Рішення № 64966800, 24.02.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/2955/15- ц

провадження 2/201/78/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Пухловою О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомтех», треті особи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (їх інтереси представляє ОСОБА_7) та ОСОБА_7 про визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину померлого батька у статутному капіталі та майні товариства з обмеженою відповідальністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 26 лютого 2015 року звернулися

до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 товариства з обмеженою відповідальністю (УР ТОВ) «Інкомтех» про визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину померлого батька у статутному капіталі та майні товариства з обмеженою відповідальністю, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивачі в своїх позовних вимогах, а їх представники в ході судового засідання посилалися на те, що 16 вересня 2011 року помер батько позивачів ОСОБА_8, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли корпоративні права на частку у статутному капіталі УР ТОВ «Інкомтех». ОСОБА_8 володів (останнім часом) часткою у статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 99.62%, другим учасником товариства була ОСОБА_7, якій належало 0.38% статутного капіталу. Вказане підприємство володіло нерухомим майном та автотранспортом, яке незаконно відчужене на протязі 2012-2013 років. Спадкоємцями померлого ОСОБА_8 є, в тому числі, і позивачі, які звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогли через наявність заборон і незаконні судові рішення різних судів та інстанцій. На протязі 2011- 2014 років ОСОБА_7 ініціювала проведення зборів учасників УР ТОВ «Інкомтех», де мінялися директори цього товариства, частки статутного капіталу, місце реєстрації, вносилися зміни до Статуту та інш.. Всі вказані рішення є незаконними через відсутність кворуму для ухвалення таких рішень та незаконну перереєстрацію 17 серпня 2012 року частки померлого ОСОБА_8, участь такої частки у голосуванні та прийнятті рішення. Оскільки така перереєстрація була незаконною, то і всі подальші рішення не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню. Позивачі з грудня 2011 року є також кредиторами вказаного товариства, але передані товариству ними кошти так до цього часу не повернуті. Вважають вказане незаконним. Визначивши свої спадкові частки у вказаному товаристві після смерті батька, позивачі звернулися з питанням про це до відповідача і нотаріусів (в тому числі і в Росії /спадщина після смерті матері їх батька/). На ці їх звернення до відповідача з питаннями про скасування вказаних рішень і відновлення прав позивачів на вказані частки спадщини отримали відмову, добровільно спір не вирішено. Вважають такі дії відповідача протиправними і просили захистити їх права, визнати за ними (кожним окремо) на 24.91% і 16.6% частки батька у майні вказаного товариства, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача УР ТОВ «Інкомтех» в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Вказаним, на думку суду, не заперечував проти розгляду справи без його участі згідно раніше поданої заяви. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно 16 вересня 2011 року помер ОСОБА_8, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли в тому числі і права на частку у статутному капіталі УР ТОВ «Інкомтех» та інш.. ОСОБА_8 володів часткою у статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 99.62%, ОСОБА_7 є другим учасником товариства та їх належало 0.38% статутного капіталу. На протязі 2011- 2014 років ОСОБА_7 ініціювала проведення загальних зборів учасників УР ТОВ «Інкомтех», де в передбаченому законом порядку мінялися директори цього товариства, частки статутного капіталу, місце реєстрації, вносилися зміни до Статуту та інш.. Всі вказані рішення є законними як і перереєстрація 17 серпня 2012 року частки померлого ОСОБА_8, збори проведені у відповідності до діючого законодавства, порушень допущено не було, передбачених законом заборон для зміни часток статутного капіталу, перереєстрації, укладення угод та інш. на час здійснення винесення рішень не було. Ніяких зобовязань інших відносно сторін на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували та шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представники компанії Баблаком ЛЛС, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, арбітражний керуючий ОСОБА_10 в судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В письмовому зверненні до суду позовні вимоги фактично не визнали і просилили справу розглянути без участі їх представників. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних осіб.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним, на думку суду, не заперечували проти розгляду справи за наявними матеріалами без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних третіх осіб відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представників позивачів і представника третіх осіб, зясувавши думку сторін і третіх осіб, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ОСОБА_11 України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що 16 вересня 2011 року помер батько позивачів ОСОБА_8, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли корпоративні права на частку у статутному капіталі УР ТОВ «Інкомтех». ОСОБА_8 володів часткою у статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 99.62%, другим учасником товариства була ОСОБА_7, якій належало 0.38% статутного капіталу. Вказане підприємство володіло нерухомим майном та автотранспортом. Після смерті ОСОБА_8 позивач у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини після батька. За такою заявою було відрито справу №22/2011. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є шість осіб: громадянин РФ Нестеров ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 (син); громадянин РФ Нестеров ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 (син); громадянка РФ Нестерова ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 (мати), померла 16 грудня 2012 року, правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2; громадянка РФ Нестерова ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4; громадянин України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6; громадянка України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

27 вересня 2011 року згідно протоколу позачергових загальних зборів УР ТОВ «Інкомтех» 9/2011 Генеральним директором УР ТОВ «Інкомтех» було призначено ОСОБА_16. 29 лютого 2012 року рішенням загальних зборів учасників УР ТОВ «Інкомтех» Генеральним директором УР ТОВ «Інкомтех» було призначено ОСОБА_17. 17 серпня 2012 року керівником УР ТОВ «Інкомтех» було призначено ОСОБА_18 та здійснено перереєстрацію 100% часток товариства на його імя. 17 серпня 2012 року державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб підприємців виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради ОСОБА_19 внесла до реєстру запис №12241050017018615 про зміну складу або інформації про засновників. 26 березня 2014 року керівником УР ТОВ «Інкомтех» було призначено ОСОБА_7. При цьому було проведено перереєстрацію 100% часток товариства на ОСОБА_7. 27 березня 2014 року державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради ОСОБА_20 внесла до реєстру запис №12241070025056730 про зміну керівника юридичної особи. 01 квітня 2014 року державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб підприємців виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради ОСОБА_21 внесла до реєстру запис №12241050026056730 про державну реєстрацію про зміну складу або інформації про засновників. 11 квітня 2014 року керівником підприємства було призначено Ужусєнєнє Крістіну. При цьому було проведено перереєстрацію 100% часток товариства на офшорну компанію - Компанія «Баблаком» ЛЛС. Адреса засновника: острів Невіс, Чарльзтаун, вул. Говерент Роад, Спрінгейтє ІСТ, а/с 590, Сент-Кітс і Невіс. 08 серпня 2014 року державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради ОСОБА_21 внесла до реєстру запис №12241070027056730 про зміну додаткової інформації та зміну керівника юридичної особи. 08 серпня 2014 року державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради ОСОБА_21 внесла до реєстру запис №12241050028056730 про зміну складу або інформації про засновників. 18 вересня 2014 року відбулись загальні збори учасників УР ТОВ «Інкомтех», на яких було прийняте рішення про ліквідацію товариства та встановлено строк для погашення вимог кредиторів до 29 листопада.2014 року. 18 вересня 2014 року державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради ОСОБА_21 внесла до реєстру запис №12241100029056730 про припинення юридичної особи в результаті ліквідації. Відомості про припинення юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та опубліковано в спеціальному друкованому засобі масової інформації - Бюлетені державної реєстрації від 29 вересня 2014 року № 296 (26).

Частиною 1 ст. 145 ЦК України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Відповідно до ч. 1 ст. 60 закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід її:лускається лише за згодою інших учасників товариства.

Статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому вилається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

