Ухвала суду № 65007140, 21.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 815/169/17

У Х В А Л А

21 лютого 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

за участю секретаря - Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову Одеської обласної державної адміністрації до Одеської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради №307-VІІ від 23.12.2016 року «Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік»,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась Одеська обласна державна адміністрація з позовом до Одеської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради №307-VІІ від 23.12.2016 року «Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік».

21 лютого 2017 року до суду надійшло клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Одеської обласної ради №307-VІІ від 23.12.2016 року «Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік».

В судовому засіданні, представники позивача підтримали клопотання про забезпечення позову, та в обґрунтування зазначеного клопотання зазначив, що у суду є достатньо підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження по справі до терміну, встановленого судом у зв'язку з необхідністю підготовки письмових заперечень на адміністративний позов та додаткових письмових доказів по справі, яке просив розглянути за його відсутністю.

Вислухавши клопотання позивача, вивчивши матеріали справи в частині, що стосується клопотання, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом публічно-правового спору у цій справі насамперед є перевірка законності прийняття Одеською обласною радою рішення №307-VІІ від 23.12.2016 року «Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік».

Разом із тим, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, на думку суду, є неможливим, оскільки у такому випадку фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, заявником належним чином не обґрунтовано необхідності застосування заходів забезпечення заявленого адміністративного позову, а суд не вбачає підстав для висновку про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття цих заходів.

Як передбачено ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З вищезазначеної норми КАС України вбачається, що у вирішені питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Аналіз даної правової норми вказує на те, що заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Виходячи із змісту ст. 69 КАС України доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Всупереч вищевказаному, позивачем не надано переконливих доказів щодо існування реальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат до ухвалення рішення у вказаній адміністративній справі. Також позивачем не надано доказів на підтвердження неможливості захисту його прав та інтересів без вжиття заходу забезпечення позову.

В свою чергу, суд враховує, що правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства встановлені Бюджетним кодексом України. Так, зазначеним кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, в тому числі й щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 117 Бюджетного кодексу України, за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу (прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів), у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу може бути застосований такий захід впливу, як зупинення дії рішення про місцевий бюджет.

Як вбачається з приписів вказаної статті, порядок застосування заходу впливу, як зупинення дії рішення про місцевий бюджет, визначений ст. 122 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Бюджетного кодексу України, у разі порушення вимог цього Кодексу та закону про Державний бюджет України щодо складання відповідного бюджету в частині міжбюджетних трансфертів Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до запровадження інституту представника Президента України наступного дня після підписання Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Міністерству фінансів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Бюджетного кодексу України у разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно із цим Кодексом та законом про Державний бюджет України в частині міжбюджетних трансфертів Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про районний, міський (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети та бюджети об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Районні державні адміністрації до запровадження інституту представника Президента України, виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районних у містах Києві та Севастополі рад, рад об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, наступного дня після підписання керівником відповідної місцевої ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Бюджетного кодексу України у разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно з цим Кодексом, законом про Державний бюджет України чи рішенням районної, міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради про бюджет в частині міжбюджетних трансфертів голові районної державної адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про міський (міст районного значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Виконавчі органи міських міст районного значення, сільської, селищної, районної у місті рад наступного дня після підписання керівником рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилають його районній державній адміністрації чи виконавчому органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради.

Частиною 4 вказаної статті також передбачено, що у разі зупинення рішення про місцевий бюджет витрати місцевого бюджету здійснюються у порядку, визначеному статтею 79 цього Кодексу.

З сукупного аналізу приписів ст. 117 та ст. 122 Бюджетного кодексу України вбачається, що порушення вимог щодо складання місцевих бюджетів в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, дає право суб'єкту бюджетного процесу вищого рівня протягом одного місяця з дня набрання чинності рішенням про відповідний місцевий бюджет звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Таке право суб'єкта бюджетного процесу вищого рівня гарантоване кореспондуючим йому обов'язком суб'єкта бюджетного процесу нижчого рівня наступного дня після підписання рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилати його суб'єкту бюджетного процесу вищого рівня.

В свою чергу, Одеська обласна державна адміністрація не є суб'єктом бюджетного процесу вищого рівня щодо бюджету Одеської області, на підставі прийнятого Одеською обласною радою рішення №307-VІІ від 23.12.2016 року «Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік», а відтак звернення до суду з клопотанням щодо зупинення дії вказаного рішення суперечить приписам ст. 116, ст. 117, ст. 122 Бюджетного кодексу України.

З огляду на вищезазначене, суд вважає що клопотання представника позивача про забезпечення позову, не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 117, 118, 160, 165 КАС, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову Одеської обласної державної адміністрації до Одеської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення шляхом зупинення дії рішення Одеської обласної ради № 307-VІІ від 23.12.2016 року «Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, або в порядку ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Стеценко О.О.