Ухвала суду № 64871106, 21.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/4372/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/350/К/17 суддя Биканов І.Р.

Категорія - 58 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Чубіна А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2016 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - державний виконавець Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4, про скасування арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - державний виконавець Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного 26 серпня 2015 року державним виконавцем на його майно в порядку виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу про стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання їхньої неповнолітньої дитини.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2016 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Вважає, що суд не вірно витлумачив роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 5 Постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року, не врахувавши, що неможливість пред'явлення позову про зняття арешту з майна в порядку цивільного судочинства пов'язується з боржником, як учасником, кримінального, а не цивільного провадження, а тому висновок суду про те, що поданий ОСОБА_1 позов, який є боржником в рамках цивільного провадження, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковим.

Також зазначає, що суд, закриваючи провадження у справі, в порушення ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», не надав оцінки й тій обставині, що виконавче провадження щодо виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу про стягнення з нього на користь відповідача аліментів завершено, тоді як питання про зняття арешту з майна, накладеного в забезпечення його виконання, державним виконавцем не вирішено, що створює перешкоди позивачу, як власнику майна, здійснювати щодо нього свої правомочності.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заперечує проти доводів апеляційної скарги представника позивача, вважаючи їх не обґрунтованими, й просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постановлену судом першої інстанції ухвалу.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивачів в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать зворотні поштові повідомлення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції керувався п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України й виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач не є іншою особою, яка є власником майна та не наділений правом звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення, 06 травня 2009 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу стягувачу ОСОБА_3 видано виконавчий лист про стягнення аліментів в розмірі ? частини з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

26 серпня 2015 року з метою забезпечення виконання вказаного рішення суду державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Павловою О.О. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, про що винесено постанову ВП № 48499571 (а.с. 4).

18 грудня 2015 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 06 травня 2009 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення аліментів, закінчено у зв'язку з направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (а.с. 5).

Відповідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.1 Постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

При цьому, як зазначено в п.5 наведеної Постанови, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Отже, встановивши, що позивач ОСОБА_1 є боржником у справі про стягнення аліментів й арешт накладено державним виконавцем на його майно в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна в порядку цивільного судочинства, оскільки діючим законодавством в такому випадку визначено інший не позовний порядок захисту майнових прав сторони виконавчого провадження - у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Цей висновок суду узгоджується й з приписами ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до положень якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт,

належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналогічне правило закріплено й в ст. 59 діючого на даний час Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З огляду на вищезазначене, доводи апеляційної скарги представника позивача про невірне тлумачення судом положень діючого законодавства в частині вирішення питання про те, чи підлягає справа розгляду в порядку цивільного судочинства, не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не врахування судом факту завершення виконавчого провадження та не вирішення державним виконавцем питання про зняття арешту з майна, то цей факт жодного правового значення при вирішенні питання про можливість здійснення розгляду справи в порядку цивільного судочинства не має.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

В.П. Зубакова