Ухвала суду № 65040719, 27.02.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

27 лютого 2017 року Справа № 913/53/16

Провадження №34/913/53/16

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

розглянувши заяву (вх.№ 28/17 від 16.02.2017 року) про відстрочку виконання рішення від 15.03.2016 по справі № 913/53/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, м.Сєвєродонецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 83 678,18 грн.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув;

від Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області – представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (позивач) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення заборгованості в розмірі 83 678,18 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/53/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, будинок 37-Н, код ЄДРПОУ 08682772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35-А, на п/р № 26006304703374 ФЛОУ АТ “Ощадбанк” у м. Сєвєродонецьк, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937) інфляційні нарахування в розмірі 18408,26 грн., 3% річних в розмірі 1787,93 грн., пеню в розмірі 10 452,30 грн. та судовий збір в розмірі 1218,00 грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35-А, на п/р № 26006304703374 ФЛОУ АТ “Ощадбанк” у м. Сєвєродонецьк, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937) з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору у розмірі 37,00 грн., сплаченого платіжним дорученням № 725 від 24.12.2015 року.

29.03.2016 року на виконання вказаного рішення суду був виданий відповідний наказ суду.

16.02.2017 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області надійшла заява (вих.№ 15-12/499 від 13.02.2016 року), відповідно до якої останній просить суд відстрочити виконання рішення суду до прийняття компетентними органами відповідних рішень.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.02.2017 розгляд заяви призначений на 27.02.2017.

Сторони та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганської області в судове засідання не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заява Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України обґрунтована тим, що питання щодо проведення розрахунків за реактивну електроенергію з Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, яке не перереєстроване на територію, підконтрольну українській владі, на сьогодні не врегульоване; що листом Служби безпеки України №8/1/2-18620 від 30.12.2015 заборонено здійснення платежів на непідконтрольну українській владі та зупинено проведення платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”.

З приводу викладеного господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України “Про виконавче провадження” рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пп.2 п.5 Порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз’яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Згідно з ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з пп.7.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області повинно довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов’язує відстрочку виконання рішення з об’єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області в порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки судового рішення.

Суд зауважує, що відповідно до абзацу 2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 №-4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Беручи до уваги прямий припис ст.1291 Конституції України щодо обов’язковості виконання судових рішень, господарський суд приходить до висновку про те, що відсутність рішень будь-яких органів, що регламентують стягнення грошових коштів на користь підприємств, не перереєстрованих на підконтрольній українській владі території, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст.121 Господарського процесуального кодексу України. Інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання судового рішення у справі, наразі судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області №15-12/499 від 13.02.2017.

Господарський суд звертає увагу заявника на те, що відмова в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення не позбавляє права на повторне звернення до господарського суду з відповідною заявою за наявності обставин, які мають бути підтверджені належними доказами, що підтверджують ускладнення чи неможливість виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області №15-12/499 від 13.02.2017 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/53/16 до прийняття компетентними органами відповідних рішень відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя А.В. Іванов