Рішення № 64971699, 17.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8792/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з часткою 79/100 частин у АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку.

Після проведення розподілу домоволодіння у АДРЕСА_1 права власності на житловий будинок літ. А належить позивачці в цілому. Загальна площа нерухомого майна зменшилась на 25,10 м.кв. і складає 121,70 м.кв. Інша частина знаходиться на документації, як фундамент і недобудова. Та частина, що складає 21/100 ідеальних частин домоволодіння ні за ким не зареєстрована, проте станом на 1989 рік згідно даних інвентар бюро рахувалася за ОСОБА_4, один з відповідачів якій доводиться родичем.

По вказаній вище адресі у належному позивачці на праві власності нерухомому майні зареєстровані дві особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Відповідачі фактично не проживають за вказаною адресою, не являються ні власниками ні членами сім'ї власника. Сам факт реєстрації створює незручності у володінні, користуванні та розпорядженні нерухомим майном, зокрема при оформленні субсидій, реєстрації позивачки з малолітніми дітьми.

Позивач зазначає, що враховуючи те що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживають то немає змоги вирішити питання про зняття їх з реєстрації без звернення до суду. ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якій просить суд: визнати ОСОБА_2 1936 р.н. таким, що втратив право користування житловим будинком літ. А в АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку у вказаному будинку; визнати ОСОБА_3, 1967 р.н., таким, що втратив право користування житловим будинком літ. А в АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку у вказаному будинку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, заявляє що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

На підставі наведеного суд керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У матеріалах справи наявна фотокопія технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 4 січня 1989 року, згідно якого власником житлового будинку по АДРЕСА_1 являлись: ОСОБА_5, розмір частки 79/100, та ОСОБА_6, розмір частики 21/100.

Згідно доданої позивачем до матеріалів справи фотокопії технічного паспорту на житловий будинок /79/100 ч./ по АДРЕСА_1, від 22 липня 2014 року інвентаризаційна справа № 120181, нерухомість належить ОСОБА_7.

Згідно наявної у матеріалах справи фотокопії договору дарування від 24 липня 2014 року № 983, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, безоплатно передала у власність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, належну їй на праві приватної власності 79/100 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується фотокопією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 серпня 2016 року № 665000323, земельна ділянка 0,0281 га кадастровий номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Згідно відомостей наявних у даній інформаційній довідці, житловий будинок загальною площею 146, 8 кв.м, житловою площею 70,7 кв.м, належить також ОСОБА_1, в розмірі 79/100 частки.

Земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до наявної у матеріалах даної цивільної справи інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23 серпня 2016 року, належить ОСОБА_4.

Згідно доданої позивачем до матеріалів справи фотокопії акту про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 2 листопада 2016 року, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1, відповідно, з листопада 2014 року та з листопада 2013 року.

Відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради, на запит Ужгородського міськрайонного суду, надано довідку, згідно якої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а громадянин ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим по місту Ужгороду.

Відповідач ОСОБА_2, згідно відомостей наданих відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради, не значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1. Згідно відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Закарпатській області від 8 листопада 2016 року № 47/21392, громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, знятий з реєстраційного обліку 7 квітня 2015 року, з адреси АДРЕСА_1.

Отже вимога позивача ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_2 1936 р.н. таким, що втратив право користування житловим будинком літ. А в АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку у вказаному будинку задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ /майно/, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 150 Житлового кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 КПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, реєстрація місця проживання відповідача ОСОБА_3 створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки позивач вимушений нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг, що нараховуються у відповідності до затверджених норм на кількість зареєстрованих у житловому приміщенні осіб. Реєстрація ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1, створює позивачу перешкоди в отриманні житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість всіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою.

Як вбачається із позовної зави та матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрований у житловому будинку позивача, але фактично там не проживає.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивач ОСОБА_1 є власником лише частки житлового будинку, яка складає 79/100, а тому має право вимагати захисту лише своїх порушених прав, тобто позбавлення права користування належною часткою житлового будинку саме йому.

З огляду на викладене, реєстрація у належній позивачу ОСОБА_1 79/100 частки будинку інших осіб, які не є членами сім'ї власника житла - позивача по справі, обмежує право користування власністю останнього, а тому підлягає захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою у спосіб - визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування належній позивачу ОСОБА_1 79/100 частки будинку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява в цій частині підлягає задоволенню частково.

Разом з тим, позовна вимога щодо зняття з реєстраційного обліку відповідачів є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місяця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до абзацу 10 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Аналіз вказаного Закону дає підстави вважати, що зняття з реєстрації місця проживання проводиться відповідним органом реєстрації на підставі рішення суду, що набрало законної сили, а не судом. Тому зняття з реєстрації місця проживання відповідача не належить до компетенції суду.

Таким чином, враховуючи, що відповідачами не надано відомостей, які б спростовували твердження позивача, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 29, 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 3, 6, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. ст. 4, 5, 14, 60, 81, 88, 208, 209, 212-215, 224-226, 232, 233, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, таким, що втратив право користування належній позивачу ОСОБА_1 79/100 частки будинку літ. А в АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош