Ухвала суду № 64859536, 14.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26488/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Торг», Товариство з обмеженою відповідальністю «ХТГ 21» визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просило визнати протиправними дії відповідача щодо складення податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 №30825552210 та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми за господарськими операціями з ТОВ «ТК-Торг», ТОВ «ХТГ 21» та ТОВ «Астерс Груп», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «ТК-Торг», ТОВ «ХТГ 21», ТОВ «Астерс Груп» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, за результатами якої складено Акт від 13.07.2015 №179/26-55-22-10/25589927.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого за березень 2015 року занижено податок на додану вартість в сумі 647 320 грн.

На підставі вищеозначеного Акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 28.07.2015 №30826552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 809 150 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише та частина позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції та стали підставою до звернення апелянта зі скаргою.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТК-Торг», ТОВ «ХТГ 21» та ТОВ «Астерс Груп».

Так, між ТОВ «АТА» (постачальник) та ТОВ «Астерс Груп» (покупець) було укладено договір №11019842 від 17.01.2014 про поставку товару.

В розділі 4 даного договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в порядку, встановленому сторонами окремими договорами. Надавати додаткові знижки на товар під час проведення заходів в розмірі, встановленому сторонами в окремому договорі. Постачальник зобов'язується під час проведення заходів, передбачених цим розділом, не проводити подібні заходи та надавати додаткові знижки на такий же товар іншим суб'єктам господарювання, які його реалізують, на рівних умовах.

На виконання умов розділу 4 вказаного договору між товариствами а було укладено договір від 17.01.2014 №Л 11019842 про надання логістичних послуг, згідно якого виконавець на території РЦ виконавця, який знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 149, надає замовнику послуги щодо розвантаження, прийому і завантаження товару, зберігання товару, вибору, комплектації, контролю товару, доставки товару, документообігу, інвентаризації, додаткових послуг і процедур; оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі акта прийому-передачі наданих послуг та без підписання додаткових документів.

Крім того, між ТОВ «Астерс Груп» та ТОВ «АТА» (замовник) було укладено договір, про надання інформаційних послуг від 01.05.2014 №137-14, а саме: послуг, пов'язаних із продажем товарів мережею магазинів «Фуршет» шляхом підключення до порталу постачальників, присвоєння логіна та пароля для входу на сайт, надання звіту про продаж асортименту по всім торговим точкам та залишків товарів торгівельної марки, під якою продаються товари, які поставляються замовником в мережу магазинів виконавця.

На підтвердження реальності вищенаведених договорів позивачем надано суду наступні первинні документи: видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), акт надлишку поставленого товару, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 06.03.2015 №53, тощо.

В ході розгляду справи судом першої інстанції, представник ТОВ «Астерс Груп» підтвердив, що позивачу було надано транспортні та логістичні послуги, проте, маркетингові послуги, як про те стверджує податковий орган, не надавались та відповідний договір не укладався.

Стосовно посиалань податкового органу на те, що вiдповiднi операцiї здiйснюються ТОВ «Астерс Груп» у вiдношеннi товару, право власностi на який перейшло до ТОВ «Астерс Груп», з огляду на що позивач не мав права на включення таких витрат до витрат господарської діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана обсавнина не спростовує їх економiчну доцілбьність саме для позивача. Адже економiчний iнтерес у зростаннi торгового обороту та просування певного, конкретного товару має переважне економiчне значення саме для його постачальника, в даному випадку позивача.

Таким чином, витрати на оплату таких послуг відповідають цілям господарської діяльності позивача, так як просування товару, зокрема у точках його безпосередньої реалізації споживачу, є одним із визначальних чинників, які впливають на ріст обсягу продажів та виділення продукції серед низки конкурентів, що свідчить про правомірність включення позивачем вартості таких послуг (ПДВ у їх ціні) до складу податкового кредиту.

Слiд також зазначити, що чинне податкове законодавство України не пов'язує можливiсть облiку витрат з метою оподаткування прибутку з наявнiстю або вiдсутнiстю права власностi на товари, щодо яких здiйснюються вiдповiднi дiї, що тягнуть такi витрати.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 К/9991/71240/12 по справі № 2а-10080/10/1070 та постанові Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 № К/800/1250/13 по справі № 2-а-9218/12/2070.

Також, між ТОВ «АТА» (покупець) та ТОВ «ТК-Торг» (продавець) було укладено договір №114/03 купівлі-продажу цукру від 20.03.2015, згідно якого продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти й оплатити на умовах даного договору товар: цукор буряковий, українського походження в мішкотарі або насипом, який поставляється за рахунок продавця.

На підтвердження реальності даного договору позивачем було надано суду: акт зведення взаєморозрахунків; акти приймання - передачі, посвідчення про якість цукру білого кристалічного з цукрових буряків, видаткові накладні, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних або їх заповнення з певними недоліками, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, крім того, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 № К/800/20004/15 по справі №813/1446/13-а).

Також, між ТОВ «АТА» (покупець) та ТОВ «ХТГ 21» (продавець) було укладено договір від 30.03.2015 №119/03 поставки товару: паперу «Крафт Сегежа SКІ160+15РЕ2, поставка якого здійснюється за рахунок продавця.

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано: акт приймання-передачі майна, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

Крім того, між ТОВ «АТА» (замовник) та ТОВ «ХТГ 21» (виконавець) було укладено договір від 01.02.2015 №29/14 щодо обслуговування та ремонту виробничого обладнання (виробничі лінії, виробничі ліфти та інше обладнання), яке знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Північно Сирецька, 3.

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано суду: протокол №259079 проведення аукціону з реалізації рухомого майна (лінійне обладнання для пресування цукру), згідно якого ТОВ «АТА» є переможцем конкурсу, вантажно-митну декларацію, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), кошториси на використання технічного обслуговування обладнання, тощо.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, суд враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг та їх подальшого використання у власній господарській діяльності з

Також, податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попереднім постачальником у ланцюгу постачання товару певних порушень податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Мамчур Я.С