Ухвала суду № 64741078, 07.02.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07.02.2017 Справа № 905/1304/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_1, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-інвестиційна компанія Ресурси Донбасу, м. Донецьк

Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд, м. Макіївка, Донецька область

про стягнення 16863684грн.69коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача (стягувач) ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.01.2016;

від відповідача 1- з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, довіреність № 795/20.3-09 від 09.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Перший Український ОСОБА_1 звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-інвестиційна компанія Ресурси Донбасу та Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд про стягнення 16863684грн.69коп.

Рішенням господарського суду від 28.09.2015 позовні вимоги задоволені частково.

16.10.2015 на виконання зазначеного рішення судом був виданий наказ у справі №905/1304/15.

Згідно з постановою державного виконавця від 09.09.2016, з виконання зазначеного вище рушення суду було відкрито виконавче провадження (ВП №52150568).

21.10.2016 державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - постанова від 21.10.2016).

22.11.2016 до господарського суду Донецької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі стягувач, заявник), в якій заявник просить суд визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 (далі державний виконавець), щодо винесення постанови від 21.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавче провадження № 52150568) з примусового виконання наказу суду від 16.10.2015 у справі № 905/1304/15; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.10.2016 (ВП №52150568); зобов'язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 поновити виконавче провадження №52150568 з виконання наказу у справі № 905/1304/15 від 16.10.2015.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що постанова від 21.10.2016 прийнята передчасно, у звязку з тим, що державним виконавцем, в порушення ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон), не вжив всіх передбачених Законом заходів, а саме не здійснив повторні запити до фінансових установ для виявлення відкритих рахунків боржника та залишків грошових коштів на них, а також не звернувся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобовязань за рішенням суду.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав до суду письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити в задоволенні скарги, оскільки вчинені державним виконавцем дії з виконання рішення суду у справі №905/1304/15 є правомірними, а здійснені державним виконавцем заходи з розшуку майна виявилися безрезультатними. Крім того, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобовязань за рішенням суду є правом державного виконавця, а не його обовязком.

Суд, заслухавши представника стягувача та державного виконавця, дослідивши письмові докази надані учасниками судового процесу, приходить до наступного.

31.08.2016 стягувач звернувся до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду у справі № 905/1304/15 від 16.10.2015 (Т.1 а.с.189-191).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2016 було запропоновано боржнику до 15.09.2016 виконати самостійно рішення суду у справі №905/1304/15 (Т.1 а.с.199-200).

09.09.2016 державним виконавцем, з метою виявлення майна боржника, були направлені запити до регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Донецькій області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (Т.1 а.с.201).

Відповіді на запити були надані Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртансбезпека), Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ у Донецькій області та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (Т.1 а.с.217, 219, 226-228).

Матеріали виконавчого провадження доказів на підтвердження отримання державним виконавцем відповідей від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не містять.

Відповідно до постанови від 09.09.2016, головним державним виконавцем накладений арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення 13484649грн29коп. (Т.1 а.с.203-204).

19.09.2016 державним виконавцем прийнята постанова про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках в банківських установах (Т.1 а.с.208-212).

Грошові кошти, які були виявлені на рахунках боржника в сумі 22446грн02коп., перераховані на користь стягувача, згідно з розпорядженням державного виконавця від 29.09.2016 №52150568/9.

21.10.2016 державним виконавцем винесено постанову, якою виконавчий документ у справі № 905/1304/15 від 16.10.2015 повернуто стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (Т.1 а.с.231-233).

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України Про виконавче провадження.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1,2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п.18 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Здійснивши аналіз зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що звернення державного виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням, так і вчинення інших заходів направлених на примусове виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обовязком, оскільки з урахуванням вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець саме зобовязаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень. Державний виконавець, для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, зобовязаний вживати всі можливі заходи.

Державним виконавцем не обґрунтовано та не доведено неможливість та неефективність звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Як визначено п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи не доведення державним виконавцем неможливості, неефективності вчинення ним інших заходів, крім тих, що були ним вчинені, суд вважає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу такою, що прийнята передчасно.

Також, судом прийнято до уваги відсутність відповідей від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на запити державного виконавця щодо наявності у боржника майна.

Крім того, судом враховано, що з моменту відкриття виконавчого провадження до прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу минуло менше двох місяців.

Суд зазначає, що такі дії державного виконавця позбавляють особу (стягувача) на ефективний судовий захист своїх порушених прав та є порушенням права особи на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки, як неодноразово було зазначено Європейським судом з прав людини, ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (ОСОБА_5 проти Італії, заява №22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V; Войтенко проти України, заява №18966/02 рішення від 29.06.2004, параграф 39).

Таким чином, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі №905/1304/15, а отже вимоги заявника про визнання протиправними дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 21.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.10.2016 (виконавче провадження №52150568) підлягають задоволенню.

Вимога стягувача про зобовязання заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 поновити виконавче провадження №52150568 з виконання рішення суду у справі № 905/1304/15 від 16.10.2015 задоволенню не підлягає оскільки поновленню підлягає лише зупинене виконавче провадження після усунення обставин, що стали підставою для його зупинення. Виконавче провадження №52150568 не зупинялось.

На підставі викладеного, скарга стягувача щодо виконання рішення суду у справі №905/1304/15 підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" у справі № 905/1304/15, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, щодо винесення постанови від 21.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавче провадження № 52150568) з примусового виконання рішення суду у справі № 905/1304/15.

Скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 21.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП №52150568).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Суддя О.В. Говорун