На думку позивачів, на протязі 2011- 2014 років ОСОБА_7 ініціювала проведення зборів учасників УР ТОВ «Інкомтех», де мінялися директори цього товариства, частки статутного капіталу, місце реєстрації, вносилися зміни до Статуту та інш.. Всі вказані рішення є незаконними через відсутність кворуму для ухвалення таких рішень та незаконну перереєстрацію 17 серпня 2012 року частки померлого ОСОБА_8, участь такої частки у голосуванні та прийнятті рішення. Оскільки така перереєстрація була незаконною, то і всі подальші рішення не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню. Позивачі з грудня 2011 року є також кредиторами вказаного товариства, але передані товариству ними кошти так до цього часу не повернуті. Вважають вказане незаконним. Визначивши свої спадкові частки у вказаному товаристві після смерті батька, позивачі звернулися з питанням про це до відповідача і нотаріусів (в тому числі і в Росії /спадщина після смерті матері їх батька/). На ці їх звернення до відповідача з питаннями про скасування вказаних рішень і відновлення прав позивачів на вказані частки спадщини отримали відмову, добровільно спір не вирішено, виник спір і позивачі вимушені були звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. ОСОБА_9 особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом в судовому засіданні зясовано, що дійсно, ОСОБА_8 був одним із засновників УР ТОВ «Інкомтех». Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та мати ОСОБА_8, що померла після відкриття спадщини - ОСОБА_23 Частка померлого в УР TOB «Інкомтех» складала 99.62%.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Положеннями ст. ст. 113, 140 ЦК України та ст. ст. 1, 50 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками, зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно зі ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч. 1 ст. 89 ГК України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 116 ЦК України, ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасники господарського товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.

Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі (частина перша статті 100 ЦК України).

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у звязку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Відповідно до частини пятої статті 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Крім того, частиною першою статті 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно повязані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Згідно зі статутом УР ТОВ «Інкомтех» (у редакції, чинній на час проведення загальних зборів) можливість вступу спадкоємця (правонаступника) учасника до товариства залежить від волі спадкоємця або правонаступника вступити до товариства та рішення товариства прийняти до нього спадкоємця або правонаступника.

Отже, факт одержання статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства. В чинному законодавстві відсутня правова норма про автоматичне (без відповідного рішення загальних зборів товариства та внесення змін до статуту) набуття спадкоємцем права на участь у товаристві, у разі виникнення у нього права на частку померлого родича. Такі положення не закріплені і в Статуті УР ТОВ «Інкомтех».

Пленум Верховного Суду України у пункті 30 своєї постанови № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» розяснив, що прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Таким чином, прийняття до УР ТОВ «Інкомтех» спадкоємців померлого учасника здійснюється за наявності згоди інших учасників Товариства, входить до виключної компетенції зборів учасників товариства, здійснюється на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та набирає чинності лише після внесення відповідних змін до установчих документів товариства та їх обов'язкової державної реєстрації шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В даному випадку позивачі навіть не зверталися до УР ТОВ «Інкомтех» із заявами про вступ до даного товариства або виплати частки у майні, тобто позивачі не набули статусу учасників даного товариства, та як наслідок прав та обовязків, передбачених для таких учасників. Тобто, прийнятими рішеннями Товариства жодним чином не порушені будь-які права позивачів.

Як правильно зазначають позивачі, згідно зі ст. 58 і 60 Закону «Про господарські товариства» вищим органом ТОВ є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше ніж 60% голосів. Проте твердженні позивачів про відсутність кворуму при прийнятті рішень товариством, та як наслідок їх недійсності є хибними.

У ст. 114 ЦК України встановлено, що учасником товариства може бути фізична або юридична особа. Фізичною особою є людина як учасник цивільних відносин. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється в момент смерті (ст. ст. 24-25 ЦК України).

Згідно зі ст. 4 Закону «Про господарські товариства» установчі документи мають містити відомості про склад учасників товариства. У ст. 116 ЦК України встановлено, що брати участь в управлінні товариством мають право тільки учасники. Здатність своїми діями набувати цивільних прав та здійснювати їх має лише жива фізична особа (ст. 30 ЦК України). У разі смерті фізична особа - учасник товариства перестає бути його учасником і втрачає здатність до участі в управлінні ним (у тому числі не може брати участь у загальних зборах особисто чи через представника).

Таким чином, померлий учасник не має голосу в управлінні товариством, і зібрати загальні збори за його участі неможливо. У разі смерті одного з учасників ТОВ загальні збори складаються з інших учасників. В такому випадку частка померлого не враховується при прийнятті рішень товариством та при визначення наявності кворуму.

Зазначена позиція також відображена в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19 грудня 2002 року № 4-42-344/6786, відповідно до якого кворум загальних зборів учасників доцільно визначати за аналогією вимог, встановлених статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» стосовно частки, придбаної самим товариством, тобто голосування і визначення кворуму у вищому органі товариства провадяться без урахування частки, що належить померлому учаснику.

