Ухвала суду № 64955679, 16.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1132/15-ц Головуючий у І інстанції Іванюта Т. Є.Провадження № 22-ц/780/136/17 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 46 16.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

16 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності на земельну ділянку та вчинити певні дії, -

встановила:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що відповідно до договору дарування відповідач виготовила державні акти, але межі земельних ділянок узгоджені не були. Згідно рішення Кагарлицького районного суду від 01.11.2012 року дані державні акти було скасовано. Однак відповідач категорично, всупереч рішенню суду, відмовляється відновлювати межі земельної ділянки, а тому просить зобов'язати відповідача відновити межі земельної ділянки, перенести встановлений нею паркан до меж земельної ділянки, вказаних у правовстановлюючих документах на земельну ділянку, розташовану в с. Землянка, вул. Гагаріна,6.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю се зі: НОМЕР_1 від 4 лютого 2002 року громадянці ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,679 га, а саме: для ведення особистого підсобного господарства 0,429 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд 0,250 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

11.10.2015 року згідно договору дарування земельної ділянки позивач подарувала, а відповідач прийняла в дар земельну ділянку площею 0.3339 га.

Відповідно до п. 1 договору дарування земельна ділянка площею 0,3339 га складається з 0,3148 га ріллі та 0,0191 га багаторічних насаджень.

Відповідно до Договору дарування відповідач виготовила державні ати на зазначені подаровані земельні ділянки, але межі земельних ділянок не були узгоджені з позивачем та виготовленні всупереч договору дарування.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 01.11.2012 року було скасовано державні акти на земельні ділянки, які були видані відповідачу всупереч договору дарування та були виготовлені з порушенням норм законодавства.

Після рішення суду позивач виготовила технічну документацію по встановленню меж та зареєструвала своє право власності на земельні ділянки, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно із встановленням меж земельних ділянок згідно кадастрового плану.

Встановивши межі своїх земельних ділянок та зареєструвавши своє право власності, позивач звернулась до відповідача із проханням перенести встановлений нею паркан, який був встановлений незаконно, згідно скасованих державних актів відповідача.

Однак, відповідач категорично, всупереч судовому рішенню, відмовляється відновлювати межі земельної ділянки позивача. Оскільки, на території земельної ділянки був встановлений паркан відповідно до меж земельної ділянки скасованих державних актів, то такий паркан повинен бути перенесений відповідно до меж, встановлених на земельні ділянки позивача. Однак, по сьогоднішній день паркан не перенесено та він перешкоджає позивачу користуватися власною земельною ділянкою.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13.05.2016 р. № 22696/15-41 було встановлено відхилення між межами фактичного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та межами, зазначеними в правовстановлюючих документах, а саме від точки В до точки Г, вказаних у кадастровому плані земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, зокрема між поворотними точками № 4 та № 5, з проміром 62,14 м.

Визначити наявність чи відсутність відхилення між межею фактичного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: Кагарлицький район, с. Землянка, вул. Гагаріна, 6 та межею, яка на кадастровому плані позначена літерами від В до Г (землі гр. ОСОБА_2.) і промірами 57,55 м між поворотними точками № 3 та № 4 не вбачається можливим, оскільки дана межа в натурі (на місцевості) межовими знаками чи штучними або природними рубежами не визначена і власником цієї ділянки ця межа на місцевості не була вказана.

Східна межа фактичного користування земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 зміщена на захід від межі згідно кадастрового плану земельної ділянки, тобто в сторону земельної ділянки ОСОБА_3 Відхилення вищезазначених меж позначені в додатку № 1 до висновку відповідними промірами рожевого кольору.

Межі земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, згідно координат відображених на кадастровому плані цієї ділянки, в додатку № 1 до висновку зображені лініями чорного кольору, літерами чорного кольору від точки А до точки Б, від точки Б до точки В, від точки В до точки Г, від точки Г до точки Д, від точки Д до точки А, нумерація поворотних точок - цифрами чорного кольору від 1 до 10. Проміри між поворотними точками позначені відповідними цифрами (в метрах) теж чорного кольору.

Межа у вигляді паркану, що розділяє суміжні земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у додатку № 1 до висновку схематично зображено лінією червоного кольору, нумерація поворотних точок - цифрами червоного кольору від 1 до 6, проміри між поворотними точками від 1 до 6 - відповідними цифрами (в метрах) червоного кольору.

Згідно п. б ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення - стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігають вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України Позивач як власник земельної ділянки має право безперешкодно володіти і користуватись своєю власністю та таке право гарантується державою. Тобто, у разі порушення права власника захист права власності від порушень з боку іншої особи повинні бути захищені в судовому порядку.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. г ч. І ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно ч. І ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Виходячи з вказаних положень Цивільного та Земельних кодексів України Позивач, як власник земельної ділянки, має права вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і зобов'язання вчинення дій щодо відновлення порушеного права власності на земельну ділянку.

Згідно ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. І ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Враховуючи те, що Відповідач змінила межу земельної ділянки Позивача, в результаті чого Відповідач захопила частину земельної ділянки, то необхідно зобов'язати відповідача відновити межі її земельної ділянки таким чином щоб вони відповідали правовстановлюючим документам на земельні ділянки Позивача.

Таким чином, встановлення Відповідачем межі (паркану) земельної ділянки та зменшення земельної ділянки Позивача є протизаконним та самовільним захопленням Відповідачем земельної ділянки, в результаті чого порушуються права Позивача як власника земельної ділянки.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Мельник Я.С.

Матвієнко Ю.О.