Ухвала суду № 64847921, 14.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц/790/1583/17 Головуючий 1 інстанції - Березовська І.В.

Справа № 635/9536/14-ц Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: житлові

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А.

за участю секретаря - Гончар А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 рокупо справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області про поновлення порушеного права, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням та вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом, в якому просили визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на вселення та не набув права на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що на підставі рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області № 1014 від 30 грудня 2010 року ОСОБА_3 зі складом сім'ї 4 особи був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1. В ордері були зазначені донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4, онук ОСОБА_5 та колишній зять ОСОБА_2

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано 19 червня 2002 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 переїхав та припинив спілкування з колишньою дружиною та сином. Разом з тим, ОСОБА_2, який вже не був членом сім'ї ОСОБА_3, був включений до ордеру, оскільки залишився зареєстрованим за адресою проживання ОСОБА_3

Після отримання ордеру ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселилися в квартиру АДРЕСА_2. ОСОБА_2 своїм правом на вселення у спірну квартиру до теперішнього часу не скористався.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2, який внесений до ордеру набув право користування житлом з моменту видачі ордеру, разом з тим у спірній квартирі не проживає без поважних причин, позивачі в остаточних вимогах просили визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди у користуванні та вселити його до квартири.

В обґрунтування пояснював, що він своїм правом на вселення до спірної квартири не скористався, оскільки з листопада 2010 року по 30 квітня 2014 року відбував покарання в місцях позбавлення волі, у зв'язку із чим за ним збереглося право на користування спірним житлом згідно ч.3 ст. 71 ЖК України.

Після звільнення із місць позбавлення волі він намагався вселитися до спірної квартири, проте відповідачі чинять йому перешкоди у цьому, у зв'язку з чим він вимушений звернутися із зазначеним позовом.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщення - квартирою АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а його зустрічну позовну заяву задовольнити.

В обґрунтування посилається на ті ж самі доводи, що викладені у зустрічній позовній заяві.

Вказує, що на момент видачі ордену на спірну квартиру він утримувався під вартою, у зв'язку з чим не міг скористатися своїм правом на вселення до квартири та не міг знятися з реєстраційного обліку за попереднім місцем свого проживання.

Посилається на п. 7 ч. 3 ст. 71 ЖК України, згідно якого жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Як зазначено в ч. 5 ст. 71 ЖК України у випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Таким чином, вважає, що за ним зберігалося право користування житловим приміщенням ще шість місяців.

Однак позивачі за первісним позовом чинять йому перешкоди у вселенні та користуванні спірною квартирою, з приводу чого ОСОБА_2 надавалися докази, які на його думку не були взяті до уваги судом першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду, доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 перебував на волі в період з 23 травня 2012 року по 25 березня 2013 року. При цьому, починаючи із 27 червня 2012 року, майже за 9 місяців, ОСОБА_2 не скористався своїм правом на вселення в спірну квартиру. В цей період до компетентних органів із заявами щодо чинення йому перешкод у вселенні в спірну квартиру не звертався, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин не вселення у спірну квартиру понад встановлені ст. 71 ЖК України строки не надав.

Посилання ОСОБА_2 на смерть матері в липні 2012 року як підставу поважності причин не вселення до квартири висновків суду не спростовує.

Стосовно звернень ОСОБА_2 в 2014 році з приводу перешкод у вселенні та користуванні квартирою, то вони мали місце після спливу строку, передбаченого ст. 71 ЖК України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Право користування жилим приміщенням у члена сім'ї наймача, включеного до ордера на заселення, виникає у зв'язку із включенням його до ордеру.

За ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У відповідності до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Не вселення члена сім'ї наймача в приміщення без поважних причин у строки, передбачені ст. 71 ЖК України, є підставою для визнання цієї особи судом такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Належних доказів поважності причин не вселення у спірну квартиру матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, та керуючись ч. 1 ст. 308 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - П.В. Кісь

О.А. Кружиліна