Постанова № 64809446, 10.02.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/1265/17

Провадження №2-а/592/172/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Троценко Ю. Ю. ,

представника відповідача: Бондаря А. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

01.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Ковпаквіського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до гСумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому він зазначив про те, що з 13 листопада 2002 року по 01 квітня 2004 року він працював на посаді судді Краснодонського районного суду Луганської області, з 01 квітня 2004 року по 11 січня 2011 року працював суддею Краснодонського міськрайонного суду Луганської області, з 12 січня 2011 року по 15 травня 2015 року суддею апеляційного суду Луганської області, з 18 травня 2015 року по 08 грудня 2016 року - суддею апеляційного суду Сумської області. Верховною Радою України 22 травня 2008 року обраний суддею безстроково. 11 серпня 2016 року, маючи понад 24 роки стажу роботи, який дає право на відставку з посади судді, він відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в чинній на той час редакції) , звернувся до Вищої ради юстиції та до Верховної Ради України із заявами про відставку. Вищою радою юстиції була розглянута заява про звільнення його у відставку і рішенням Вищої ради юстиції від 19 вересня 2016 року № 2572/0/5-16 було ухвалено внести подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді апеляційного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. При цьому Вищою радою юстиції у своєму рішенні було зазначено, що на час розгляду заяви про відставку, його загальний стаж роботи судді становить 24 роки 5 місяців, що дає йому право на звільнення з посади судді у відставку. 30 вересня 2016 року набули чинності Закони України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII та № 1402-VIII, відповідно "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) " та "Про судоустрій і статус суддів" , а тому дане подання Вищої ради юстиції про звільнення його з посади судді у відставку не було розглянуте Верховною Радою України, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя. За ч. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1401-VIII з дня набрання чинності цим Законом призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін. П. 16-1 розд. XV "Перехідні положення" Конституції України у редакції Закону України № 1401-VIII встановлено, що до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції. Рішенням Вищої ради юстиції від 8 грудня 2016 року № 3124/0/15-16 його звільнено з посади судді апеляційного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. На підставі рішення Вищої ради юстиції від 8 грудня 2016 року № 3124/0/15-16, головою апеляційного суду Сумської області був виданий наказ від 14 грудня 2016 року № 146-ОС, яким він був звільнений з посади судді та відрахований зі штату апеляційного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. 14 грудня 2016 року, ним, з дотриманням "Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України" , до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області були подані документи, необхідні для призначення і виплати йому щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці. На підставі поданих документів та враховуючи положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , Сумське об'єднане УПФУ Сумської області повинно було призначити йому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 23232 грн. з розрахунку 88 % від суми суддівської винагороди судді 26400 грн. , вказаної в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 116 від 14.12. 2016 року, однак призначило йому з 09 грудня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці лише у розмірі 80 % від суми заробітної плати судді, а саме: 21120 грн. , що зазначено у наданому йому повідомленні УПФУ. При цьому, Сумське об'єднане УПФУ Сумської області, безпідставно, не зважаючи на рішення Вищої ради юстиції від 19 вересня 2016 року № 2572/0/5-16, яким було визначено його загальний стаж роботи на посаді судді 24 роки 05 місяців, що дає йому право на звільнення з посади судді у відставку, не зарахувало йому до стажу роботи на посаді судді - 10 років 07 місяців 06 днів стажу, який складається з проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 20 травня 1988 року по 27 травня 1990 року, половини строку навчання в Національній юридичній академії України з 01 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року, роботи на посадах стажиста, старшого слідчого прокуратури міста Красний Луч Луганської області з 21 листопада 1995 року по 26 лютого 1997 року, старшого слідчого слідчої частини відділу нагляду за дотриманням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Луганської області з 27 лютого 1997 року по 15 грудня 1997 року, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області з 16 грудня 1997 року по 23 вересня 1998 року, старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Луганської області з 24 вересня 1998 року по 24 січня 1999 року, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області з 25 січня 1999 року по 17 травня 2001 року та з 27 лютого 2002 року по 11 листопада 2002 року, що в сукупності зі стажем роботи на посаді судді апеляційного суду Сумської області 14 років 25 днів становить 24 роки 08 місяців 01 день і дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Ці 10 років 07 місяців 06 днів стажу, який не був зарахований до його стажу роботи на посаді судді і який дає йому як судді право на звільнення з посади судді у відставку та отримання довічного грошового утримання у розмірі 88 % від суддівської винагороди, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 , яка відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, є основним документом про трудову діяльність працівника, а також військовим квитком НОМЕР_2 виданим на його ім'я. Також, відповідно до Подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14 грудня 2016 року № 5, стаж роботи судді ОСОБА_2 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 24 роки 08 місяців 01 день. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданого апеляційним судом Сумської області, його стаж роботи станом на 08.12.2016 року становить 24 роки 08 місяців 01 день. Крім того, Вища рада юстиції в рішенні від 19 вересня 2016 року № 2572/0/5-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді апеляційного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, крім безпосереднього стажу роботи на посадах судді з 13 листопада 2002 року по вересень 2016 року (на дату розгляду заяви) , зарахувала йому при звільненні у відставку 10 років 7 місяців стажу, який складається з проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з червня 1988 року по травень 1990 року, половину строку навчання в Національній юридичній академії України з вересня 1990 року по травень 1995 року, роботи на посадах стажиста, старшого слідчого прокуратури міста Красний Луч Луганської області з листопада 1995 року по лютий 1997 року, старшого слідчого слідчої частини відділу нагляду за дотриманням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Луганської області з лютого 1997 року по грудень 1997 року, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області з грудня 1997 року по вересень 1998 року, старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Луганської області з вересня 1998 року по січень 1999 року, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області з січня 1999 року по травень 2001 року та з лютого 2002 року по листопад 2002 року і визначила загальний стаж роботи , який на момент прийняття цього рішення становив 24 роки 5 місяців, що давало право на звільнення його з посади судді у відставку, що і було зроблено відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 08 грудня 2016 року № 3124/0/15-16. Зазначені рішення ВРЮ не оспорені та не скасовані, до того ж вони реалізовані, тому Сумське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Сумської області не вправі було самостійно визначати інший розмір його суддівського стажу, який дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці. Довідкою № 116 від 14.12.2016 року апеляційного суду Сумської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка була надана йому при звільненні на підставі особового рахунку, підтверджується, що його суддівська винагорода для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 26400 грн. (17600 грн. посадовий склад, 8800 грн. надбавка за вислугу років - 50 % від посадового окладу) . Також, доказом призначення Сумським об'єднаним УПФУ Сумської області йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 21120 грн. , тобто 80 % від розміру суддівської винагороди, а не 88 % , є надане йому відповідачем, відповідно до п. 5.5. "Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України" , повідомлення про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Саме рішення про призначення щомісячного довічного утримання знаходиться у відповідача в матеріалах його особової справи, яку він просив суд витребувати у відповідача для огляду у судовому засіданні. На момент його звернення до Вищої Ради Юстиції та Верховної Ради України із заявою про звільнення з посади судді у відставку у серпні 2016 року, спірні правовідносини регулювалися Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII № 2453-VI. На момент прийняття Вищою Радою Юстиції рішення про звільнення його у відставку 08.12.2016 року, діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII. За правовою позицією Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 року в справі № 21-244а14, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону України Про судоустрій і статус суддів" (в редакції на момент подання заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII, порядок застосування якої визначений Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим, ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" . Аналогічні приписи містить абз. 2 п. 25 Розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, (який є чинним на цей час і діяв на час звільнення його у відставку) , коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року , № № 41 - 45, ст. 529; 2015 року , № № 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами) . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. З наведених норм Закону слідує, що право на відставку, а, отже, і право на отримання щомісячного довічного грошового утримання має суддя, який пропрацював на посаді судді 20 років і більше; при цьому, якщо стаж роботи на посаді судді 20 років, щомісячне довічне грошове утримання призначається у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , а якщо стаж роботи на посаді судді є більшим - розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується, виходячи із такого розрахунку - два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більше 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до вказаного Закону. Отже, у даному випадку мова йде про стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку судді та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі. Однак, Сумське об'єднане УПФУ Сумської області при визначенні стажу роботи на посаді судді необґрунтовано звужує поняття стаж роботи на посаді судді при здійсненні розрахунку відсотка грошового утримання, а саме: неправомірно розділяє визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, від визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на розмір (відсоток) грошового утримання. Визначальною підставою при цьому є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення певного періоду (строку) до спеціального стажу роботи суддям для реалізації ними права на відставку та призначення їм щомісячного довічного грошового утримання. Визначення стажу роботи на посаді судді в контексті положень законодавчих актів України, якими закріплений порядок виходу судді у відставку та отримання ним щомісячного довічного грошового утримання, є гарантією їх незалежності та недоторканності. Згідно із вимогами ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Водночас відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (Закон № 2862-ХІІ) . Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року № 4015-ХІІ) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Абз. 2 ч. 4 ст. 43 № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Тобто, поняття "робота на посаді судді" , в контексті приписів наведених вище Законів України (саме на підставі яких Вища рада юстиції прийняла рішення про його відставку) , включає в себе як роботу безпосередньо суддею, так і роботу на посадах слідчого прокуратури Луганської області. Крім того, згідно з п. 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Цей період також врахований та зазначений у рішеннях Вищої Ради Юстиції при звільненні його у відставку, а тому не може визначатися самостійно органами УПФУ всупереч висновкам Конституційного органу, якому надано виключне право, згідно Конституції України, приймати рішення про звільнення суддів у відставку, визначаючи при цьому загальний стаж, який має суддя для виходу у відставку. Конституційний Суд України неодноразово характеризував правову природу щомісячного довічного грошового утримання і, по суті, відмежовував її від пенсійних виплат і не ототожнював з ними. Щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування і, що найважливіше, є самостійною гарантією незалежності суддів. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено: "Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів" . Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, в яких Суд зазначав, що однією із гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантії незалежності суддів. Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку, як складова їхнього правового статусу, є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя. Україна проголосила себе правовою державою, у якій Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Ст. 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З огляду на викладене, незважаючи на те, що редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") , а також Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, при визначенні права судді на відставку не передбачають зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарного періоду проходження строкової військової служби, стажу роботи на посадах слідчого, він, згідно рішенню Конституційного органу, був звільнений у відставку, у зв'язку з чим має право, відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів" отримувати довічне грошове утримання у розмірі, визначеному Законом, оскільки набув таке право на відставку ще до моменту набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" та Законом № 1402-VIII, які не передбачали позбавлення його права на відставку та отримання довічного грошового утримання, оскільки він набув таке право ще до набрання цими Законами чинності. Крім того, згідно із Законом України "Про Вищу Раду Правосуддя" № 1798-VIII від 21 грудня 2016 року, п. 34 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, був доповнений абз. 4, яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) . Отже, на даний час, на законодавчому рівні, закріплено збереження та включення певного періоду (строку) до визначення спеціального стажу роботи йому як судді для реалізації права на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання. Відмова йому в зарахуванні 10 років 7 місяців 06 днів до спеціального стажу роботи суддею суперечить як Закону україни " Про судоустрій та статус суддів" , так і висновкам, зазначеним у рішенні Вищої ради юстиції від 19 вересня 2016 року № 2572/0/5-16 та від 8 грудня 2016 року № 3124/0/15-16, якими його звільнено у відставку як суддю, який має стаж роботи на посаді судді більш ніж 24 роки. Крім того, за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішеннях в справі "Pine Valley Developments Ltd та інші проти Ірландії" від 29.11.1991 року та в справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.09.2014 року, Європейський суд з прав людини наголошував на дотриманні принципу законних очікувань під час прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, згідно з яким рішення органів державної влади не повинні йти всупереч очікуванням, на які покладаються громадяни у зв'язку з їх прийняттям. За певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. При цьому Європейський Суд зазначив, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, то особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання" , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування. В українському національному законодавстві існує така усталена практика. Так, Верховний суд України у своїй постанові від 06 липня 2016 року у справі № 21-6664а15, виклав свою правову позицію, згідно якої суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, водночас відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. При цьому Верховний Суд України зазначив, що до набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (Закон № 2862-ХІІ) , який визначає, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. А також згідно з п. 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби. Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним. Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Отже, враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме: до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, він вважає, що щомісячне довічне грошове утримання повинно бути призначене та виплачуватись йому у розмірі 88 % суддівської винагороди без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а тому відповідач безпідставно не зарахував йому до стажу роботи на посаді судді - 10 років 07 місяців 06 днів стажу, який складається з календарного періоду проходження строкової військової служби, з половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року , а також періоду роботи на посаді слідчого в органах прокуратури Луганської області. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8, 11, 17 - 19, 104 - 106 КАС України, він просив: 1. Визнати неправомірними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо не зарахування ОСОБА_2 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи на посадах слідчого в органах прокуратури Луганської області. 2. Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з моменту призначення з 09 грудня 2016 року із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді - 10 років 07 місяців 06 днів стажу, який складається з проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 20 травня 1988 року по 27 травня 1990 року, половини строку навчання в Національній юридичній академії України з 01 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року, періоду роботи на посадах стажиста, старшого слідчого прокуратури міста Красний Луч Луганської області з 21 листопада 1995 року по 26 лютого 1997 року, старшого слідчого слідчої частини відділу нагляду за дотриманням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Луганської області з 27 лютого 1997 року по 15 грудня 1997 року, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області з 16 грудня 1997 року по 23 вересня 1998 року, старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Луганської області з 24 вересня 1998 року по 24 січня 1999 року, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області з 25 січня 1999 року по 17 травня 2001 року та з 27 лютого 2002 року по 11 листопада 2002 року, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. 3. Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити ОСОБА_2 - судді у відставці, починаючи з 09 грудня 2016 року, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88 % від суми його суддівської винагороди на посаді судді апеляційного суду 26400 грн. , вказаної у довідці Апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року № 116 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 80 відсотків до 88 відсотків. 4. Понесені ним витрати по сплаті судового збору просив стягнути з відповідача. 5. Розгляд справи просив провести без його участі. 6. В ході розгляду справи, просив суд витребувати у відповідача для дослідження у судовому засіданні матеріали його особової справи (а. с. 3 - 11) .

09.022017 року представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Бондар Антон Олександрович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення проти адміністративного позову, в якому він зазначив про те, що Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_2 заперечує проти неї, вважає її такою, що суперечить нормам матеріального права, виходячи з такого. Управління є органом державної виконавчої влади, який здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління. Згідно п. 2 Положення управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головного управління Пенсійного фонду України Сумської області. Позивач звернувся до управління із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до поданої заяви управлінням було призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці і обчислене у розмірі 80 % від суддівської винагороди. Розмір обрахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 21120,00 грн. . Відповідно ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відповідно до вказаної статті робота на прокурорських посадах, строкова військова служба в Збройних Силах СРСР, половина строку навчання в Національній юридичній академії України, не враховується до стажу роботи на посаді судді, а тому її зарахування до стажу судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання є безпідставним. Управління звертає увагу суду на те, що п. 11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" був чинний у редакції до 28.03.2015 року, тобто на момент подання позивачем заяви про відставку та звільнення з посади судді зазначене положення вже не діяло. Більш того, зазначене положення визначало збереження стажу роботи на посаді судді в контексті визначення права судді для призначення його на посади судді в апеляційному, Вищому спеціалізованому суді, Верховному суді України, а не для визначення права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Таким чином, посилання позивача на вказаний Закон є безпідставним. Водночас, підрахунок стажу позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не відноситься до дискреційних повноважень Вищої Ради Юстиції, а тому посилання позивача на вказаний підрахунок є безпідставним. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Отже, під час вирішення справи суд має встановити чи дійсно особа має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і чи порушене це право або інтерес відповідачем у публічно-правових відносинах. Таким чином, управління вважає вимоги позивача безпідставним, такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, при цьому органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області виконує свої функції та обов'язки в межах своїх повноважень, визначених Положенням про управління, керуючись діючим в Україні законодавством. Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на 01.01.2017 року (зі змінами внесеними Законом України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") Пенсійний фонд України та його органи звільняються від сплати судового збору. Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 10, 11, 51, КАС України, він просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в повному обсязі (а. с. 46) .

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, він просив розглянути справу у його відсутність.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Бондар А. О. позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні. Він просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача за довіреністю - головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Бондаря А. О. , дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Із змісту ч. ч. 2, 4 ст. 71 КАС України вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Із змісту ч. 1 ст. 162 КАС України вбачається, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково.

Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf. , Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31; п. 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України") . У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно" , а саме: в контексті ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як "існуюче майно" , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення від 02.03.2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany) . ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом" , вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону. Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII "Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" схвалено Заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобов'язань, визначених п. 3 ст. 2, ст. ст. 9, 12, 14, 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. ст. 5, 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме: до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому Пленум Верховного Суду України наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується у тому числі щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого "права власності" . Таким чином, ст. 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому) , оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права. Згідно із ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року "Брумареску проти Румунії" (п. 61) . Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні від 13.12.2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109) . Стабільність правового регулювання проявляється в неприпустимості внесення довільних змін до діючої системи норм і є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обов'язок законодавця враховувати при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ законні очікування, пов'язані із виконанням (повністю або частково) умов набуття такого права. Рівність усіх перед законом, що випливає із ч. 2 ст. 21 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин. Дотримання цього принципу означає, зокрема, й безпідставну заборону без розумного виправдання запроваджувати різницю в правах осіб, які належать до однієї й тієї ж категорії (заборону відмінного поводження з особами, які знаходяться в однакових чи споріднених ситуаціях) .

Аналізуючи встановлені обставини справи, приведені норми законів, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Отже, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 є таким, що підлягає задоволенню повністю, оскільки представник відповідача, який заперечував проти задоволення адміністративного позову, не довів, не доказав правомірності дій Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про задоволення позову, відтак понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 640,00 грн. слід стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_2 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії слід задовольнити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо не зарахування ОСОБА_2 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи на посадах слідчого в органах прокуратури Луганської області.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з моменту призначення з 09 грудня 2016 року із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді - 10 років 07 місяців 06 днів стажу, який складається з проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 20 травня 1988 року по 27 травня 1990 року, половини строку навчання в Національній юридичній академії України з 01 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року, періоду роботи на посадах стажиста, старшого слідчого прокуратури міста Красний Луч Луганської області з 21 листопада 1995 року по 26 лютого 1997 року, старшого слідчого слідчої частини відділу нагляду за дотриманням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Луганської області з 27 лютого 1997 року по 15 грудня 1997 року, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області з 16 грудня 1997 року по 23 вересня 1998 року, старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Луганської області з 24 вересня 1998 року по 24 січня 1999 року, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області з 25 січня 1999 року по 17 травня 2001 року та з 27 лютого 2002 року по 11 листопада 2002 року, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити ОСОБА_2 - судді у відставці, починаючи з 09 грудня 2016 року, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88 % від суми його суддівської винагороди на посаді судді апеляційного суду 26400 грн. , вказаної у довідці Апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року № 116 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 80 відсотків до 88 відсотків.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: І.Г. Бичков