Постанова № 649598, 30.11.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"30" листопада 2006 р. Справа № 6/310а

9 год. 20 хв. , м. Чернігів

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

при секретарі Сороці Я.Є.,

за участю представників:

позивача Корабельнікової І.В., довіреність № 1666

від 09.11.2006р.,

відповідача Машко О.П., довіреність №30680/10/10-010

від 30.12.2005р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк",

м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28,

до відповідача Державної податкової інспекції у місті Чернігові,

м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

про визнання недійсними податкових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством "Банк-Демарк" подано позов до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання недійсною першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.08.2006р. №1/1737, якою визначено податковий борг по податку на прибуток в сумі 131887,75 грн. станом на 28.08.2006р.

У судовому засіданні 09.11.2006р. представник позивача заявив про збільшення розміру позовних вимог і просить визнати недійсною також другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Чернігові №2/2026 від 16.10.2006р., якою визначено податковий борг по податку на прибуток в сумі 131887,75 грн. станом на 16.10.2006р.

Представник відповідача заперечує щодо позовних вимог.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити, посилаючись на те, що податкові вимоги, які є предметом спору, не відповідають діючому законодавству та фактичним обставинам, порушують права позивача. Представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на наступне. На підставі висновків акту перевірки від 20.01.2005р. №15/23/19357516 ДПІ у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2005р. №0000242320/0 (918), яким визначено податкове зобовязання банку по податку на прибуток в сумі 7206708 грн., в тому числі 3603354 грн. основного платежу та 3603354 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Податкове повідомлення-рішення було оскаржено банком до господарського суду Чернігівської області, який своєю постановою від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а позов задовольнив частково, визнавши його недійсним в сумі 7073168 грн., залишивши в силі податкове повідомлення-рішення в сумі 130477 грн., в тому числі в сумі 64519 грн. основного платежу та 65958 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. постанова господарського суду Чернігівської області залишена без змін. Банк, не погоджуючись з такими судовими рішеннями, 29.06.2006р. подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду, яка до цього часу не розглянута. Виходячи з приписів п.п.5.2.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання в сумі 130477 грн. є неузгодженим, а тому відповідач не мав правових підстав направляти позивачу першу податкову вимогу від 28.08.2006р. Крім того позивачем в липні 2006р. вже була отримана перша податкова вимога від 11.07.2006р. №1/1417 та друга податкова вимога від 17.08.2006р. №2/1692 на суму 130429,79 грн. В забезпечення даного боргу за актом опису від 24.07.2006р. були описані активи, на які поширюється право податкової застави. Також представник позивача пояснив, що 19.08.2006р. позивачем був сплачений податок на прибуток за 2 кв. 2006р. в сумі 265250 грн. згідно декларації за півріччя 2006р., отже у відповідача були відсутні жодні підстави направляти позивачу першу та другу податкові вимоги, які є предметом спору.

Представник відповідача надав заперечення на позов, просить у позові відмовити, посилаючись на обґрунтованість направлення позивачу першої та другої податкових вимог, обґрунтовуючи свої заперечення наступним. З моменту постановлення Київським апеляційним господарським судом ухвали про залишення без змін постанови господарського суду Чернігівської області від 16.06.2006р. по справі №3/121а/42а. , тобто з 30.05.2006р., податкове зобовязання позивача в сумі 130477 грн. стало узгодженим, тобто стало податковим боргом, незалежно від того, що постанову апеляційної інстанції позивачем оскаржено в касаційному порядку. Сума податкового зобовязання позивача по податку на прибуток за 2 квартал 2006 р. є узгодженою і була сплачена банком до державного бюджету 19.08.2006р. Оскільки позивач мав податковий борг в розмірі 130429,79 грн., то саме на цю суму відбулося погашення, а податкова вимога №1/1417 від 11.07.2006р. з моменту сплати вважається відкликаною. В результаті залишилась заборгованість в сумі 131887,75 грн., на яку і було надіслано першу податкову вимогу №1/1737 від 28.908.2006р. та другу податкову вимогу №2/2026 від 16.10.2006р.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові 28.08.2006р. сформовано та направлено позивачу першу податкову вимогу №1/1737, якою визначено, що станом на 28.08.2006р. сума податкового боргу ВАТ “Банк “Демарк” за узгодженим податковим зобовязанням по податку на прибуток становить 131887,75 грн. та 16.10.2006р. сформовано та направлено позивачу другу податкову вимогу №2/2026, якою визначено, що станом на 16.10.2006р. сума податкового боргу ВАТ “Банк “Демарк” за узгодженим податковим зобовязанням по податку на прибуток становить 131887,75 грн.

