09.2016р. №79, та провести виплату недоотриманої пенсії з урахуванням виплачених сум.

Позов обґрунтовував тим, що Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області незаконно відмовило йому у здійсненні перерахунку з 01.05.2016р., пенсії, призначеної відповідно до ст.37-1 Закону України від 16.12.1993р. №3723 XII «Про державну службу», у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, оскільки законодавством не встановлено обмежень щодо дати, з якої пенсіонер має право на здійснення перерахунку пенсії, а пов'язує його з моментом виникнення такого права.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2016р. позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Приймаючи вказану постанову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Законом України від 28.12.2014р. №76-VIII скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015р., а Кабінетом Міністрів України не визначені умови та порядок проведення такого перерахунку, тому підстав у відповідача для перерахунку пенсії позивачу немає.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що постановою КМУ від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Постанови КМУ «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій» від 31.05.2000 №865, в частині виключення пункту 4, яким передбачалося проведення перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, є безпідставними, оскільки статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів.

З посиланням на рішення Конституційного Суду України та практику Європейського Суду з прав людини ОСОБА_2 зазначає, що бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, або скасування такого акту, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Ізмаїльському об'єднаному УПФУ Одеської області та з 25.11.2003р. отримує пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у розмірі 87 відсотків від суми заробітної плати, на яку нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У вересні 2016 року позивач звернувся до Ізмаїльського об'єднаного УПФУ Одеської області із заявою про перерахунок розміру його пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям з 01 травня 2016 року на підставі постанови КМУ від 06.04.2016р. №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців». До заяви позивачем додано довідку Саратської районної державної адміністрації Одеської області №79 від 13.09.2016р. про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям за посадою, з якої ОСОБА_2 вийшов на пенсію - головного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи апарату Саратської районної державної адміністрації Одеської області.

Листом від 29.09.2016р. №87/Ш-01 Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області відмовило ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VI скасовано, зокрема, ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, яка передбачала здійснення перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Також, УПФУ зазначило, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-ХІІ. Враховуючи те, що Закон №889-VI не передбачає проведення перерахунку пенсій, в тому числі призначених згідно з Законом №3723-ХІІ, а також, що постановою КМУ №1013 скасовано п.4 постанови КМУ №865, УПФУ дійшло висновку про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача на підставі наданої ним довідки Саратської районної державної адміністрації Одеської області №79 від 13.09.2016р.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 виходив з того, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії були скасовані норми законодавства, які визначали право на перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати державних службовців за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку. Суд першої інстанції не погодився з посиланнями позивача, що відмова у здійсненні перерахунку пенсії є звуженням його прав, зазначивши, що рішення УПФУ про відмову у перерахунку пенсії позивача не призвело до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії лише в вересні 2016 року та просить здійснити перерахунок пенсії з 01.05.2016р., до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.

Відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, яка набрала чинності з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 травня 2016 року Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням (як призначенням, так і перерахунком) державних службовців.

При цьому, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292, яка застосовується з 01 травня 2016 року, відповідно до статей 51 і 52 нового Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року було встановлено мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців працюючим державним службовцям. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України не передбачає а ні можливості, а ні механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати. Дана постанова набрала чинності одночасно із Законом України від 10.12.2015р. №889- VІІІ «Про державну службу», який не передбачає перерахунок пенсій державного службовця.

Судом першої інстанції, також, вірно зазначено, що у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015р. №1013, було виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», яким визначалися умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу».

Пунктом 5 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, з 01.06.2015р. норми Закону України «Про державну службу», в тому числі і ті, що регулюють порядок здійснення перерахунку пенсій державним службовцям, скасовано на підставі Закону №213-VІІІ, у зв'язку з чим підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу відсутні.

Слід зазначити, що зазначені законодавчі зміни не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.

А відтак, апеляційний суд доходить висновку, що відповідачем обґрунтовано відмовлено в проведенні перерахунку пенсії позивача, оскільки відсутні правові норми, які б передбачали перерахунок призначеної позивачеві пенсії за наведених ним обставин.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, і він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу, жодні соціальні права не є абсолютними, вони можуть бути обмежені у визначеному Законом порядку.

У рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що, згідно з частиною першою статті 17 Конституції України, є найважливішою функцією держави.

Більше того, виключення законодавцем статті, що передбачала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних державних службовців, не може бути розцінено як звуження соціально-правових гарантій, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обов'язку держави для здійснення перерахунку пенсії без правових на те підстав.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При розв'язанні спірних правовідносин колегією суддів враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.