Постанова № 64959413, 22.02.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.02.2017

Справа №489/3919/16-а

н/п 6-а/489/3/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за заявою ОСОБА_1 в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України проти Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання протиправними дій Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва з приводу невиконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2016 р., яким Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва було зобов'язане, зокрема, розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 червня 2016 р. про поновлення пенсії по суті з прийняттям відповідного рішення. У грудні 2016 р. представник ОСОБА_1 звернувся до Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, де йому листом від 20 грудня 2016 р. повідомили, що законних підстав для поновлення виплати пенсії немає.

Вважаючи дії Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва незаконними позивачка просила визнати такі дії протиправними, зобов'язати виконати постанов суду від 21 вересня 2016 р. - прийняти рішення яким поновити виплату пенсії ОСОБА_1, зобов'язати подати звіт про виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2016 р.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, пояснив, що до примусового виконання постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2017 р. не звертав.

Представник Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва просив заяву залишити без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановив такі обставини.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2016 р., яка набрала законної сили, було визнано протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - УПФУ) від 20 липня 2016 р. за № 52/2 про відмову в виплаті пенсії за віком ОСОБА_1. Зобов'язане Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком від 22 червня 2015 р. з прийняттям відповідного рішення.

За змістом мотивувальної частини вказаної постанови суд дійшов висновку, що скасоване рішення УПФУ, яким було відмовлено у поновленні виплати пенсії згідно заяви позивачки від 22 червня 2016 р. є протиправним, оскільки вона, як громадянка України, має право на звернення до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва із заявою про поновлення пенсії, де вона до виїзду на постійне місце проживання до іншої країни перебувала на обліку.

А у зв'язку з тим, що суд не повинен перебирати на себе функції УПФУ, а повинен усунути перешкоди позивачці для реалізації нею права на поновлення пенсії на законних підставах, то вважав за можливе поновлення такого права шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 20 липня 2016 р. за № 52/2 та зобов'язання відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком від 22 червня 2015 р. з прийняттям відповідного рішення.

У відповідності до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2016 р. УПФУ прийняло рішення від 23 листопада 2016 р. № 86/10, яким відмовило у поновленні позивачці виплати пенсії по суті з тих самих підстав, що й в скасованому протиправному рішенні 20 липня 2016 р. за № 52/2 - через відсутність реєстрації місця проживання в Україні.

Такі дії УПФУ, у тому числі рішення від 23 листопада 2016 р. № 86/10, є протиправними, оскільки суперечать висновку зазначеному в постанові суду від 21 вересня 2016 р. щодо спору між цими ж сторонами та в одному й тому самому адміністративному спору, який є для них обовязковим.

Згідно ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абзацу 7 п. 4 ч.1 ст. 163 КАС України, абзацу 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановлювати судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

При ухваленні постанови від 21 вересня 2016 р. судового контролю за її виконанням встановлено не було, отже вимога в заяві про його встановленні зараз не відповідає законові та задоволенню не підлягає.

За змістом частин 9, 10 статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

У зв'язку із тим, що обставини протиправності дій УПФУ щодо виконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2016 р. мають місце, тому суд визнає такі дії, під якими мається також на увазі й рішення УПФУ від 23 листопада 2016 р. № 86/10, протиправними, зобов'язує виконати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2016 р. в повному обсязі та встановлює судовий контроль за виконанням саме цієї постанови.

Зобов'язувати УПФУ до поновлення виплати пенсії немає підстав, оскільки заява в даному провадженні вирішується в межах вирішеного судового спору.

Керуючись ст. 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва щодо невиконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєві від 21 вересня 2016 р. в справі №2-а/489/240/16 протиправними, зобов'язавши Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва виконати постанову суду в повному обсязі.

Зобов'язати Управляння Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва подати звіт про виконання даної постанови протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва.

Суддя Д.Г. Губницький