Вирок № 6503681, 07.10.2009, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа №1-122/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 року Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого-судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Порпленко Л.Є.

прокурора - помічника прокурора району юриста третього класу Руденко Ю.А.

захисника - ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсуні-Шевченківському кримінальну справу по обвинуваченню:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. АДРЕСА_1, жителя м. АДРЕСА_2, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні дві малолітні дитини, військовозобовязаного, працюючого директором ПП Торговий дім «Атакан», не судимого, обраний запобіжний захід підписка про невиїзд

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч. 4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2. з листопада 2005 року, будучи засновником та одночасно директором приватного підприємства Торгівельний дім «Атакан» вул. Мічуріна, 18 м. Корсуня-Шевченківського Черкаської області, являючись службовою особою підприємства з приватною формою власності, відповідальним за організацію і ведення бухгалтерського обліку підприємства, правильність нарахування та сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету, особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками по керівництву підприємством, умисно, з метою заволодіння державними коштами з Державного бюджету України, зловживаючи своїм службовим становищем, в лютому 2007 року незаконно заявив до відшкодування Державного бюджету суму ПДВ в розмірі 70тис. грн.. Підсудний, зареєструвавши 03 листопада 2005 року дане підприємство і будучи з 11 листопада 2005 року платником податку на додану вартість, відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не маючи права на бюджетне відшкодування при здійсненні фінансово-господарської діяльності, маючи у відповідні податкові (звітні) періоди від'ємне значення з податку на додану вартість, відносив суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду. В період з квітня 2006 року по грудень 2007 року він при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства нарощував суми від'ємного значення з ПДВ, які включав до складу податкового кредиту наступних податкових періодів,що відображав у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість,які ним були подані до ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі.

Крім цього, підсудний ОСОБА_2., не маючи від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2007 року, подав до Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2007 року, в якій в рядку 25.1 вніс завідомо неправдиві відомості та заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 70тис. грн.. Для підтвердження факту оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам у січні 2007 року, він не надав підтверджуючих документів. Таким чином, сума податкового кредиту, фактично сплачена ним у попередньому податковому періоді, яким згідно п.п. 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є один календарний місяць - січень 2007 року, постачальникам таких товарів, (послуг) становить 0 грн.. Тобто, при заповненні рядка 3 «сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)» додатка 3 до податкової декларації з податку на додану вартість. «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», підсудний ОСОБА_2. порушив абзац «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість. Він фактично не маючи від'ємного значення з податку на додану вартість, в лютому 2007 року, з метою незаконного одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок ПП ТД «Атакан» в розмірі 70 тис. грн., що в 350 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, виконав усі дії, які вважав за необхідні для заволодіння чужим майном (державними коштами) але до кінця свій злочинний умисел довести не зміг по причинам, які не залежали від його волі.

Крім цього, він маючи право підпису всіх фінансово-господарських документів, будучи особою, яка постійно обіймає на підприємстві посаду, що повязана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, з метою незаконного заволодіння чужим майном -державними коштами, які повинні були бути перераховані на розрахунковий рахунок ПП ТД «Атакан», скоїв службове підроблення. Так, він, в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, вніс до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року в рядок 25.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) завідомо неправдиві відомості, вказавши її в розмірі 70 тис. грн., яку особисто підписав та надав до ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі.

Допитаний під час досудового слідства і в суді підсудний ОСОБА_2. вину свою в предявленому йому обвинуваченні не визнав і показав, що підтримує показання, які давав на досудовому слідстві про те, що дійсно він з листопада 2005 року являється засновником і директором ПП Торгівельний дім «Атакан». В службові обовязки входить керівництво підприємством,контроль і ведення бухгалтерського та податкового обліку. У березні 2007 року ним було подано декларації з ПДВ за лютий 2007 року до ДПІ Корсунь-Шевченківського району, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року, які були ним підписані. У даній декларації в рядку 25.1 він вказав суму, що підлягала до відшкодування підприємству в розмірі 70 тис. грн.. Вказана сума виникла за період діяльності підприємства з квітня 2006 року по січень 2007 року. Працівниками ДПІ була проведена камеральна перевірка і підприємству було відмовлено у відшкодуванні за відсутністю законних підстав. Винним у вчиненні злочинів не визнає тому, що у його діях відсутній умисел на незаконне заволодіння вказаної суми, оскільки вважав, що у перші 12 місяців роботи підприємства дані суми не підлягають до відшкодування і відносив їх на наступний період звітного періоду, зменшуючи суму податкового зобовязання на суму податкового кредиту. Станом на лютий 2007 року податкового кредиту залишилося, близько, 74 тис. грн.. Тому у лютому 2007 року ним і було заявлено на відшкодування податкового кредиту 70 тис. грн.. Він неправильно зрозумів вимоги закону, які надають право на повернення суми бюджетного відшкодування лише за останній період, яким був лютий 2007 року, а не за минулий період діяльності підприємства. Потім йому розяснили, що підприємство мало право на зарахування цієї суми до складу податкового кредиту, але не на бюджетне відшкодування. В його діях була виключно помилка.

Незважаючи на не визнання ним вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч. 4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, вина підсудного ОСОБА_2. стверджується:

- показаннями свідка ОСОБА_3. про те, що у березні 2007 року підсудним було подано до ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі податкову декларацію з ПДВ за лютий 2007 року, а також розрахунок суми бюджетного відшкодування із заявою на відшкодування з бюджету держави 70 тис. грн.. Нею було проведено камеральну - безвиїзну перевірку шляхом перевірки всіх наданих бухгалтерських документів, що підтверджували проведені оплати підприємством за товари (послуги) за січень, лютий 2007 року. В результаті перевірки було встановлено, що ПП Торгівельний дім «Атакан» незаконно надало документи, оскільки сума сплаченого кредиту за попередній період, яким є січень 2007 року, склала 0 грн.. Тобто, було порушено п.п.7.7.2. та 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому нею було зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 70 тис. грн. і на цю суму було збільшено податковий кредит наступного звітного періоду. Заявлена до відшкодування сума накопичена за 2006-2007 роки і предявлена до відшкодування. Закон же не надає право на бюджетне відшкодування шляхом накопичення. Крім того, за період з листопада 2005 року по листопада 2006 року підприємство не мало права на відшкодування ПДВ, так як працювало менше року. При одержанні таких заяв ДПІ перевіряє їх. Підставою для бюджетного відшкодування, згідно п.7.7.6. Закону України «Про податок на додану вартість» є висновок податкового органу. В той же час, свідок зазначила? що підсудний допустив «помилку», оскільки йому не були нараховані штрафні санкції і ніяких наслідків не наступило;

- даними акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №8/15-037/33827956 від 13.04.2007 року, згідно яких перевіркою дійсно було виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації з ПДВ (т.1, а.с.4-6);

- ф інансово-господарською документацією ПП Торгівельний дім « Атакан» : декларації з ПДВ, уточнюючі рахунки податкових зобовязань з ПДВ, рахунок суми бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, корінець свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідка ЄДРПОУ, реєстраційна заява платника податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, заява для юридичних осіб, податкові накладні, продовження податкових накладних, акти звірки, розрахунки, специфікація-накладні, рахунок-фактура, ордер на відпуск лісопродукції, які були вилучені й приєднані до кримінальної справи в якості речових доказів (т.1, а.с.144, 220-223, т.2 а.с.2-3);

- даними судової почеркознавчої експертизи №106П від 27 жовтня 2008 року про те, що підписи в графі «Керівник підприємства» в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року, в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування до декларації з ПДВ за лютий 2007 року та в розрахунку суми бюджетного відшкодування за лютий 2007року, виконанні підсудним ОСОБА_2. (т.2 а.с.63-64).

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази, які досліджені в суді в порядку, передбаченому ст.299 КПК України, суд вважає, що предявлене підсудному ОСОБА_2. обвинувачення повністю доказане.

Дії підсудного ОСОБА_2. суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.4 ст.191 КК України, як замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинений у великих розмірах та за ч.1 ст.366 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Суд критично оцінює показання підсудного та свідка, що була допущена «помилка», оскільки це суперечить даним акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №8/15-037/33827956 від 13.04.2007 року про виявлення невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації з ПДВ. Крім того, не застосування штрафних санкцій не впливає на наявність виявлених порушень податкового законодавства і не звільняє особу від певного виду юридичної відповідальності. Також суд зазначає, що бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок підприємства «живими» коштами та право на використання податкового кредиту в подальшій підприємницькій діяльності підприємства не є взаємними показниками, так як стосуються різного порядку ведення встановленого законом податкового обліку.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2. суд враховує: ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які класифікуються як злочини невеликої тяжкості і тяжкий; вчинення злочину вперше, позитивну характеристику з місця роботи.

Обставинами, які помякшують покарання підсудному ОСОБА_2. суд визнає: має на утриманні дві малолітні дитини та стан здоровя.

Обставин, які обтяжують покарання підсудному ОСОБА_2. суд не вбачає.

З врахуванням всіх цих обставин, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_2. можливе без відбування покарання, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк, як необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів та поклавши на нього обовязки, передбачені ч.1 п.2,3 ст.76 КК України.

Підстави для застосування ст.69 КК України відсутні.

Речові докази (фінансово-господарська документація ПП Торгівельний дім «Атакан») : декларації з ПДВ, уточнюючі рахунки податкових зобовязань з ПДВ, рахунок суми бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, корінець свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідка ЄДРПОУ, реєстраційна заява платника податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, заява для юридичних осіб, податкові накладні, продовження податкових накладних, акти звірки, розрахунки, специфікація-накладні, рахунок-фактура, ордер на відпуск лісопродукції, які знаходяться у матеріалах кримінальної справи - залишаються в матеріалах справи.

Цивільний позов не предявлений.

Судові витрати по справі відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Підсудний під час досудового слідства під вартою не утримувався.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч. 4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Призначити засудженому ОСОБА_2. за ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України з урахуванням ст.63 цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі на строк пять років з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обовязками на строк один рік , за ч.1 ст.366 КК України з урахуванням ч.2 ст.53 цього Кодексу покарання у виді штрафу в розмірі пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн..

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів засудженому ОСОБА_2. шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк пять років з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обовязками на строк один рік .

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2. від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, який рахувати з моменту проголошення вироку.

На підставі п.2,3 ч. 1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2. такі обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2. до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази (фінансово-господарська документація ПП Торгівельний дім «Атакан») : декларації з ПДВ, уточнюючі рахунки податкових зобовязань з ПДВ, рахунок суми бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, корінець свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідка ЄДРПОУ, реєстраційна заява платника податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, заява для юридичних осіб, податкові накладні, продовження податкових накладних, акти звірки, розрахунки, специфікація-накладні, рахунок-фактура, ордер на відпуск лісопродукції, які знаходяться у матеріалах кримінальної справи - залишити в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий підпис