Ухвала суду № 6472646, 02.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2009 р.Справа № АС10/664-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., М»ягкого Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Шимової С.О.

представника позивача Ткач В.В.,

представників відповідача Дерев»янко О.В., Аргунової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубов»язівський елеватор» Конотопського району на постанову Господарського суду Сумської області від 26.03.2009 по справі № АС 10/664-08/5021

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубов»язівський елеватор»

доКонотопської міжрайонної державної податкової інспекції

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубов»язівський елеватор»(далі по справі – позивач, ТОВ «Дубов»язівський елеватор») звернувсь до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по справі –відповідач, Конотопська МДПІ), в якому просило суд:

- визнати недійсним податкові повідомлення-рішення від 18.11.2008 року №0001372311/0 на суму 851245 грн. та № 0001362311/0 на загальну суму 30595, 50 грн.;

- зобов'язати відповідача внести зміни в акт №451/23-3/34072570 від 10.11.2008р., які стосуються валових витрат, податкового кредиту і бюджетного відшкодування в частині невизнання позивачем договору оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу №1 від 02.04.2007 р. та договору №26 від 17.05.2007р.

Постановою Господарського суду Сумської області від 26.03.2009 по справі № АС 10/664-08 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 26.03.2009 та прийняти нове рішення яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач зазначив, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку щодо нікчемності договору оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 р., оскільки рішенням постійно діючого третейського суду при Сумській торгово-промисловій палаті від 10.11.2008 р. визнано дійсним вказаний договір з моменту укладання. Крім того, позивач зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що виходячи з положень п.п. 7.10.5, 7.10.6, 7.10.11 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» замовник по даному довгостроковому контракту, яким є позивач, має право на включення в податковий кредит сум, які зазначені в податкових накладних, які були надані ТОВ «Спецелеваторбуд» при попередніх оплатах, не відносячи дані суми до валових витрат.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Дубов»язівський елеватор» без задоволення, а постанову Господарського суду Сумської області від 26.03.2009 р. –без змін.

Відповідач зазначив, що суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно з’ясував усі обставини справи. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постанова суду є законною і обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що Конотопською МДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Дубов»язівський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.03.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої було складено акт від 10.11.2008 року, в якому зазначено, що позивачем допущені порушення п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.1., 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.5.1 ст. 5, пп. 7.3.3, 7.3.5 п. 7.3. ст. 7, пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого завищено від»ємне значення об»єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 316707 грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року в сумі 65267 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 44017 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 66523 грн., за 1 квартал 2008 року сумі 66033 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 74867 грн.; п.1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7, пп. 7.5.4. п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 20397 грн., у тому числі: за жовтень 2007 року на суму -51 грн., за листопад 2007 року - 7513 грн., за грудень 2007 року -12833 грн. та завищення бюджетного відшкодування в сумі 851245 н., в т.ч. за травень 2008 року - 278889 грн., за червень 2008 року - 572356 грн.; статті 3, 4, 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за червень 2007 р. в сумі 455 грн.; п.1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме ТОВ "Дубов'язівський елеватор" здійснювало продаж товарів, які не є продукцією власного виробництва, за готівкові кошти через касу підприємства по прибутковим касовим ордерам без використання реєстратора розрахункових операцій в сумі 1315 грн.

За наслідками проведеної перевірки Конотопська МДПІ 18.11.2008 року прийняла повідомлення-рішення № №0001372311/0 та № 0001362311/0, які оспорює позивач.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для донарахування податку на додану вартість та зменшення валових витрат та амортизаційних відрахувань було визначення договору №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року укладеного між ТОВ "Біо Лат" (орендодавець) та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" таким, що є нікчемним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В зв»язку з невиконанням позивачем вимог ч. 2 ст. 793, ст. 794 Цивільного Кодексу України суд першої інстанції прийшов до висновку про нікчемність договору №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року між ТОВ "Біо Лат" та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" та безпідставність віднесення до валових витрат сплату орендних платежів за вказаним договором.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ "Дубов'язівський елеватор" безпідставно віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість по сплаті орендних платежів без підтверджуючих розрахункових документів, поліпшення орендованих основних фондів (в частині будівель та споруд), придбання обладнання та його монтаж на орендовані основні засоби в сумі 695533,71 грн., чим порушило п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки договір №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року, укладений між ТОВ "Біо Лат" та ТОВ Дубовязівський елеватор" є нікчемним з моменту вчинення та не створює юридичних наслідків, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що суми податку на додану вартість по виплатам за ним у вигляді орендної плати, витрати на поліпшення основних фондів, придбання обладнання та його монтаж не повинні включатися до податкового кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції також виходив з того, що відповідно до підпункту 7.5.4. пункту 7.5 статті 7 кону України "Про податок, на додану вартість" визначено дату виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими, а саме коли у замовника виникають валові витрати по довгостроковому контракту.

При перевірці було встановлено, що ТОВ "Спецелеваторбуд" виконувало ремонтно-будівельні роботи, які в подальшому повинні відноситись на збільшення балансової вартості основних фондів та поступово амортизуватися.

Однак, ремонтно-будівельні роботи виконані ТОВ "Спецелеваторбуд" в березні - квітні 2008 році були віднесені в бухгалтерському обліку на рахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів". На кінець перевіряємого періоду (30.06.2008р.) вартість вищезазначених ремонтно-будівельних робіт не була віднесена на рахунок 10 "Основні засоби" (що підтверджено в бухгалтерському обліку оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 15), а також не було збільшено балансову вартість 1 групи основних фондів в податковому обліку.

В зв'язку з тим, що нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку по даних операціях не проводилось, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що у ТОВ «Дубов'язівський елеватор»не виникло право на податковий кредит в перевіряємому періоді, так як не проводилось нарахування амортизаційних відрахувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставного завищений податковий кредит в березні 2008 р. в сумі 26030 грн., в жовтні 2007 р. в сумі 3733, 45 грн., в квітні 2008 р. в сумі 3750 грн., в вересні 2007 р. в сумі 166, 67 грн. внаслідок подвійного включення до складу податкового кредиту податкових накладних № 28/к від 06.07.2007 р., № 267 від 14.03.2008 р., № 10601 від 23.08.2007 р., які не підтверджені відповідними взаєморозрахунками з контрагентами.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ "Дубов'язівський елеватор" безпідставно нараховувало амортизаційні відрахування на суму поліпшення І групи орендованих основних засобів в сумі 23892 грн,, чим порушило п.п 8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи те, що договір №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року, укладений між ТОВ "Біо Лат" та ТО В «Дубов'язівський елеватор»є нікчемним з моменту вчинення та не створює юридичних наслідків, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що суми виплат за ним у вигляді витрат на поліпшення основних фондів не повинні амортизуватися. Але, позивачем помилково збільшено на суму поліпшень основних фондів балансову вартість І групи основних фондів станом на 01.04.2008 року, та відповідно нараховано амортизацію в II кварталі 2008 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для донарахування податку на додану вартість та зменшення валових витрат та амортизаційних відрахувань було визначення договору №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року укладеного між ТОВ "Біо Лат" (орендодавець) та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" таким, що є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

          Відповідно до ч. 1 ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає державній реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Виходячи з аналізу вказаних норм закону правочин укладений без додержання вимог закону щодо його нотаріального посвідчення є нікчемним, а якщо договір підлягає державній реєстрації, то він є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір оренди цілісного майнового комплексу укладений між ТОВ "Біо Лат" (орендодавець) та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" строком на 10 років.

Отже, вказаний договір повинен бути нотаріально посвідчений та пройти державну реєстрацію.

Однак, сторони не дотрималися вимог, які необхідні для чинності правочину, не посвідчили договір нотаріально та не зареєстрували його в БТІ, в зв»язку з чим такий договір відповідно до вимог закону не може вважати вчиненим та є нікчемним.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги рішення постійно діючого третейського суду при Сумській торгово-промисловій палаті від 10.11.2008 р., оскільки вказане рішення третейського суду прийнято після проведення перевірки і на момент вчинення господарських операцій правочин не був належним чином посвідчений та зареєстрований.

Крім того, третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції та є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності, які обов»язкові лише для сторін спору

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо нікчемності договору оренди від 02.04.2007 року укладеного між ТОВ "Біо Лат" (орендодавець) та ТОВ "Дубов'язівський елеватор".

Відповідно до п.п. 7.5.4 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

При перевірці було встановлено, що ТОВ "Спецелеваторбуд" виконувало ремонтно-будівельні роботи по довгостроковому контракту укладеного 17.05.2007 р. з ТОВ "Дубов'язівський елеватор".

За перевіряємий період позивач не відносив до валових витрат вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних ТОВ "Спецелеваторбуд"

За таких обставин у позивача відповідно до п.п. 7.5.4 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не виникло права на податковий кредит.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач завищив податковий кредит у березні та у квітні 2008 р. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по довгостроковому контракту, по якому не виникли валові витрати.

Як вбачається з акту перевірки позивач подвійно включив до складу податкового кредиту в березні 2008 р. податкову накладну № 15 від 06.02.2008 р. на загальну суму 156180 грн., яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками між позивачем та ТОВ ІПК «Темикс».

В липні та жовтні 2007 р. позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних одну й ту саму податкову накладну № 28/к від 06.07.2007 р. на загальну суму 22400, 70 грн. виписану ТОВ «Промстач К»та подвійно включив вказану податкову накладну до складу податкового кредиту в жовтні 2007 р.

Також, позивач в квітні 2008 р. включив до складу податкового кредиту податкову накладну № 267 від 14.03.2008 р. на загальну суму 22500 грн., виписану ТОВ «ЧеркасиЕлеваторМаш», яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками з контрагентом.

В вересні 2007 р. позивач включив до складу податкового кредиту податкову накладну № 10601 від 23.08.2007 р. на загальну суму 1000 грн., виписану ПП Тхір С.К., яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками з контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача не оспорював факт подвійного внесення вищевказаних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем безпідставно був завищений податковий кредит у квітні, березні 2008 р., вересні, жовтні 2007 р.

Відповідно до п.п. 8.8.1 п.8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі, коли договір оперативного лізінгу (оренди) зобов»язує або дозволяє орендарю здійснювати полішення об»єкта оперативного лізінгу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 п. 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об»єкт лізінгу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об»єкт лізінгу (оренди).

Договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2007 р., укладений між ТОВ «Біо Лат»та позивачем є нікчемним з моменту вчинення та не створює юридичних наслідків, тому суми виплат за ним у вигляді витрат на поліпшення основних фондів не повинні амортизуватися.

Але, позивач помилково збільшив на суму поліпшень основних фондів балансову вартість І групи основних фондів станом на 01.04.2008 р. та відповідно нараховано амортизацію в ІІ кварталі 2008 р.

Так, за перевіряє мий період позивачем придбано основні засоби І групи в березні 2008 р. на загальну суму 2000000 грн. (без податку на додану вартість 1666666, 67 грн.) згідно договору купівлі-продажу, укладеного 07.03.2008 р. між ТОВ «Біо Лат»та позивачем. Тому, станом на 01.04.2008 р. балансова вартість 1 групи основних фондів повинна бути в сумі 1666667 грн., але позивач в декларації на прибуток за І півріччя 2008 р. помилково відобразив балансову вартість І групи в сумі 2236268 грн., тобто збільшив на суму поліпшень орендованих основних фондів.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубов»язівський елеватор»Конотопського району –залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Сумської області від 26.03.2009 по справі № АС 10/664-08/5021–залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В. Судді Макаренко Я.М. М’ягкий Є.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.09.2009 р.