Постанова № 64914782, 16.12.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1312/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

з участю секретаря судового засіданні ОСОБА_1,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_2

представника позивача -ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за зміненою позовною заявою ОСОБА_2 до Національної поліції в Закарпатській області, Атестаційної комісії №9 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2Ю.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі відповідач 1, ГУНП в Закарпатській області), Атестаційної комісії №9 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі відповідач 2), в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо включення ОСОБА_2 до списку осіб, що підлягають атестації.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №9 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яке оформлене протоколом ОП №15.00028128.0066753 від 05 вересня 2016 року, щодо звільнення ОСОБА_2 з посади внаслідок службової невідповідності.

30 листопада 2016 року до суду надійшла заява від представника позивача про зменшення позовних вимог, якою остання просить позовні вимоги розглядати в наступній редакції:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №9 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яке оформлене протоколом ОП №15.00028128.0066753 від 05 вересня 2016 року, щодо звільнення ОСОБА_2 з посади внаслідок службової невідповідності.

Відповідно до ч.1 ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

Позивач скористався наданим йому правом ч.1 ст.51 КАС України, та зменшив розмір позовних вимог. Таку заяву прийнято судом та розглянуто адміністративний позов по суті в новій редакції.

Заявлені позовні вимоги мотивовані наступним. Позивача наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 07.11.2015 року за №5 о\с прийнято на службу до Національної поліції та призначено на посаду старшого інспектора взводу роти дорожньої патрульної служби з обслуговування доріг державного значення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, із присвоєнням спеціального звання «старший лейтенант поліції». Згідно рішення атестаційної комісії №9 ГУНП в Закарпатській області, яке оформлено протоколом ОП №15.00028128.0066753 від 05 вересня 2016 року, прийнятого за наслідками проведеної атестації, ОСОБА_2 визнаний таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції внаслідок службової невідповідності. Позивач вважає, що атестування та його результати є незаконними, оскільки проведення його атестації відбулося без відповідних правових підстав, тому що він пропрацював на зазначеній посаді старшого інспектора менше одного року, питання про призначення його на вище посаду або переведення на нижчу посаду, притягнення його до відповідальності в межах дисциплінарної процедури ГУНП в Закарпатській області не вирішувалось.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві, просили суд даний адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав наведених у поданих письмових запереченнях. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Так, у поданих ГУНП в Закарпатській області запереченнях проти позову, зазначено наступне. Для проходження атестування відносно старшого інспектора взводу роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 був складений атестаційний лист, який містить відомості про проходження позивачем служби, де надана оцінка особистим та професійним якостям позивача, його ставлення до служби. Згідно висновку прямого керівника «Займаній посаді відповідає». Однак, за висновком атестаційної комісії позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. За результатами тестування на знання законодавчої бази та загальних навичок позивач за тестом на знання законодавчої бази набрав 21 бал із 60 можливих та 17 балів із 60 можливих за тестом на загальні здібності та навички, тобто результати тестування позивача є нижчими від мінімального показника, котрий встановлено пунктом 10 Інструкції №1465. Враховуючи викладене відповідач 1 вважає, що порядок проведення атестування та прийняття рішення про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність є обґрунтованим та таким, що відповідає Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції №1465.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 листопада 2015 року наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за №5 о\с ОСОБА_2 було призначено з 07 листопада 2015 року старшим інспектором взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, присвоївши йому спеціальне звання старший лейтенант поліції.

На підставі наказу Національної поліції України від 17 листопада 2015 року №1465 «Про проведення атестування поліцейських» позивача було включено до списку на проходження атестації.

Відповідно до атестаційного листа, 12 серпня 2016 року прямим керівником позивача зроблено висновок про те, що позивач займаній посаді відповідає. За результатами тестування позивачем набрано: тестування загальних здібностей - 17/60, професійне тестування - 21/60. За результатами атестування (висновок атестаційної комісії) від 05 вересня 2016 року - позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Із результатами атестування (висновком атестаційної комісії) позивач був ознайомлений 06 вересня 2016 року (а.с. 13).

На думку позивача, рішення Атестаційної комісії №9 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яке оформлене протоколом ОП №15.00028128.0066753 від 05 вересня 2016 року, щодо звільнення ОСОБА_2 з посади внаслідок службової невідповідності є протиправними, у звязку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові засади організації, та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 1 частин 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 77 частини 1 пункту 5 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Разом з тим, суд констатує, що відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначені в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема старший лейтенант міліції - старший лейтенант поліції.

З вище викладеного вбачається, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Позивач виявив бажання проходити службу в поліції, у звязку з чим, згідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 07 листопада 2015 року за № 5 о/с позивач був призначений з 07 листопада 2015 року на службу в поліцію на посаду старшого інспектора взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, присвоївши йому спеціальне звання старший лейтенант поліції. Суд зазначає, що таке призначення позивача відбулося в порядку переатестування, про що зазначено у самому наказі.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

У відповідності до статті 58 Закону України «Про національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обовязків.

Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» шляхом видання наказу про призначення за його згодою він вважається відповідно до статті 58 даного Закону призначеним безстроково.

Відповідно до статті 58 частини 2 Закону України «Про Національну поліцію» строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.

Разом з тим, суд констатує, що норми Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають процедури переатестації, та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 07 листопада 2015 року за № 5 о/с щодо прийняття позивача на службу в поліцію та призначення на посаду не містить жодних застережень про тимчасовість призначення його на посаду.

Таким чином, судом встановлено, що позивач з 07 листопада 2015 року проходить службу в органах Національної поліції України на посаді старшого інспектора взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, у відповідності до статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» безстроково (до виходу на пенсію або у відставку) із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, за умови успішного виконання службових обовязків.

Однією з таких гарантій незалежності поліцейського є проходження атестацій щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Зокрема, слід зазначити, що відповідно до статті 57 частини 1 Закону України «Про Національну поліцію» атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського.

Так, пунктами 9-12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» не було передбачено проведення атестації усіх працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з лав міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.

Також, статті 57 частини 1 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено проходження поліцейськими планових атестацій, для підтвердження їх відповідності займаним посадам.

Відтак, з вище викладеного вбачається, що підстав, встановлених Законом України «Про Національну поліцію», для призначення проведення атестації усіх поліцейських апарату управління Національної поліції України та підпорядкованих структурних підрозділів не було.

Щодо наявності або відсутності індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених Законом України «Про Національну поліцію», суд зазначає наступне.

За приписами статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Частиною другою вказаної статті визначений вичерпний перелік підстав проведення атестації, а саме:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Так, наказ Національної поліції України від 12 лютого 2016 року № 124 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Закарпатській області» містить лише мету проведення атестації, яка визначена в статті 57 частині 3 Закону України «Про Національну поліцію», проте не містить підстав для проведення атестації відносно позивача. Однак мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, так як, мета - це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина або достатній привід для її проведення.

Відповідно до даних атестаційного листа, атестація позивача проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з тим, з даного атестаційного листа вбачається, що позивач проходить службу в органах поліції з 07 листопада 2015 року та у займаній посаді атестується вперше (а.с. 13).

При цьому, судом встановлено, що позивач не претендував на призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу, що встановлено статтею 57 частиною 2 пунктом 1 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо наявності підстав встановлених у статті 57 частини 2 пунктом 2 та пунктом 3 Закону України «Про Національну поліцію» (для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність), відповідачами не було надано жодних належних доказів щодо їх наявності для атестування позивача, тобто наявності відповідних передумов для призначення атестації з цих підстав (неналежне виконання службових обовязків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби).

Разом з тим, суд зазначає, що призначення для проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду є незаконним виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року, що ухвалене у справі № 21-42а-12 встановлено, що питання, повязані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15.

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України «Про Національну поліцію» не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Згідно до статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно статті 12 частини 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для включення позивача до переліку осіб, які повинні пройти атестацію та відповідно неправомірним є проведення його атестування.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» розроблена Інструкція «Про порядок проведення атестування поліцейських» від 17.11.2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція № 1465), розділом ІV якої визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Таким чином, саме атестаційний лист є основним документом, який розглядається атестаційними комісіями. Зазначене підтверджується також вимогами Інструкції щодо осіб, які складають вказані атестаційні листи та до їх змісту.

Пунктами 3 та 4 розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.

При цьому за змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобовязані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції. Прямі керівники зобовязані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, зясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Згідно із пунктом 10 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обовязків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Відповідно до пункту 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм, свідчить про те, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

Згідно із протоколом атестаційної комісії № 9 ГУНП в Закарпатській області № 15.00028128.0066753 від 05 вересня 2016 року членами комісії під час проведення атестації позивача було досліджено декларацію про доход, послужний список (Форма 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених статтею 5 частиною 5 пунктом 2 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел та поставлено на голосування рішення, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. За результатами голосування за - 3 голоси, проти - 2 голоси (а.с.14).

Відповідно до пункту 5 Розділу VІ Інструкції № 1465, поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Аналіз положення пункту 28 розділу ІV Інструкції № 1465 засвідчує, що рішення (висновок) атестаційної комісії про те, що поліцейський не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є безумовною підставою для звільнення такого поліцейського. Із наведеного випливає, що рішення (висновок) атестаційної комісії впливає на права атестованого, тому може бути предметом оскарження до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 22 пунктами 11, 14 Закону України «Про Національну поліцію» визначені повноваження керівника поліції до яких щодо проходження служби відноситься, зокрема, прийняття на службу та звільнення зі служби, призначення та звільнення з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону, прийняття у визначеному порядку рішень про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських (п. 14).

Відтак, статтею 22 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що керівник поліції може звільнити поліцейського з посади, зі служби лише відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Керівник поліції, як посадова особа органу державної влади повинен приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлені законодавством.

Отже, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України вбачається, що невідповідність поліцейського займаній посаді має бути доведено йому керівником поліції, тому що саме керівник поліції безпосередньо є ініціатором звільнення поліцейських відповідно до наданих Законом повноважень. При цьому висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника, є підставою для видання наказу, та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, зокрема наявності фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації поліцейський не може виконувати покладених на нього службових обовязків або виконувати інших службових обовязків.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить висновку про відсутність визначених статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстав проведення атестації позивача, а відтак, висновок атестаційної комісії від 05 вересня 2016 року, яким визнано, що старший інспектор взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2, «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Змінений позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення атестаційної комісії №9 Головного управління національної поліції в Закарпатській області, яке оформлено протоколом ОП №15.00028128.0066753 від 05 вересня 2016 року за результатами атестування старшого інспектора взводу роти дорожньої патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) Головного управління національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяОСОБА_5