Рішення № 64998118, 23.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 324/375/16Головуючий у 1-й інстанції Лінник Г.О.Пр. № 22-ц/778/428/17Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (надалі ТОВ «ЛК «Ваш Авто») про захист прав споживача та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила визнати договір фінансового лізингу №003505 з додатками від 15.02.2016 року недійсним, стягнути з відповідача сплачені кошти в розмірі 292716,00 грн. та моральну шкоду 10000,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 15 лютого 2016 року між нею і відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 003505, згідно із яким предметом лізингу по даному договору є: транспортний засіб марки Renault Duster. На сайті OLX.UA, позивач знайшла вищевказаний транспортний засіб за ціною 260000,00 грн. та зателефонувала до продавця, де їй розяснили, що дійсно таке авто є і зараз на нього акційна ціна 260000,00 грн. В усній формі представник відповідача розяснила, що дійсно таке авто є за ціною вказаною на сайті, і що позивач спочатку повинен сплатити передплату на транспортний засіб 48786,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунковий рахунок відповідача, після чого з позивачем буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. 15 лютого 2016 року позивачем було сплачено рахунок на 48786,00 грн., 148500,00 грн., 46644,00 грн., а 23 лютого 2016 року 8786,00 грн., 40000,00 грн., на загальну суму 292716,00 грн. Повернувшись додому, та уважно прочитавши договір, позивач зрозуміла, що її ошукали. Представником не було розяснено призначення платежу в сумі 48786,00 грн., який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладанням договору. Позивач же вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу. Крім цього, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий незважаючи на те, що менеджер запевнила позивача, що після сплати авансового внеску, авто привезуть через три робочі дні. Позивач неодноразово телефонувала до компанії, але вирішити питання так і не вдалося.

Заочним рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року (а.с.60-62) позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано договір фінансового лізингу № 003505 з додатками від 15.02.2016 року недійсним.

Стягнуто з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 сплачені кошти в розмірі 292716,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3027,16 грн.

Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року (а.с. 115) заяву відповідача ТОВ «ЛК «Ваш Авто» про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ТОВ «ЛК «Ваш Авто» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 122-140) просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 сплачений судовий збір.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача відкрито (а.с. 174).

04 січня 2017 року в автоматизованому порядку у цій справі замінено суддею Кочетковою І.В. у складі колегії суддів апеляційного суду суддю Осоцького І.І. у звязку із звільненням останнього у відставку (а.с.176-177).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.178).

У судове засідання 23 лютого 2017 року представник відповідача ТОВ «ЛК «Ваш Авто» не зявився. При цьому, встановлено, що відповідач ТОВ «ЛК «Ваш Авто» був належним чином повідомлений апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 188), заяв-повідомлень про причини неявки свого представника та клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки представника відповідача ТОВ «ЛК «Ваш Авто» у дане судове засідання та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю позивача ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача ТОВ «ЛК «Ваш Авто» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України).

Крім того, в силу вимог ст. 303 ч. 3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст. 307 ч. 1 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін (п. 1); скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (п. 2), змінити рішення (п.3).

В силу вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. ст.762 ч.4, ч.6, ст. 533 ЦК України, ст. 4 ч.5 п.1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 18 ч.1, ч.3 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 16 ч.2 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст. 10 - 11, 57, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі у повному обсязі.

Проте, з такими висновками суду можна повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бутизаконним і обґрунтованим. Законним єрішення,якимсуд,виконавшивсівимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованимєрішення,ухвалененаосновіповноі всебічноз'ясованихобставин,наякі сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтвердженихтимидоказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини,якими обґрунтовувалися вимогиі заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чиєіншіфактичнідані(пропущеннястрокупозовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; якаправованормапідлягаєзастосуваннюдоних правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чиєпідставидопуститинегайне виконаннясудового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає лише частково.

Так, колегія суддів апеляційного суду погоджується із правильними висновками суду першої інстанції у цій справі в частині обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача щодо визнання договору фінансового лізингу № 003505 з додатками від 15.02.2016 року, укладеного сторонами у цій справі, недійсним та стягнення з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 сплачених коштів за цим договором у розмірі 292716,00 грн.

Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 15 лютого 2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ «ЛК «Ваш Авто» був укладений договір фінансового лізингу № 003505 із додатками (а.с. 11-18), згідно із яким предметом лізингу по даному договору є: транспортний засіб марки Renault Duster. Відповідно до умов договору лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу (Renault Duster) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором.

На сайті OLX.UA ОСОБА_2 знайшла вищевказаний транспортний засіб за ціною 260000,00 грн. після чого, зателефонувавши до продавця їй було роз`яснено, що на даний транспортний засіб акційна ціна 260000,00 грн.

На що позивач погодилась, та після укладання договору лізингу, 15 лютого 2016 року нею було сплачено рахунки ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на 48786,00 грн., 148500,00 грн., 46644,00 грн., а 23 лютого 2016 року 8786,00 грн., 40000,00 грн., на загальну суму 292716,00 грн. (а.с. 19).

Але, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий незважаючи на те, що менеджер компанії запевнила позивача, що після сплати авансового внеску, авто привезуть через три робочі дні.

Крім цього, представником лізингової компанії ТОВ «ЛК «Ваш Авто» не було розяснено позивачу призначення платежу в сумі 48786,00 грн., який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладанням договору.

Згідно ст. 4 ч.5 п.1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до ст. 18 ч.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» - продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в статті 18 ч.1 названого Закону, де зазначено умови договору є несраведливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний баланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Відповідно до ст. 18 ч.3 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є наступні умови, що зазначені в договорі фінансового лізингу про встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконання.

Згідно ст. 16 ч.2 ЗУ «Про фінансовий лізинг» до істотних умов договору лізингу відносять лізингові платежі, які можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким ст.11 ч.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Разом із тим, встановлено, що за змістом додатку № 1 до вищезазначеного договору сторін графік погашення вартості предмета лізингу тощо визначено у доларах США а.с. 17).

Окрім того, згідно ст. 34 ч. 1 п.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (ст. 4 п.11-1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ст. 227 ч.1 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 806 ч.2 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 220 ч. 1 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що договір фінансового лізингу від 15 лютого 2016 року, укладений між позивачем та ТОВ «ЛК «Ваш Авто» нотаріально посвідчено не було, а тому останній є нікчемним, що узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою до застосування усіма судами.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним вищезазначеного договору фінансового лізингу сторін у цій справі слід вважати законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій справі.

В силу вимог ст. 216 ЦК України у разі визнання недійсним правочину з ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» суд першої інстанції правильно вважав, що з останньої на користь ОСОБА_2 також слід стягнути 292716,00 грн., які ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» отримало від неї на виконання вищезазначеного договору.

Разом із тим, неправильними є висновки суду першої інстанції у цій справі в частині стягнення з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції у цій справі у цій частині підлягає скасуванню із ухваленням у цій справі у цій частині нового рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Оскільки, у цій частині оскаржуємого рішення суду першої інстанції має місце неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Дійсно, відповідно до ст. 22 ч.2 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ст.7, 440-1 ЦК України та іншим законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобовязань, що підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, якими врегульовано такі зобовязання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що вищезазначеним договором сторін не передбачено права ОСОБА_2 на стягнення у будь-яких випадках будь-якого розміру моральної шкоди взагалі.

Також підстави, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», для стягнення будь-якої моральної шкоди з відповідача на користь позивача при вищевикладених обставинах у цій справі відсутні.

У звязку із чим, суд першої інстанції також з порушенням вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» вирішив питання про розподіл між сторонами судових витрат, повязаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

Так, встановлено, що позивачем ОСОБА_2 при подачі вищезазначеного позову до суду було сплачено судового збору на загальну суму 3027,16 грн. (а.с. 1).

Згідно із ст. 88 ЦПК України в разі задоволення позову позивача у цій справі лише частково на суму 292716,00 грн., на користь позивача з відповідача підлягав стягненню судовий збір у розмірі 2927,16 грн., тобто пропорційно до суми задоволених позовних вимог позивача.

У звязку із чим, заочне рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає зміні в частині розміру стягнутих з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 судових витрат шляхом зменшення їх розміру з «3027,16 грн.» до «2927,16 грн.».

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «ЛК «Ваш Авто» лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

Решта доводів апеляційної скарги відповідача ТОВ «ЛК «Ваш Авто» є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену у цій справі, та яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Заочне рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року у цій справі в частині стягнення з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. слід скасувати; ухвалити у цій справі у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити; заочне рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року у цій справі слід змінити в частині розміру стягнутих з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 судових витрат, зменшивши їх з «3027,16 грн.» до «2927,16 грн.»; в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача ТОВ «Ваш Авто» лише частково при вищевикладених обставинах, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 судових витрат, повязаних із розглядом цієї справи судом апеляційної інстанції, у вигляді сплаченого ним судового збору за подачу вищезазначеної апеляційної скарги у розмірі 3329,88 грн. (а.с. 141), яка стосується лише задоволених судом у цій справі позовних вимог позивача немайнового характеру (про визнання договору недійсним) та вимог майнового характеру (про стягнення сплачених коштів 292716,00 грн.).

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307- 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» задовольнити частково.

Заочне рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року у цій справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. скасувати.

Ухвалити у цій справі у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заочне рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року змінити в частині розміру стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 судових витрат, зменшивши їх з «3027,16 грн.» до «2927,16 грн.».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_3ОСОБА_4