Направленню позивачу вищевказаних податкових вимог передували наступні обставини.

Так, постановою господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а позов ВАТ “Банк “Демарк” до ДПІ у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0000242320/0 від 25.01.2005р., яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 7 206 708 грн. в т.ч. 3 603 354 грн. основного платежу та 3 603 354 грн. штрафних (фінансових) санкцій, задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0000242320/0(918) від 25.01.2005р. та №0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 7 037 168 грн. в т.ч. 3 535 772 грн. основного платежу та 3 537 296 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позову відмовлено.

Отже, суд визнав правомірним визначення податковим органом вищевказаними податковими повідомленнями-рішення суми податкового зобовязання позивача по податку на прибуток в сумі 130 477 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. по справі №3/121а/42а постанова господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а залишена без змін.

29.06.2006р. позивачем до Вищого адміністративного суду України подана касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. та постанову господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а, яка до даного часу не розглянута.

11.07.2006р. ДПІ у м. Чернігові направлено позивачу першу податкову вимогу №1/1417, якою визначено, що станом на 11.07.2006р. сума податкового боргу ВАТ “Банк “Демарк” за узгодженим податковим зобовязанням по податку на прибуток становить 130 429,79 грн.

Як пояснив представник відповідача, з моменту постановлення Київським апеляційним господарським судом ухвали про залишення без змін постанови господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а податкове зобовязання позивача стало узгодженим, тобто стало податковим боргом, а тому на підставі п.п.6.2.1, п.п. 6.2.3 п. 2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДПІ у м. Чернігові було надіслано позивачу першу податкову вимогу від 11.07.2006р. №1/1416, описані активи ВАТ “Банк “Демарк” ( квартира загальною площею 61,5 кв.м. в м. Ніжині по вул. Незалежності, 19, кв.77, балансовою вартістю 269224,97 грн.), на які поширюється право податкової застави, про що складено акт від 24.07.2006р. №10.

17.08.2006р. відповідачем направлено позивачу другу податкову вимогу №2/1692, якою визначено, що станом на 17.08.2006р. сума податкового боргу ВАТ “Банк “Демарк” за узгодженим податковим зобовязанням по податку на прибуток становить 130429,79 грн.

21.07.2006р. позивачем була подана декларація з податку на прибуток за півріччя 2006р., якою визначено суму податкового зобовязання 265250 грн. і яка була сплачена до державного бюджету 19.08.2006р. (меморіальний ордер №12717749 ).

Як пояснив представник відповідача, оскільки позивач мав податковий борг в розмірі 130429,79 грн., то саме на цю суму було погашення за рахунок сплачених 19.08.2006р. коштів, а тому у позивача залишилась заборгованість в сумі 131887,75 грн. по податкового зобовязання з податку на прибуток за півріччя 2006р., на яку і було надіслано першу податкову вимогу №1/1737 від 28.08.2006р. та другу податкову вимогу №2/2026 від 16.10.2006р., які є предметом спору.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.п.1.2, 1.3 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( далі –Закон №2181) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації ( п.5.1, п.п.5.3.1 ст.5 Закону №2181).

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, тобто у випадку проведення процедури адміністративного оскарження.

При цьому у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №2181).

Також Закон №2181 передбачає, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення, при цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення ( п.п.5.2.4, 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону №2181).

Таким чином у випадку, коли платник податків оскаржує рішення контролюючого органу до суду, податкове зобовязання, визначене цим рішенням, буде вважатись узгодженим з моменту, коли: 1) справа розглянута судом по суті; 2) “прийнято відповідне рішення”.

Отже, Закону №2181 не повязує момент узгодження податкового зобовязання з моментом набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з ст.ст. 158, 205, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, “відповідним рішенням” може бути:1) судове рішення, яким суд вирішує спір по суті і яке викладається у формі постанови; 2) ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги , або постанова суду апеляційної інстанції, яка приймається у разі зміни постанови суду першої інстанції або прийняття нової постанови, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги; 3) ухвала суду касаційної інстанції, постановлена за результатами розгляду касаційної скарги, або постанова суду касаційної інстанції, яка постановляється у разі зміни постанови суду першої або апеляційної інстанції або у разі прийняття нової постанови, якою суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Використовуючи дане право, позивач оскаржив до господарського суду Чернігівської області податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0000242320/0 від 25.01.2005р., №0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р., якими визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 7 206 708 грн.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0000242320/0(918) від 25.01.2005р. та №0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 7 037 168 грн. в т.ч. 3 535 772 грн. основного платежу та 3 537 296 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. постанова господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а залишена без змін.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач 29.06 2006р. подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. та постанову господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а, яка до даного часу не розглянута.

Як пояснив представник відповідача, ДПІ у м. Чернігові, також подана касаційна скарга на вищевказані судові рішення.

Таким чином, виходячи з приписів Закону №2181, можна зробити висновок, що податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 7 037 168 грн. ( 3 535 772 грн. основного платежу та 3 537 296 грн. штрафних (фінансових) санкцій) в тому числі і в розмірі 130477 грн., визначене податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Чернігові №0000242320/0(918) від 25.01.2005р. та №0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р. , є неузгодженим.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Отже, ДПІ у м. Чернігові, формуючи на направляючи позивачу першу податкову вимогу №1/1417 від 11.07.2006р. та другу податкову вимогу №2/1692 на суму податкового боргу 130429,79 грн., діяла неправомірно, оскільки сума 130429,79 грн. є неузгодженим податковим зобовязанням, термін сплати якого не настав, а тому таке зобовязання не могло перейти у податковий борг.

Згідно п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону №2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

21.07.2006р. позивачем була подана декларація з податку на прибуток за півріччя 2006р., якою визначено суму податкового зобовязання 265250 грн. і яка була сплачена позивачем до державного бюджету 19.08.2006р. (меморіальний ордер №12717749 ).

Керуючись пунктом 7.7 ст. 7 Закону №2181, який передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, відповідач здійснив погашення суми 130429,79 грн., яка обліковувалась як податковий борг з податку на прибуток, за рахунок сплаченого позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток за півріччя 2006 року.

Такі дії відповідача є неправомірними, оскільки сума 130429,79 грн. є неузгодженим податковим зобовязанням і не є податковим боргом.

В результаті таких неправомірних дій відповідача, у позивача виник податковий борг з податку на прибуток за півріччя 2006 року в сумі 131887,75 грн., на який позивачем було направлено першу податкову вимогу №1/1737, якою визначено, що станом на 28.08.2006р. сума податкового боргу ВАТ “Банк “Демарк” за узгодженим податковим зобовязанням по податку на прибуток становить 131887,75 грн. та 16.10.2006р. сформовано та направлено позивачу другу податкову вимогу №2/2026, якою визначено, що станом на 16.10.2006р. сума податкового боргу ВАТ “Банк “Демарк” за узгодженим податковим зобовязанням по податку на прибуток становить 131887,75 грн.

З вищевикладеного вбачається, що перша податкова вимога №1/1737 та друга податкова вимога №2/2026 визначають суму, яка фактично не є податковим боргом позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність формування та направлення позивачу податкових вимог.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, направляючи позивачу першу та другу податкові вимоги, які є предметом спору, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для направлення податкових вимог, недобросовісно, а тому такі податкові вимоги мають бути визнані недійсними.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

С У Д П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю недійсними першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Чернігові від 28.08.2006р. №1/1737, якою Відкритому акціонерному товариству “Банк “Демарк” визначено податковий борг по податку на прибуток в сумі 131887,75 грн. станом на 28.08.2006р., та другу податкову вимогу Державної податкової інрспекції у м. Чернігові №2/2026 від 16.10.2006р., якою Відкритому акціонерному товариству “Банк “Демарк” визначено податковий борг по податку на прибуток в сумі 131887,75 грн. станом на 16.10.2006р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” ( м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, код 21400169, к/рахунок 32002153701 в Чернігівському облуправлінні Національного банку України) 3,40 грн. судових витрат.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі виготовлена 04.12.2006р.

Суддя Ж.В. Блохіна