Рішення № 64988835, 22.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/342/17

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Дрішлюка А.І.,

при секретарі - Поліхрановій Ю.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання угод недійсними, третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання угод недійсними,

в с т а н о в и л а:

09.06.2015 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_9 яка належить на праві спільної часткової власності по ? частині - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за Договором іпотеки №РМL-500/099/2005 від 24.10.2005 року, за Договором іпотеки №РМL-500/029/2007 від 22.03.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №МL-500/099/2005 року від 21.10.2005 року у розмірі 310542,39 доларів США, за кредитним договором №МL - 500/113/2007 від 03.08.2007 року, у розмірі 102840,22 дол. США та 175 грн. та за кредитним договором № МL-500/029/2007 від 22.03.2007 року у розмірі 104399,98 дол. США та 175 грн. Також просили виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зняти її з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» судові витрати.

В обґрунтування позову посилались на те, що між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено ряд кредитних договорів, в забезпечення яких було укладено договори іпотеки, проте кредитні зобов'язання не виконані, тому вони вимушені звернутися до суду.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до ПАТ «ОТП Банк», третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсними договорів іпотеки від 24.10.2005 року, укладених між АКБ «РайфайзенбанкУкраїна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, договору іпотеки від 03.08.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, договору іпотеки від 22.03.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, зняття заборон відчуження квартири АДРЕСА_10 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладених в зв'язку із укладанням договорів, посилаючись на порушення прав неповнолітньої дитини ОСОБА_5, яка нею користується. Всупереч вимогам закону договори іпотеки не були узгоджені у встановленому порядку з органом опіки та піклування, тому договори не відповідають вимогам закону.

Ухвалою суду від 13.10.2015 року вказані позови були об'єднанні в одне провадження.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2015 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», третя особа орган опіки та піклування Київської РА ОМР про визнання недійсним договору іпотеки. Визнано недійсним договір іпотеки від 24.10.2005 року, укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою H.A. та зареєстрованого в реєстрі за №15423. Знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_3 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою H.A., зареєстровану в реєстрі за №15424 на підставі укладеного договору іпотеки №PML-500/099/2005 від 24.10.2005 року. Вилучено запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_3 внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою H.A., зареєстровану в реєстрі за №4093 на підставі укладеного договору іпотеки №PML-500/099/2005 від 24.10.2005 року. Визнано недійсним договір іпотеки №РМL-500/113/2007 від 03.08.2007 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою H.A. та зареєстрованого в реєстрі за №13763. Знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_3 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою H.A., зареєстровану в реєстрі за №13764 на підставі укладеного договору іпотеки №PML-500/113/2007 від 03.08.2007 року. Вилучено запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_3 внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстровану в реєстрі за №4093 на підставі укладеного договору іпотеки №PML-500/113/2007 від 03.08.2007 року. Визнано недійсним договір іпотеки №РМL-500/029/2007 від 22.03.2007 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою H.A. та зареєстрованого в реєстрі за №4092. Знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою H.A., зареєстровану в реєстрі за №4093 на підставі укладеного договору іпотеки №PML-500/029/2007 від 22.03.2007 року. Вилучено запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстровану в реєстрі за №4093 на підставі укладеного договору іпотеки №РML-500/029/2007 від 22.03.2007 року.

У апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «ОТП Банк» підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню із ухваленням нового, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 11.06.1999 року перебували в зареєстрованому шлюбі, реєстрація якого відбулась Таганським відділом РАЦС м. Москви, Російська Федерація, актовий запис №621.

У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_6 року народилась донька ОСОБА_9, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Таганським відділом РАЦС м. Москви, Російська Федерація, актовий запис №1177.

10.11.2003 року на підставі договору про пайову участь у будівництві житлового будинку від 22.10.2002 року, з додатковою угодою від 03.11.2003 року та акту прийому передачі квартири, Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано ОСОБА_3 Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_11, яка складається з п'яти житлових кімнат жилою площею 109,8 кв.м., загальною площею 256,6 кв.м., яка відображена у технічному паспорті від 05.05.2003 року.

Подружні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не склались, у зв'язку з чим 27.06.2003 року їх шлюб було розірвано, про що свідчить Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, видане 03 грудня 2004 року Таганським відділом РАЦС управління РАЦС м. Москви, Російська Федерація, актовий запис №538.

Як пояснила ОСОБА_3 у судовому засіданні, після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вона з донькою переїхала на постійне місце проживання до Одеси і з 16.08.2004 року зареєстрована АДРЕСА_12 (а.с.68).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2005 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Розділено майно, що є загальною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_11.

21.10.2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №МL-500/099/2005 (надалі - Кредитний договір - 1), відповідно до умов якого позичальникові було надано кредит в розмірі 300 000 доларів США.

24.10.2005 року в забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № МL-500/099/2005 від 21.10.2005 року між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № РМL-500/099/2005 (надалі - «Договір іпотеки 1»), згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4.

Згодом, 22.03.2007 року між Банком та громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №МL-500/029/2007 (надалі - Кредитний договір -2), відповідно до умов якого позичальникові було надано кредит в розмірі 100 000 доларів США

22.03.2007 року в забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором №МL-500/029/2007 від 22.03.2007 року між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № РМL-500/029/2007 (надалі - «Договір іпотеки 3»), згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 (надалі - «Предмет іпотеки»).

Крім того 03.08.2007 року між банком та громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) було укладено кредитний договір №МL -500/113/2007 (надалі - Кредитний договір - 3), відповідно до умов якого позичальникові було надано кредит в розмірі 100 000 доларів США.

03.08.2007 року в забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором №МL-500/113/2007 від 03.08.2007 року, між банкам та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № РМL-500/113/2007 (надалі - «Договір іпотеки 2»), згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_5.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_13 належить на праві власності співвідповідачам: 1/2 частина - ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2005 року, справа № 2-712/2005, яке набуло законної сили 12.03.2005 року, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 169 доп. на стор.30 номер запису №3359, реєстраційний № 6957829; 1/2 частина - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_3 виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.11.2003 року (бланк НОМЕР_4), зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 160 доп. на стор. 12 номер запису № 3359.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитними договорами 1,2 та 3, банк у червні 2011 року та серпні 2011 року звернувся до суду з позовом до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором №МL-500/099/2005 від 21.10.2005 року, за Кредитним договором № МL-500/029/2007 від 22.03.2007 року та за Кредитним договором № МL - 500/113/2007 від 03.08.2007 року.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2011 року було задоволено позов ПАТ «ОТП Банк», стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №МL-500/029/2007 від 22.03.2007 року у розмірі 104399 доларів 98 центів США та 175 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом 90992 долара США 79 центів; суми несплачених відсотків за користування кредитом 11962 долара США 85 центів; суму пені за прострочення виконання зобов'язань 1444 долара США 34 цента, штрафні санкції 175 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №МL - 500/221/2007 від 07.12.2007 року у розмірі 558564.20 швейцарських франки та 200 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом 486783.26 швейцарських франка, несплачених відсотків за користування кредитом 62219.11 швейцарських франка, пені за прострочення виконання зобов'язань 9561.83 швейцарських франка та штрафні санкції 200 грн. А також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

Крім того, заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.01.2013 року було задоволено позов ПАТ «ОТП Банк», стягнуто з громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором №МL-500/099/2005 від 21.10.2005 року у розмірі 310 542,39 дол. США, що за курсом НБУ на 30.08.2011 року становить 2 475 240, 23 грн., а саме: залишок заборгованості за кредитом 272636,46 дол. США (2173103,43 грн.); сума відсотків несплачені відсотки за користування кредитом 35290,27 дол. США (281288, 16 грн.); сума пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 23.12.2009 року по 28.10.2010 року-2615,66 дол. США (20848,64 грн.); загальна заборгованість 310542,39 дол. США (2 475 240,23 грн.)

Стягнуто з громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором №ML-500/113/2007 від 03.08.2007 року у розмірі 102840,22 дол. США та 175.00 грн., що за курсом НБУ на 30.08.2011 року становить 819883,54 грн., а саме: залишок заборгованості за кредитом 89744,80 дол. США (715 328,88 грн.); сума відсотків несплачені відсотки за користування кредитом 11295,55 дол. США (90033,44 грн.); сума пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 22.07.2009 року по 28.10.2010 року 1799,87 дол. США (14346,22 грн.); штрафні санкції 175.00 грн.; загальна сума простроченої заборгованості 102840,22 дол. США (819708,54 грн.) та 175.00 грн.

Стягнуто з громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму судових витрат а саме: державне мито у сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Відповідно до п 2.1. ст. 2 Договорів іпотеки 1,2 та 3 останній забезпечують вимоги іпотекодержателя щодо сплати позичальником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, зокрема: повернення кредиту (п. 2.1.1.); сплата відсотків за користування кредитом (п.2,1.2.); сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів (п.2.1.3); відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням кредитного договору (п. 2.1.4).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на квартиру, яка передавалася в іпотеку, належало батькам неповнолітньої дитини, і що неповнолітня ОСОБА_9 проживає у АДРЕСА_14 з 2005 року, а зареєстрована з 11.07.2011 року, а тому укладанням спірних договорів порушені її права.

Разом із тим повністю погодитися із таким висновком неможна.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

ОСОБА_9 не мала і не має права власності на спірну квартиру, а набула право користування житлом, - зазначеною квартирою, як член сім'ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства». Квартира куплена не за кредитні кошти, тому вона не може бути виселена з неї без надання іншого житла, відтак порушення її прав слід вважати імовірним.

Крім того, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд України в складі Судової палати у цивільних справах за результатами розгляду справи № 6-384цс15 прийняв постанову від 30 вересня 2015 року, в якій сформував правовий висновок про те, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Встановлені судом обставини щодо того, що згідно паспорта гр. України серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 з 16 серпня 2004 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_15., згідно наданої ОСОБА_2 анкети заяви на отримання кредиту від 10.10.2005 року, останній зареєстрований в АДРЕСА_16 а фактичне місце проживання є АДРЕСА_6, і у вищевказаній заяві ОСОБА_2 зазначив про наявність у нього дітей, у тому числі й неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, не спростовує того, що про спірну квартиру, як місце проживання неповнолітньої дитини, вони не повідомили.

Навпаки з п.1.2 кожного договорів іпотеки видно, що під час укладання договору вони посвідчували, що предмет іпотеки належить їм і не обтяжений правами третіх осіб ( в тому числі за договорами оренди, найму або лізингу) (а.с.47), а також не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних осіб (а.с.50,53).

Зважаючи на такі обставини, суд першої інстанції помилково вважав, що є правові підстави для визнання договорів іпотеки недійсним, відтак неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена у справі Верховного Суду України в Постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2940 цс15, яка в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою до застосування.

Неправильне вирішення спору в частині визнання договору іпотеки недійсними, призвело до невірного висновку в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання не менш, ніж у тридцятиденний строк та попередження про стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Факт невиконання зобов'язання встановлений, договорами іпотеки передбачено право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання умов зобов'язання про повернення коштів, відтак позивач має право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи ОСОБА_2, ОСОБА_3 вчинили дії з зміни статусу спірної квартири, внаслідок чого станом на теперішній час іпотечне майно не існує у первісному вигляді, коли воно стало предметом іпотеки.

На підставі договорів купівлі - продажу частини квартири ОСОБА_11 став власником 54/100 частини спірної квартири, а ОСОБА_12 стала власником 46/100 частин цієї квартири (а.с.95,т.1).

В подальшому квартиру поділено на дві самостійні, кожна з яких складає окремий об'єкт, право власності ОСОБА_12 зареєстровано 01.04.2016 року (а.с.106,т.1).

ОСОБА_11 подарував трикімнатну квартиру АДРЕСА_17 ОСОБА_10 (а.с.116,т.1).

Такі угоди призвели фактично до створення нових об'єктів прав, що унеможливлює задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в тому вигляді, як заявлені позовні вимоги відповідно до умов договору про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зважаючи на викладене, не підлягає задоволенню позов ПАТ «ОТП Банк», оскільки суд апеляційної інстанції вправі розглянути справу лише в межах позовних вимог та, виходячи з кола тих осіб, які були учасниками в справі в суді першої інстанції.

Вимоги про виселення, заявлені одночасно із вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, обумовлені долею первісних вимог, тому також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_18 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними:

договору іпотеки від 24.10.2005 року, укладеного між АКБ «Райфайзенбанк Україна» та ОСОБА_2, ОСОБА_3,

договору іпотеки від 03.08.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3,

договору іпотеки від 22.03.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3,

зняття заборони відчуження, вилучення записів з Державного реєстру іпотек відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: