Рішення № 65000657, 22.02.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/15469/16-ц

2/201/598/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України/

22 лютого 2017 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пісчанської Т.М.

розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 10 вересня 2014 року о 14 год. 35 хв. у м. Дніпро по вул. Курчатова, 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Кіа Ріо», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобілю «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2014 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Згідно з полісом № АС-6992622 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного між ПрАТ «Київський страховий дім» та ОСОБА_3, автомобіль «мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_2 був застрахований. 21 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулась до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування та 20 лютого 2015 року позивач здійснив виплату в розмірі 11890, 25 грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу спричинену шкоду в розмірі 11890, 25 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток за місцем реєстрації відповідача, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і постановити заочне рішення суду за правилами ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі , чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 10 вересня 2014 року приблизно о 14 -35 ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Мерседес Бенц 312» АЕ 4421 НК біля будинку № 2 по вул. Курчатова у м. Дніпропетровську, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, яка знаходилась позаду нього.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2014 року /а.с. 8-9/.

Згідно полісу № АС 6992622 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль «Мерседес Бенц» номерний знак НОМЕР_2 застрахований в ПрАТ «Київський страховий дім» /а.с.10/.

Розмір збитків, завданих власникові автомобіля Кіа Ріо, державний номер НОМЕР_1, відповідно до звіту № 12091401 від 19 вересня 2014 року складає 15550, 31 грн. /а.с. 19-21/.

11 вересня 2014 року ОСОБА_2 повідомила позивача про подію, що може бути визнання страховою /а.с.11/ та 21 листопада 2014 року остання звернулася до ПрАТ «Київський страховий дім» з заявою про виплату страхового відшкодування у звязку з дорожньо-транспортною пригодою.

12 лютого 2015 року страховиком з урахуванням наданих документів складено страховий акт № 712-1245/1 щодо виплати страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, суми ПДВ в розмірі 11890, 25 грн. /а.с.35/ та 20 лютого 2015 року ПрАТ «Київський страховий дім» здійснило виплату, що підтверджується платіжним дорученням № 5075 від 20 лютого 2015 року /а.с.37/.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Відповідно до ст.1.6. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до ст.1191 ЦК України та ст.38 п.2 ч.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах страхової суми.

Відповідно до п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобовязаний, зокрема невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Вказане зобовязання ані страхувальник, ані ОСОБА_1 не виконали, наслідком чого стало неповідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 10 вересня 2014 року, що є порушенням вище перелічених вимог ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. г п.п 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхових після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, передбачених п.п 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 11890, 25 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, судові витрати по сплаті судового збору на суму 1378 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-2015, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» грошові кошти в розмірі понесених витрат в розмірі 11890 грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» судовий збір в розмірі 1 378 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова