Постанова № 64801664, 31.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 910/15934/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Тищенко А.І.

участю представників:

Від позивача: Кліменченко С.В.

Від відповідача (апелянта): не з'явилися

Від Дочірнього підприємства "Автоцентр Єврохім-Україна": Панченко Р.В.

Від Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Харківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/15934/16 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір",

до Харківської обласної державної адміністрації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнього підприємства "Автоцентр Єврохім-Україна",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області,

про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 по справі № 910/15934/16, повний текст якого складено 27.10.2016, позовні вимоги Приватного виробничого підприємства "Вибір" до Харківської обласної державної адміністрації; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнього підприємства "Автоцентр Єврохім-Україна"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено повністю, розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 08.09.2011 між Балаклійською районною державною адміністрацією та Приватним виробничим підприємством "Вибір", зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Балаклійському районі, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель №632020004000482 від 08.09.2011.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що, у зв'язку із переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування. Так, як встановлено судом першої інстанції, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.03.2016 позивачем було відчужено на користь третьої особи-1 нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, що є об'єктом спірного Договору. Клопотанням № 79 від 16.03.2016 позивач звернувся до відповідача із проханням припинити Підприємству право користування земельною ділянкою, яка є об'єктом Договору, а також укласти з Підприємством додаткову угоду про припинення дії Договору. Суд першої інстанції відзначив, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне майно. За таких обставин, враховуючи фактичне користування землею ДП "Автоцентр Єврохім-Україна", у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, який належав позивачу, а також добровільну відмову останнього від права користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору, внаслідок чого задовольнив позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 № 910/15934/16, відповідач - Харківська обласна державна адміністрація звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в вказане рішення Господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення винесено з неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, посилаючись на ч. 2 ст. 84, ст. 17, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі», ст. 319 Цивільного кодексу України, апелянт зазначив про те, що вирішення питання розірвання договору оренди земельної ділянки - це виключна компетенція місцевої державної адміністрації. Крім того, посилаючись на приписи ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ч. 3 та ч. 4 ст. 31 16 Закону України «Про оренду землі», апелянт зазначив про те, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки припиняється після внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, а розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не допускається.

Одночасно апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/15934/16, мотивуючи пропуск строку на апеляційне оскарження тим, що оскаржуване рішення отримано останнім з запізненням.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи №910/15934/16 між суддями, справу розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 поновлено Харківській обласній державній адміністрації строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/15934/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.12.2016 об 13 год. 55 хв.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/15934/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.12.2016 для розгляду справи №910/15934/16 за апеляційною скаргою Харківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко А.І., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 прийнято справу № 910/15934/16 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко А.І., Корсакова Г.В. для розгляду апеляційної скарги Харківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 08.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 розгляд справи № 910/15934/16 було відкладено до 31.01.2017.

Апелянт в судове засідання 31.01.2017 своїх представників не направив, причин неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6100133745846). Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Крім того, відповідач (апелянт) в апеляційній скарзі просив розглядати апеляційну скаргу без участі представника Харківської обласної державної адміністрації.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, з урахуванням поданого 05.12.2016 через канцелярію суду відзиву на апеляційну скаргу, та зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Представник Дочірнього підприємства "Автоцентр Єврохім-Україна" в судовому засіданні 31.01.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, та зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області в судове засідання 31.01.2017 своїх представників не направила, причин неявки суд не повідомила, про розгляд справи була повідомлена належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6420704159685). Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавала.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановленого ч. 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги відкладався, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників апелянта та Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, за наявними у справі матеріалами.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 58 від 04.02.2010 Підприємству було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 8,6608 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування нежитлового об'єкта, розташованого за межами населених пунктів на території Андріївської селищної ради Балаклійського району, строком на 49 років.

08.09.2011 між Балаклійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Підприємством (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Балаклійському районі, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель № 632020004000482 від 08.09.2011 (надалі - "Договір").

Відповідно до розділу «Предмет договору» Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлового об'єкта площею 8,6608 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення.

Відповідно до розділу «Строк дії договору» Договору, сторонами погоджено, що договір укладено на 49 років.

15.03.2016 між Підприємством (продавець) та Дочірнім підприємством "Автоцентр Єврохім-Україна" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. за реєстровим № 802, за змістом п. 1.1 якого продавець передає у власність покупця нежитловий об'єкт загальною площею 11 755,8 кв.м за адресою: Балаклійський район, Андріївська селищна рада, Промисловий майданчик, 1, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6320255300:04:000:0067 площею 8,6608 га, а покупець приймає вказане майно у власність і сплачує за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договору.

За актом прийому-передачі від 15.03.2016 до вказаного договору купівлі-продажу, позивач передав, а ДП "Автоцентр Єврохім-Україна" прийняло придбаний нежитловий об'єкт у власність.

Клопотанням № 79 від 16.03.2016 позивач звернувся до відповідача із проханням припинити Підприємству право користування земельною ділянкою, яка є об'єктом Договору, а також укласти з Підприємством додаткову угоду про припинення дії Договору.

Однак, листом № 02-49/1047 від 27.07.2016, Харківська обласна державна адміністрація повідомила позивача про те, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, а також про те, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки припиняється після внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Враховуючи вищенаведене, Приватне виробниче підприємство "Вибір" звернулося до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, який укладений 08.09.2011 між Балаклійською районною державною адміністрацією та Приватним виробничим підприємством "Вибір", зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Балаклійському районі, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель №632020004000482 від 08.09.2011.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Згідно з ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п. "а" та "е" ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Пунктом 7 ч. 1 та ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

При цьому, приписами ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Крім того, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок,будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про оренду землі" визначає умови переходу права оренди земельної ділянки як майна, що потребує державної реєстрації, а не як перехід прав і обов'язків орендаря за договором оренди як зобов'язанням (заміна боржника і кредитора за зустрічними зобов'язаннями у цьому договорі).

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З вищенаведеного вбачається, що у зв'язку із переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Як вже зазначалося вище, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.03.2016 позивачем було відчужено на користь третьої особи-1 нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, що є об'єктом спірного Договору.

Клопотанням № 79 від 16.03.2016 позивач звернувся до відповідача із проханням припинити Підприємству право користування земельною ділянкою, яка є об'єктом Договору, а також укласти з Підприємством додаткову угоду про припинення дії Договору.

Крім того, відповідно до заяви від 01.07.2016 позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою за спірним договором, яка нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 408.

Суд апеляційної інстанції зазначає, якщо на орендованій земельній ділянці з дозволу орендодавця орендарем зведено нерухоме майно, яке згодом продано третім особам, то після переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна переходять і ті права на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - право власності або право користування.

Оскільки законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору в разі, якщо фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування цією земельною ділянкою, на вимогу орендаря орендодавець зобов'язаний погодитися на розірвання договору оренди земельної ділянки та прийняти цю земельну ділянку.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі № 3-15гс13.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне майно.

Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до ст. ст.125, 126 Земельного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року №439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2016 у справі № 910/4155/16.

За таких обставин, враховуючи фактичне користування землею ДП "Автоцентр Єврохім-Україна", у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, який належав позивачу, а також добровільну відмову останнього від права користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору, внаслідок чого позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Щодо доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що враховуючи приписи на ч. 2 ст. 84, ст. 17, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі», ст. 319 Цивільного кодексу України вирішення питання розірвання договору оренди земельної ділянки - це виключна компетенція місцевої державної адміністрації, а не суду, а також про те, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки припиняється після внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, а розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не допускається, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно п. п. 16 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Отже, як вбачається з матеріалів справи позивач, враховуючи приписи ст. 120, ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, вважаючи за необхідне розірвати спірний договір оренди, надіслав відповідачу клопотання № 79 від 16.03.2016, і таким чином реалізував своє право, яке встановлено приписами ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 141 Земельного кодексу України, проте відповідач вказане клопотання не задовольнив, у зв'язку з чим Приватне виробниче підприємство "Вибір" із урахуванням приписів Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України звернулося до суду за захистом свого права.

До того ж, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи приписи ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно потрібно рішення суду або ж інший документ, що відповідно до законодавства підтверджує припинення прав на нерухоме майно, в даному випадку - розпорядження місцевої державної адміністрації.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення позивача до відповідача із проханням припинити спірний договір оренди, Приватне виробниче підприємство "Вибір" не мало ані відповідного розпорядження, ані відповідного рішення суду про підтвердження припинення прав на спірну земельну ділянку, що унеможливлює виконання зауваження відповідача, викладеного в листі № 02-49/1047 від 27.07.2016, оскільки внесення відомостей до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не може передувати видачі розпорядження місцевої державної адміністрації чи винесенню судом рішення.

Серед іншого, приписами ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, з урахуванням наведеного, а також враховуючи приписи ст. 120, п. "а" та "е" ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 7, п. 7 ч. 1 та ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції відхиляє вищевказані доводи апелянта як безпідставні та необґрунтовані.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що за приписами ст. ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і будівлею на ній здійснює інша особа (новий власник будівлі), а не позивач, керуючись чинним законодавство України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог Приватного виробничого підприємства "Вибір" в повному обсязі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/15934/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/15934/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15934/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

А.І. Тищенко