Постанова № 65007142, 24.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6994/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року

11год.45хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_1) податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб (код платежу 18050400) у сумі 1069, 79 грн. на р/р 31412699700117 в УДКСУ у Біляївському районі Одеської області МФО 828011 код отримувача 37913781 банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на 28.11.2016р. у ФО ОСОБА_1 існує податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 1069, 79 грн., який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування. Позивач вказує, що дана заборгованість відповідача є підтвердженою та підлягає стягненню до державного бюджету.

Відповідач заперечення на позов не надав, у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.

22.02.2017р. від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області та взята на податковий облік як платник податків.

На підставі заяви фізичної особи-підприємця про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 07.09.2015р., поданої відповідачем до ДПІ у Біляївському районі, ФОП ОСОБА_1 була переведена з 01.10.2015р. на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі ставкою єдиного податку - 20%, 2 група платників єдиного податку, обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45:32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 63:99 - надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 47:89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с.12).

Пунктом 291.3 ст.291 глави 1 розділу ХІV ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць. Для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Біляївської міської ради № 57-5/VII від 13 січня 2016 року «Про встановлення місцевих податків і зборів та акцизного податку на території Біляївської об'єднаної територіальної громади» встановлено ставку єдиного податку для другої групи платників єдиного податку у розмірі 20% розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно довідки Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області станом на 18.11.2016 року ФО ОСОБА_1. існує податковий борг у сумі 1069, 79 грн., по єдиному податку з фізичних осіб, що відповідачем не спростовано.

15 січня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 25570060003009703 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. за власним бажанням, що підтверджується відповідним Витягом з ЄДР (а.с.9), однак станом на 28 листопада 2016 року з податкового обліку у зв'язку з наявністю вищевказаної податкової заборгованості ОСОБА_1 не знята.

Відповідно до абз.2 пп.65.10.8 п.65.10 статті 65 Податкового кодексу України державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Згідно з абз.2 пункту 97.3 статті 97 Податкового кодексу України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Відповідно до пп.97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Враховуючи положення чинного законодавства вбачається, що за погашення податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, підприємницька діяльність якої припинена, відповідальною особою є фізична особа ОСОБА_1

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в Постанові від 04.12.2013року по справі №6-125цс13, де зазначено, що згідно положень статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 47-49 Закону України від 14.05.1992року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

В п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України зазначається, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно з п.п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.16.1.4 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

14.09.2016р. Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Одеській області виставлена ФО ОСОБА_1 податкова вимога форми «Ф» №3483-17 про сплату податкового боргу, яка була надіслана на адресу відповідача поштою та вручена ОСОБА_1 30.09.2016р.

За змістом п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 300 ПК України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач наявність та розмір податкового боргу не спростував, заперечень проти позову не надав.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ч.6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб (код платежу 18050400) у сумі 1069(одна тисяча шістдесят дев'ять)грн. 79коп. на р/р 31412699700117 в УДКСУ у Біляївському районі Одеської області МФО 828011 код отримувача 37913781 банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян