Ухвала суду № 64877420, 20.02.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5264/15-к

Провадження № 1-кп/629/85/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретарів Соколенко О.О., Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області підготовче судове засіданні за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220380000124 від 15 січня 2013 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2,

- захисту обвинуваченого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області 17 жовтня 2016 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220380000124 від 15 січня 2013 року, з додатками стосовно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України.

Даний обвинувальний акт надійшов до суду після усунення прокурором недоліків попереднього обвинувального акту від 11.11.2015 року, який був повернутий на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2016 року, залишеною в силі без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.06.2016 року.

Прокурор Шульга Ю.М. в судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи, що по справі під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги, передбаченні ст.ст. 32, 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Адвокати ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які захищають інтереси обвинуваченого ОСОБА_1, заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, вважали за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору, мотивуючи свої доводи тим, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме: наданий після усунення недоліків прокурором обвинувальний акт за новим обвинуваченням свідчить, що прокурор не виконав рішення судів, в звязку з чим просять повернути даний обвинувальний акт Лозівській місцевій прокуратурі Харківської області, для усунення недоліків обвинувального акту та додатків до нього у звязку з неотриманням обвинуваченим повідомлення про підозру; порушення його права на захист; обвинувачений є депутатом Лозівської районної ради Харківської області з листопада 2015 року, а тому підозру Лозівський місцевий прокурор Харківської області не мав права предявляти; реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК (відсутні всі дані, які повинні відповідати вимогам ст. 291 КПК України); не зазначено який саме слідчий проводив досудове розслідування; не зазначено імя, по батькові, а тільки прізвище та ініціали прокурора, який складав обвинувальний акт; обвинувальний акт повинен бути затверджено прокурором, але відомості про його затвердження обвинувальний акт не містить; надана розписка про відмову обвинуваченого від отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового слідства, але не складено при цьому процесуального акту; КПК України вимагає для встановлення матеріальної шкоди проведення товарознавчої експертизи, однак реєстр матеріалів досудового розслідування свідчить, що така експертиза у справі не проведена, а прокурор не має права сам давати оцінку розміру матеріальних збитків; в наданому до суду реєстрі матеріалів досудового розслідування є зміни в частині вручення повідомлення обвинуваченому; прокуратурою в 2016 році двічі направлялися обвинувальні акти до суду вони містять різну інформацію щодо змісту самої підозри у звязку з чим, ці акти поверталися прокурору в звязку з невідповідністю їх вимогам ст. 291 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1, підтримав думку захисників, заперечував проти призначення справи до основного розгляду та просив повернути обвинувальний акт прокурору з підстав, викладених в наданому суду письмовому клопотанні та з підстав, зазначених в судовому засіданні його захисниками.

Суд, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти повернення обвинувального акту прокурору, думку обвинуваченого, захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного:

Обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту (п.5 ч.1 ст. 3 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.1, 2 ст. 8 КПК України).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.1, 5 ст. 9 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують; бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення; на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату (п. 1, 2, 3 ч.3 ст. 42 КПК України).

Реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування (ч.1, 2 ст. 109 КПК України).

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України).

Обвинувальний акт має містити відомості, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ст. 291 КПК України).

Обвинувальний акт має містити відомості, зокрема розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п.7 ст. 291 КПК України).

Суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України).

Застосовуючи зазначенні в ухвалі норми процесуального права, беручи до уваги доводи сторін, повертаючи обвинувальний акт суд виходив з таких мотивів.

Слід констатувати, що норма п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України надає право суду приймати рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому зазначена норма не пов'язує застосування судом такого права з можливим подальшим впливом або відсутністю такого впливу на право обвинуваченого, потерпілого чи на подальший розгляд обвинувального акту.

Таким чином, за нормою п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України право суду на повернення обвинувального акту прокурору обумовлено лише встановленням фактичних обставин не відповідності дій вимогам КПК України, вчинених стороною обвинувачення, в тому числі проведення відповідної процесуальної дії, прийняття процесуального рішення чи їх нездійснення.

Оскільки, відповідність обвинувального акту вимогам КПК України можливо встановити не тільки шляхом перевірки відповідностей, що містяться в обвинувальному акті, а й в результаті здійснення оцінки документів, які повинні додаватись до обвинувального акту (реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки, тощо), тому суд має перевіряти виконання вимог процесуального законодавства, які повинні бути додержанні перед прийняттям рішення про складання обвинувального акту та направлення його до суду.

Дослідивши наданий прокурором обвинувальний акт, суд виявив невідповідність вказаного процесуального рішення вимогам ст.ст. 109, 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта та додатків до нього вимогам закону щодо їх змісту та оформлення.

Так, досудове провадження по справі № 12013220380000124 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 України, завершене у червні 2015 року з направленням обвинувального акту в суд, відповідно до положень ст. 283 КПК України, про що внесені відповідні дані в ЄРДР.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.07.2015 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.08.2015 року, зобовязано прокурора усунути недоліки обвинувального акту та додатків до нього, у кримінальному провадженні № 12013220380000124 за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України.

Після усунення недоліків обвинувального акту по справі № 12013220380000124 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України, досудове розслідування було завершене у листопаді 2015 року та обвинувальний акт направлений до суду, відповідно до положень ст. 283 КПК України, про що внесені відповідні дані в ЄРДР.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.06.2016 року, зобовязано прокурора усунути недоліки обвинувального акту та додатків до нього, у кримінальному провадженні за № 12013220380000124 за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України.

Але і після усунення недоліків обвинувального акту на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2016 року прокурором знову був поданий обвинувальний акт від 12.10.2016 року, який не відповідає вимогам ст.ст. 290, 291 КПК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зміст обвинувального акту, порядок його складання та затвердження, а також які документи долучаються до нього визначені ст. 291 КПК України. Однак органом досудового розслідування вимоги ст. 291 КПК України виконані не в повному обсязі, у зв'язку з чим обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам згаданої норми кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який встановлюється за результатами проведення на досудовому слідстві товарознавчої експертизи; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

В порушення зазначених вимог, окрім інших, в обвинувальному акті не зазначено імя та по-батькові прокурора, який затвердив обвинувальний акт, а тільки вказані його ініціали.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодився з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Як вбачається із матеріалів справи обвинувальний акт складений прокурором 12 жовтня 2016 року, однак із реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається, що обвинувальний акт складався слідчим, передавався для затвердження прокурору, який з ним не погодився та із яких мотивів склав самостійно обвинувальний акт.

Складання обвинувального акту без зазначення мотивів незгоди з обвинувальним актом складеним слідчим і не відображення цього в реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про те, що дії прокурора не відповідають вимогам ч. 1 ст. 291 КПК України в той час, як ст. 291 КПК України наводить вичерпний перелік дій і відомостей які повинні міститись в обвинувальному акті і в матеріалах, які додаються до акту і дій при його складанні, а тому їх відсутність не відповідність свідчить проте, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Приймаючи до уваги засаду кримінального провадження законності, що передбачена ст. 9 КПК України, недотримання будь-яких імперативних вимог КПК щодо змісту обвинувального акту та його невід'ємної частини - додатків, в тому числі щодо відомостей, які вони мають містити, або їх недолучення до обвинувального акту є недопустимим. У зв'язку з чим недодання до обвинувального акту додатків, або додання їх такими, що не містять необхідних відомостей, має тягнути такі ж наслідки, встановлені для невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України.

Згідно п.3 ч.4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акту додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Також судом враховуються положення ст. 293 КПК України, які зобов'язують прокурора з переданням обвинувального акту до суду під розписку надати його копію підозрюваному та захиснику.

Сукупність наведеного свідчить, що оцінка відповідності обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України має відбуватися з врахуванням як змісту останнього, так і наявності, передбачених законодавством додатків, у тому числі документального підтвердження вручення обвинувального акту підозрюваному.

Враховуючи, що за ст. 42 КПК України обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення він обвинувачується, саме на прокурора покладений обов'язок доведення до такої особи змісту обвинувачення через вручення копії обвинувального акту.

Однак, як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні та доданих до нього матеріалів за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України, у ньому міститься. Напечатаний бланк розписки про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, в якому не зазначена дата та відсутній підпис обвинуваченого про отримання цих документів, а також відсутній акт, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 відмовився від отримання документів, що свідчить про те, що обвинувачений не отримував копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а отже не був ознайомлений з пред'явленим органом досудового розслідування обвинуваченням.

Крім цього, судом встановлено, що в порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту не додана взагалі розписка захисника обвинуваченого про отримання ним копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, яка б свідчила про виконання прокурором вимог ст. 293 КПК України.

Як було встановлено в судовому засіданні обвинуваченому лише 17 лютого 2017 року в попередньому судовому засіданні стало відомо про наявність обвинувального акту, складеного 12.10.2016 року, що свідчить про те, що обвинувачений не ознайомлений з обвинувальним актом, тобто порушено його право на захист.

Таким чином, як зазначив в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники ніяких обвинувальних актів після 25.03.2015 року обвинувачений та його захисники не отримували, розписку про це, у відповідності до ч.4 ст.291 КПК України, нікому не надавали. ОСОБА_1 не було забезпечено право надати усні або письмові пояснення з приводу підозри або обвинувачення, користуватися правовою допомогою захисника, тим самим органи досудового слідства порушили основні принципи процесуального закону, передбачені ч. 1 ст. 20 КПК України.

Крім того, суд наголошує на тому, що Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки фактично не містить розписки про отримання підозрюваним та його захисником копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Частини 1, 2 ст. 91 КПК України встановлюють обов'язкові обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій обвинуваченого в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі об'єктивної сторони, умислу, розміру завданої шкоди.

Виходячи з наведеного слід прийти до висновку, що в описово-мотивувальній частині обвинувального акту повинно бути повно викладено: обставини справи, як вони були встановлені на досудовому слідстві; спосіб вчинення кримінального правопорушення, інші його обставини; шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали; характер суб'єктивної сторони; місце, час, мотиви кримінального правопорушення; показання підозрюваного по суті повідомлення про підозру; доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; відомості, які характеризують особистість обвинуваченого; виявлені пом'якшуючі та обтяжуючі його відповідальність обставини.

Тобто описова частина, повинна починатися з викладу всього обсягу вчинених обвинуваченим дій за кримінальним правопорушенням та їх юридичної оцінки, а вже потім повинно викладатися окремі епізоди у хронологічному або системному порядку.

Проте, з тексту обвинувального акту вбачається лише наявність викладу певних обставин, а не фактичних обставин кримінального правопорушення. Не вказане конкретно суб'єктивне відношення обвинуваченого до наслідків кримінальних правопорушень, не викладений причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали; не розкрита повно форма вини та обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеризують особу обвинуваченого.

Вказані вимоги закону відносно збирання, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження виконані не були, що свідчить про недодержання ч.1 ст. 91 КПК України. Тобто в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також ті фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюються обвинувачений.

У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такогостандарту.

Відсутність в обвинувальному акті вказаних фактичних обставин або даних про неможливість їх встановити позбавляє суд прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, виходячи навіть з того, що є неможливим з огляду на зміст даного обвинувального акта вирішити питання про визначення ступеня відповідальності обвинуваченого, а будь-яке конкретне уточнення з цього приводу у подальшому виходитиме за межі такого поверхового і неконкретного обвинувачення. Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, встановлення розміру фактичних збитків, завданих потерпілій, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України). Докази, що зібрані по кримінальному провадженню є недостатніми для призначення справи до розгляду.

Окрім цього, суд вважає, що прокурор порушив вимоги п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті не зазначив відповідний поштовий індекс за місцем проживання обвинуваченого, а також адресу реєстрації обвинуваченого, а тому його адреса не є повною.

Така думка суду ґрунтується на положеннях п. 60 "Правил користування послугами поштового зв'язку", за яким поштовий індекс є обов'язковим реквізитом адреси одержувача, а поштові відправлення юридичних осіб без зазначення в адресі поштових індексів до пересилання не приймаються, а вийняті з поштових скриньок - повертаються відправникам з першого етапу обробки.

Загальновідомо, що на кожному поштовому конверті в Україні в реквізитах адреси одержувача передбачено поштовий індекс, а тому він є обов'язковою і невід'ємною частиною кожної адреси.

Така думка суду має підтримку в інших законах України.

Так, зокрема, обов'язковість поштового індексу в адресі проживання сторін передбачена ст. 119 ЦПК України і недотримання цієї вимоги закону тягне залишення позовної заяви без руху.

Також звертає на себе увагу, що у порушення вимог п.п. 2, 3 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті відсутні повні анкетні відомості щодо обвинуваченого, без зазначення сімейного стану, наявності неповнолітніх дітей.

Також суд звертає увагу на порушення права на захист в частині не здійснення належним чином ознайомлення з матеріалами справи та відкриття матеріалів кримінального провадження сторонам.

Так, дослідивши реєстр, який наданий як додаток до обвинувального акту, суд приходить до висновку про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування положенням ст. 109 КПК України, у звязку з чим вважає, що обвинувальний акт також не відповідає ч. 4 ст. 291 та ст. 109 КПК України.

Відповідно до вимог статті 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити серед іншого - номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.

До обвинувального акту, в порядку визначеному ч. 1 ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України, не додано реєстр матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр), який би відповідав вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України.

З положень ст.ст. 109, 291 КПК України вбачається, що реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною частиною обвинувального акту, так як додається до обвинувального акту, які надаються до суду разом.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому, в ньому обов'язково повинні міститися: в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, письмового підтвердження факту надання сторонам доступу до матеріалів кримінального провадження із зазначенням найменування таких матеріалів (ст. 290 КПК України); зазначення в певній послідовності про прийняті під час досудового розслідування рішення.

Реєстр не містить відомостей про здійснення всіх без виключень: точної назви процесуальних дій й точного часу їх проведення, прийнятих процесуальних рішень та їх реквізитів, що не дозволяє суду достовірно з'ясувати обставини щодо дотримання під час досудового слідства вимог КПК України з питання шляхів утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження.

Так, відповідно до ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання,зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Про відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті. Сторони кримінального провадження зобовязані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що додається до обвинувального акту, останній не містить відомостей про такі процесуальні дії як повідомлення. Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією. З реєстру матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 15 січня 2013 року за № 12013220380000124, а саме розділів «І. Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» та «ІІ. Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» вбачається, що він містить відомості про те, що потерпілим, підозрюваному (обвинуваченому) та захисникам було повідомлено про завершення досудового розслідування, але ці розділи реєстру не містять відомостей про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та відповідних повідомлень про таку процесуальну дію, що є на думку суду порушенням вимог ст. ст. 109, 290 КПК України.

Частиною 9 статті 290 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Якщо ж сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, то відповідно до ч. 12 статті 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Суд звертає увагу, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту, дані про проведення такої обов'язкової процесуальної дії, як відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження після оголошення про завершення досудового розслідування - відсутні, що свідчить про недодержання прокурором положень щодо форми закінчення досудового розслідування, як обов'язкової стадії кримінального провадження.

Ще одним з порушень обвинувального акту суд знаходить строки досудового розслідування по справі.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується направленням до суду обвинувального акту.

Згідно ч.3 ст.283 КПК України, відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно ст.282 КПК України, відновленню підлягає лише зупинене досудове провадження.

Згідно до положення ст. 294 КПК України, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений упункті 2 частини першої статті 219цього Кодексу, він може бути продовжений, в межах строків, встановленихпунктами 2та3 частини другої статті 219цього Кодексу.

Так, пунктом 2 ч. 1, ч. 2 ст. 219 КПК України передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. Вказаний порядок передбачає прийняття певних процесуальних рішень.

Згідно ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Частиною 2 ст. 109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити, зокрема, реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Як вбачається з розділу ІІ реєстру доданого до обвинувального акту обвинуваченому було повідомлено про підозру 25.03.2015 року за ч. 1 ст. 186 КК України та 18.06.2015 року за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України, але в ході підготовчого судового засідання ОСОБА_1 пояснив, що 18.06.2015 року жодних повідомлень про підозру йому не вручалось. При цьому, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не містяться відомостей про прийняття рішення про зміну підозри, та її вручення.

Крім цього, як вбачається з реєстру доданого до обвинувального акту після повідомлення про підозру строк досудового слідства жодного разу не продовжувався, а обвинувальний акт було складено лише 12.10.2016 року, що свідчить або ж про закінчення строків досудового розслідування і складення обвинувального акту поза межами цього строку, або ж про те, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не відображено процесуальні рішення про продовження строку досудового розслідування.

В першому випадку це свідчить про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, так як складений поза межами строку досудового слідства, а в другому про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо: 1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком; 2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме; 2-1) слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування; 3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

Як вбачається з розділу ІІ реєстру доданого до обвинувального акту неодноразово зупинялося досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, хоча даних про оголошення у розшук обвинуваченого, його тяжкого захворювання чи переховування від органів слідства з матеріалів даного реєстру не вбачається, що дає підстави суду припустити, що дані дії були вчинені для зупинення строків досудового розслідування.

Як вбачається з даних про особу обвинуваченого, зазначених в обвинувальному акті ОСОБА_1 є депутатом Лозівської районної ради Харківської області з 10 листопада 2015 року. Так, відповідно до положень ст. 480 КПК України встановлено особливий порядок кримінального провадження, зокрема для депутата місцевої ради. Так згідно до ч. 1 ст. 481 КПК України, повідомлення про підозру, зокрема, депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про прокуратуру», регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

Тобто з 10 листопада 2015 року повідомити про підозру обвинуваченому ОСОБА_1 по зміненій підозрі повинен лише прокурор Харківської області, якщо змінена підозра висувалася.

Тобто суд приходить до висновку, що обвинуваченого притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України всупереч вимогам ст.ст. 480, 481 КПК України, а тому обвинувальний акт необхідно повернути прокурору ще і із-за цих обставин, оскільки самостійно у суді при розгляду провадження по суті неможливо усунути цей недолік.

До загальних засад кримінального провадження, згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, який встановлює обовязок слідчого, прокурора та суд неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюється не лише на випадки коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли відомості, викладені в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, відповідно до вимог ч. 2 ст. 291, ст. 109 КПК України, суперечать вимогам КПК України до встановлення цих відомостей.

Той факт, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках передбачених КПК України, підтверджується і висновком викладеним у постанові Верховного Суду України № 5-111кс15 від 25.06.2015 р.

Враховуючи, що обвинувальний акт усупереч п.п. 9.5.1 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 року № 3, не засвідчений гербовою печаткою, реєстр матеріалів досудового розслідування не відображає повні відомості про прийняті слідчим процесуальні рішення і вчиненні дій, містить внесені дії, які не були вчинені, що в цілому є підставо для прийняття рішення про повернення акту.

Отже, не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд з урахуванням норм національного та міжнародного законодавства дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта та його додатків вимогам закону щодо їх змісту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Інші обставини на які посилається сторона захисту, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, не знайшли свого підтвердження під час судового засідання, оскільки не аргументовані в повній мірі.

Керуючись ст. ст.109, 290, 291, п. 3 ч. 3 ст. 314, 369-372, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заявлене обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисниками адвокатами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 клопотання про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 12013220380000124 від 15.01.2013 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України, повернути прокурору Лозівської місцевої прокуратури Харківської області для приведення його у відповідність з вимогами КПК України.

Обраний відносно ОСОБА_1 захід забезпечення кримінального провадження у вигляді підписки про невиїзд - залишити без змін.

Копію повного тексту ухвали суду негайно направити прокурору - для відома і виконання.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою - протягом семи днів з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя: Н.А. Смірнова