Ухвала суду № 64936259, 21.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2174/16-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/1461/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 21.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Сліпченка О.І., Гуля В.В.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Вишгородського районного підрозділу про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зазначеним позовом мотивуючи тим, що працівники ПАТ «Київобленерго» після заміни приладу обліку електричної енергії помилково не повернули у власність позивачам попередній лічильник, чим порушили їх право власності на нього. У звязку з цим просили стягнути з відповідача вартість лічильника в розмірі 1650 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що лічильник електроенергії повністю знаходиться на балансі і обслуговується електропостачальною організацією, яка відповідає за його функціонування, знімає показники, а у разі його поломки за власні кошти проводить його заміну. Також пояснив, що позивачі оплатили не новий лічильник, а лише послугу за його заміну. Старий лічильник працівники ПАТ «Київобленерго» забрали для подальшого його використання згідно Правил користування електричною енергією для населення.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням позивачі подали апеляційну скаргу посилаючись на те що суд зробив хибні висновки стосовно права власності відповідача на лічильник, оскільки позивачами надано підтвердження законного володіння лічильником на підставі акту приймання-передачі квартири, а відповідач доказу передачі цього лічильника йому на баланс або у власність не надав. Тому просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі квартири покупцю від 01 квітня 2014 року ТОВ «ДБК-Партнер» побудувало та передало позивачам у власність квартиру №118 в копр. 1 в буд. 1-а по вул. Кургузова в м. Вишгороді Київської області.

Згідно п. 2.2 вказаного акту передбачено перелік обладнання, яке встановлено на обєкті для подальшої передачі покупцю, до якого серед іншого належать встановлені лічильники електропостачання та холодної води.

31 липня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Київоленерго» укладено договір №20097189 про користування електричною енергією.

Відповідно до п. 9 договору межа розподілу балансової належності експлуатаційної відповідальності встановлена на вхідних клемах лічильника.

Згідно п. 11 договору споживач зобовязується забезпечувати збереження приладів обліку, вхідних вимикачів та ящиків обліку, пломб і пломбувальних ниток встановлених на них.

Як передбачено п. 12 договору енергопостачальник має право перевіряти стан електроустановок, електропроводки, приладів обліку, знімати показання відповідно до умов договору та виконувати інші заходи передбачені Правилами користування електричною енергією для населення.

Відповідно до п. 13 договору енергопостачальник зобовязується проводити планові повірки, ремонт і заміну приладів обліку в терміни, встановлені нормативно-технічними документами та договором.

Згідно п. 15 договору енергопостачальник безкоштовно здійснює планову повірку, обслуговування та ремонт приладів обліку.

Відповідно до п. 20 договору споживач несе відповідальність за пошкодження або порушення роботи засобу обліку, відповідальність за збереження та цілісність якого несе споживач.

Як вбачається з п. 32 договору споживач ознайомлений з Правилами користування електричною енергією для населення та прослухав інструктаж щодо умов безпечної експлантації приладів обліку та електроустановок.

15 грудня 2015 року за заявою споживача проведено заміну електролічильника на двотарифний лічильник.

Згідно акту №324365 від 15 грудня 2015 року ОСОБА_2 прийнято на відповідальне зберігання прилад обліку двотарифний лічильник NІК210201Е37 №7691529 та пломби встановлені на ньому.

Відповідно до квитанції №0.0.470514352.1 від 03 грудня 2015 року ОСОБА_2 сплатила 1668 грн. 28 коп. за послугу по заміні лічильника.

12 січня 2016 року ОСОБА_3 звернуся до відповідача з претензією та просив повернути помилково забраний старий лічильник або зарахувати його вартість на рахунок споживача в якості попередньої оплати за спожиту електроенергію.

Листом ПАТ «Київобленерго» №4 від 12 січня 2016 року в поверненні лічильника позивачам відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що засоби обліку (лічильники електроенергії) є невідємною складовою електромережі та вузла обліку, що забезпечують постачання електричної енергії, тому правовий статус електролічильника нерозривно пов'язаний з його функціональним призначенням, яке регулюється нормативно-правовими та нормативно-технічними документами в сфері електроенергетики. Повернення заміненого лічильника споживачу, для якого встановлений спеціальний порядок використання, обліку та експлуатації вказаними нормами законодавства не передбачено, тому порушених прав позивачів в цій справі судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з наступних підстав.

За положеннями ч. 1ст. 714 ЦК Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 37Правил користування електричною енергієюдля населення, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, до обов'язків енергопостачальника віднесено заміну засобів обліку.

Згідно з п. 2 вказаних вище Правил засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності та є складовою вузла обліку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції відповідно до вимог статей10,11,60 ЦПК Українидослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства здійснено заміну приладу обліку електричної енергіїбез повернення заміненого приладу або відшкодування його вартостіі такі дії відповідача не порушують прав та інтересів позивачів.

Докази та обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :