Постанова № 6472653, 16.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 р. Справа № 9/80/5018 колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.,

при секретарі –Холодній Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Леіс»на постанову господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2009 року по адміністративній справі за позовом прокурора Кобеляцького району Полтавської області в інтересах Держави в особі Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Леіс»про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и л а:

Прокурор Кобеляцького району Полтавської області в інтересах Держави в особі Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції звернувся до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Леіс»за рахунок активів боржника 49.494,57 грн. податкового боргу з ПДВ.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги Прокурор Кобеляцького району Полтавської області указував, що у зв’язку з несплатою ТОВ «Леіс»суму самостійно узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 38.687,92 грн., застосованих податковим органом штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8.386,76 грн. та обрахованої ним пені в сумі 2.419,89 грн. загальна сума заборгованості даного платника податків по розрахунках з Державою по ПДВ склала –49.494,57 грн.

Після здійснених Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією уточнень позовних вимог до стягнення заявлено 43.778,33 грн. суми податкового боргу з ПДВ, з яких 42.482,26 грн. сума недоїмки по основному платежу та 1.296,07 грн. сума пені.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Леіс»проти позову заперечувало, стверджуючи, що всі самостійно задекларовані податкові зобов’язання з ПДВ на самостійно розраховані суми штрафів були ним сплачені шляхом проведення безготівкових розрахунків. Попри чітке зазначення в платіжному дорученні призначення платежу податковий орган спрямував оплачені товариством суми на оплату інших зобов’язань, ніж було визначено ТОВ «Леіс».

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року позов прокурора в інтересах Держави в особі Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції задоволено в повному обсязі.

Зазначене рішення господарського суду, який в силу п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України діяв як адміністративний суд, фактично мотивовано, тим, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Леіс»не оплатив сум самостійно визначених податкових зобов’язань, нарахованих податковим органом штрафів та обрахованої ним пені у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми податкового боргу є правомірними.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Леіс»в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення –скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Леіс»пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з ідентифікаційним кодом 24832828, має правовий статус юридичної особи, як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) обліковується в Кременчуцькій об’єднаній державній податковій інспекції.

З матеріалів адміністративної справи слідує, що первинно заявлена до стягнення сума податкового боргу по оплаті саме податкового зобов’язання податку на додану вартість дорівнює 38.687,92 грн. і складається з заборгованості по оплаті податкових зобов’язань за вересень 2007р. (а.с. 16-17 т.1) задекларована платником сума –«+ 8.873,00 грн.»; далі за текстом «+»- означає до сплати в бюджет; заявлена до стягнення сума –3064,92 грн.), по оплаті виправленої суми податкових зобов’язань за жовтень 2007р. (а.с. 20, 20 зворот т.1; задекларована платником сума –«+ 5331,00 грн.»; заявлена до стягнення сума –5331,00 грн.), по оплаті податкових зобов’язань листопада 2007р. (а.с. 23-24 т.1; задекларована платником сума –«+ 14542,00 грн.»; заявлена до стягнення сума –14542,00 грн.), по оплаті податкових зобов’язань грудня 2007р. (а.с. 27-28 т.1; задекларована платником сума –«+ 5862,00 грн.»; заявлена до стягнення сума –5862,00 грн.), по оплаті виправленої суми податкових зобов’язань грудня 2006р. (а.с. 21-22 т.1; задекларована платником сума –«+ 9888,00 грн.»; заявлена до сплати сума –9888,00 грн.). З урахуванням наданих податковим органом уточнень не вбачається, що дані суми обліковуються позивачем (слід розуміти –Кременчуцької ОДПІ) як погашені.

Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати приписи ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», положення якої конкретизуючи конституційний припис ч.1 ст. 67 Конституції України щодо обов’язку кожного сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом, визначають момент припинення такого обов’язку юридичної особи, зокрема, сплатою податку (збору). За результатами аналізу норм чинного законодавства колегія суддів відзначає, що вони не містять визначення терміну «сплата податку», його змісту та моменту настання, однак системно застосовуючи приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», апеляційний адміністративний суд доходить висновку, що в разі здійснення безготівкового перерахування грошових коштів в оплату податкових зобов’язань моментом виконання платником обов’язку по сплаті податку є прийняття банківською установою до виконання поданого платником платіжного документа. Саме у вказаний момент всі залежні від платника дії є виконаними, так як він не здатен ані змінити встановленого Державою та закріпленого у відповідному законодавчому акті порядку здійснення безготівкових розрахунків, ані контролювати правову поведінку банківської установи, яка є самостійним суб’єктом права. Отже, саме з моменту прийняття банківською установою платіжного доручення платника податків до виконання обов’язок платника податків по сплаті зазначеного у такому платіжному документі податку є виконаним. ТОВ «Леіс»було надано суду першої інстанції платіжні доручення про оплату перелічених вище податкових зобов’язань (а.с.59-67 т.1). Вказані платіжні документи мають позначку банківської установи про прийняття до виконання та чітко визначене призначення платежу.

Колегія суддів відмічає, що оплата цих сум податкових зобов’язань була здійснена несвоєчасно, проте матеріали справи не містять рішень суб’єкта владних повноважень, які б були винесені саме з означених мотивів і підстав та покладали б на ТОВ «Леіс»юридичну відповідальність саме за несвоєчасну оплату цих податкових зобов’язань.

Застосування Кременчуцькою ОДПІ до спірних правовідносин п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»колегія суддів визнає безпідставним, так як з огляду на непорушність встановленого ст. 41 Конституції України права власності та передбачене п.п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право платника податків здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом навіть за наявності податкової застави, зміна податковим органом визначеного платником податку призначення платежу є безпідставною.

Належним чином оформивши платіжні документи і подавши їх до установи банку ТОВ «Леіс»виконав обов’язок по оплаті спірних сум податкових зобов’язань, а тому такий обов’язок є припиненим, що унеможливлює задоволення вимог позову в цій частині.

Стосовно вимог по стягненню заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій та пені, апеляційний адміністративний суд зауважує, що як слідує з доводів сторін, якими вони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, наявних в матеріалах справи доказів, висновків суду першої інстанції, які в цій частині відповідають обставинам справи, і штрафні (фінансові) санкції, і пеня були розраховані податковим органом з урахуванням п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»внаслідок самостійної (на власний розсуд) зміни призначення проведених відповідачем платежів. За визнаного судом апеляційної інстанції факту неправомірного застосування податковим органом даної норми закону до спірних правовідносин, не вбачається наявності правових підстав для задоволення вимог позову в частині стягнення заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3.794,34 грн., нарахованих за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань, а також в частині стягнення заборгованості по оплаті пені в сумі 1.296,07 грн.

          При вирішенні даного спору судова колегія бере до уваги приписи ч.1 ст. 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що вимога суб’єкта владних повноважень про стягнення заборгованості по оплаті податкового боргу порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Леіс»у сфері публічно правових відносин, то підстав для задоволення позову не має.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 199 ч. 1 п. 3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леіс»–задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2009 року –скасувати.

В задоволені позову прокурора Кобеляцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про стягнення за рахунок активів боржника 43.778,33 грн. суми податкового боргу з ПДВ –відмовити повному обсязі.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя - (підпис)                     Л.В. Мельнікова

          Судді (підпис)                     З.Г. Подобайло

                              (підпис)                     А.М. Григоров

Повний текст виготовлений та підписаний 21 вересня 2009 року.

Згідно з оригіналом                                                   Л.В. Мельнікова