Тобто, в даному випадку матеріалах справи відсутні докази прийняття на час проведення загальних зборів учасників УР ТОВ «Інкомтех» рішення про прийняття до складу учасників товариства спадкоємиці померлого учасника, докази внесення змін до установчих документів товариства у зв'язку з вступом нових учасників та їх державної реєстрації, а отже, частка померлого ОСОБА_8 у розмірі 99.62% не мала бути врахована при визначенні кворуму на оскаржуваних зборах, що і було правомірно зроблено при проведенні таких зборів.

Відповідно до вищезазначеного, враховуючи відсутність звернення позивачів до УР ТОВ «Інкомтех» із заявою про вступ до товариства або проведення розрахунків із позивачами, відсутність будь-яких рішень товариства щодо прийняття або відмови в прийнятті до товариства позивачів, та реєстрації таких змін у встановленому порядку, жодне із прав позивачів не є порушеним. Крім того, товариством під час проведення оскаржуваних загальних зборів були дотримані всі вимоги законодавства щодо наявності кворуму взагалі процедури проведення таких зборів. Крім того, позивачами не надано жодного правового обґрунтування щодо визнання недійсними всіх інших рішень, прийнятих товариством (від 06 березня 2014 року, 11 квітня 2014 року), як і не надано правового обґрунтування автоматичної недійсності таких рішень у випадку визнання недійсними попереднього рішення від 17 серпня 2012 року.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. 4. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

З іншого боку, оцінюючи дії відповідача, третіх осіб, нотаріуса при проведенні зборів, прийняття рішень, реєстрації і перереєстрації змін в товаристві та інш. можна прийти до висновку щодо їх прозорості, відкритості та відповідності чинному законодавству. Спірні рішення і реєстрації законні, при їх винесенні і здійсненні не були порушені вимоги закону, їх сторони бажали саме цього, розуміли значення своїх дій, не діяли під впливом омани, а отже немає і підстав для визнання їх недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 IJK України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, ч. 1 ст. 1270 ЦК встановлений строк у шість місяців для прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року в постанові № 7 «Про судову практику у справах про спадкування » роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З урахуванням наведених положень закону право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В суд надійшло повідомлення від ліквідатора Ужусєнєнє Крісніни, в якому остання зазначає про проведення 20 жовтня 2014 року зборів учасників УР ТОВ «Інкомтех» на яких позивачам було відмовлено в прийнятті їх до складу учасників даного товариства. Також судом отримано заяву від арбітражного керуючого Відповідача ОСОБА_24 в якому останні також не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Право визнати позов повністю або частково передбачене ст. 31 та ст. 174 ЦПК України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В даному випадку визнання позову суперечить закону та порушує права третіх осіб по справі, а також учасника даного товариства компанії Bablacom LLC. Аналіз вказаної норми ЦПК України дає підстави дійти висновку про те, що тільки за наявності законних підстав, та якщо визнання відповідачем позову не суперечитиме закону або не буде порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідачем позиція викладена не у формі заяви, що передбачено ст. 174 ЦПК України, а у формі повідомлення, хоча така форма процесуальних документів як «повідомлення» взагалі не передбачена ЦПК України, та в формі заяви про розгляд справи за відсутності (подано) ОСОБА_24. Крім того, жодна із таких заяв не спростовує той факт, що звернення позивачів до суду є передчасним, оскільки питання про прийняття позивачів до складу учасників ТОВ є виключною компетенцією загальних зборів учасників такого товариства, але питання про видачу свідоцтва про право на спадщину є компетенцією приватного нотаріуса, яким відкрито спадкову справу. В такому випадку захист прав позивачів має відбуватися не в порядку визнання права власності на частку у спадщині, а іншим чином, тобто позивачами обрано неправильний спосіб захисту свого права.

Можливість прийняття визнання позову залежить також і від відсутності порушення прав третіх осіб таким визнанням. Проте в даному випадку, будуть порушені права як ОСОБА_7, яка була учасником даного товариства, так і Bablacom LLC - який є учасником товариства на даний час.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року по справі № 412/3154/2012, яке не оскаржувало ся сторонами та набрало законної сили, ОСОБА_1, ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів УР ТОВ «Інкомтех» від 17 серпня 2012 року, 26 березня 2014 року, 11 квітня 2014 року та скасувати рішення державних реєстраторів юридичних осіб реєстраційної служби від 17 серпня 2012 року, 26 березня 2014 року, 11 квітня 2014 року, 08 серпня 2014 року і 18 вересня 2014 року, позивачам було відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В тому числі, суд відмовив у визнані недійсними загальних зборів УР ТОВ «Інфоком» і в частині переходу до компанії Bablacom LLC права власності на частку в товаристві. Тобто судовим рішенням установлено факт правомірності набуття компанією Bablacom LLC права на частку в УР ТОВ «Інкомптех». У випадку задоволення даного позову, компанія Bablacom LLC фактично буде позбавлена права власності на частку в товаристві.

ОСОБА_11 України проголошено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61). ОСОБА_11 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_11 України гарантується (ч. З ст. 8). Крім того, згідно статті 41 ОСОБА_11 України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 7) виключено 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 316, 318, 325 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, зокрема юридичні особи. Суб'єктами права приватної власності с фізичні та юридичні особи.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набуваєгься на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухому майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В даному ж випадку, у разі задоволення позову, компанії Bablacom LLC буде позбавлена права власності на частку в товаристві.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що предметом позову не є визнання права власності на спадкове майно у зв'язку із отриманням відмови у вчиненні нотаріальної дії. Так, додані представником позивача відмови надані приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_9 не можуть будуть взяті до уваги як докази, оскільки позивачі не посилаються в позовній заяві та зазначену підставу, а суд розглядає позови лише у межах позовних вимог за заявленими підставами та предметом. Заяву про зміну підстав позову позивачами не надано.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Підстава позову - обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Верховний Суд України відзначив, що під підставами позову, які згідно зі ст. 31 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини. Зміна підстав або предмет позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Отже, усною заявою це процесуальне право не може бути реалізоване і така заява не породжує правових наслідків. Проте, якщо позивач бажає змінити підстави або предмет позову, він може клопотати про оголошення перерви в судовому засідання для надання йому можливості скласти відповідну заяву.

Зміна підстав або предмет позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмету позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві. Зміна підстав або предмету позову має важливе тактичне значення. Відповідач захищається проти тих вимог, які зафіксовані в позовній заяві. Зміна предмету чи підстав позову вимагає від відповідача нових аргументів та нової тактики захисту. Позивач може декілька разів змінювати предмет чи підстави позову. Використання цього прийому дозволяє виявити аргументи та докази відповідача, які потім можна використати для обгрунтування власних вимог, заявити найбільш незручні для захисту вимоги.

При таких обставинах суд вважає, що позивачами не було доведено, та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що їх вимоги обгрунтовані і за ними слід визнати право власності на ті частки майна товариства, які вони вказали в позові з заявлених позивачами підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а ні повністю, а ні частково.

Згідно ч. 1, 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями відповідача чи третіх осіб позивачу було завдано ушкодження здоровя, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому звязку з вказаними діями відповідача чи третіх осіб і підлягають відновленню чи повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач і треті особи заперечують будь-які інші (крім законних) домовленості і зобовязання стосовно позивачів по проведенню зборів, реєстрації змін в товаристві та інш., а позивачі цього не довели, твердження позивачів про наявність будь-яких інших зобовязань є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію позивачів стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 ТОВ «Інкомтех» про визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину померлого батька у статутному капіталі та майні товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовна заява про визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину померлого батька у статутному капіталі та майні товариства з обмеженою відповідальністю в такому вигляді не ґрунтується на вимогах закону і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 ОСОБА_11 України, ст. ст. 15, 16, 24, 25, 30, 114, 116, 147, 203, 204, 205, 215, 321, 316, 318, 325, 328, 331, 346, 386, 391, 1269, 1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 53, 55, 58, 60 Закону «Про господарські товариства» і ст. ст. 46-1, 55 Закону України «Про нотаріат», ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомтех» про визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину померлого батька у статутному капіталі та майні товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -