Ухвала суду № 6472626, 01.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2009 р.Справа № 2-а-8964/08/2070

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.,

при секретарі –Холодна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009р. по справі за позовом Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, -

в с т а н о в и л а:

Позивач, акціонерно-комерційний банк «Золоті ворота»у вересні 2008 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнень, а.с. 182 т.1) просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 26.08.2008 р. №0000140851/0 про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 131364,28 грн. (основний платіж –36685,27грн., штраф – 94679,01 грн.) та скасувати першу податкову вимогу від 15.09.2008 р. №1/99.

В обґрунтування заявлених вимог указував на помилковості висновків акту перевірки від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529, а відтак, відсутності правових підстав для покладання на банк обов’язку по оплаті податку на прибуток в сумі 36685,27 грн. Заперечуючи проти правильності нарахування штрафу позивач наголошував, що всупереч п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»сума застосованого штрафу перевищує 50% суми самостійно визначеного контролюючим органом податкового зобов’язання.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проти позову заперечував, стверджував, що висновки проведеної перевірки є правильними, АКБ «Золоті Ворота»припустився порушень закону шляхом завищення валових витрат обігу та виробництва за рахунок страхового резерву, сформованого під зобов’язання, за якими відсутня заборгованість, за рахунок витрат на тонування легкового автомобіля, за рахунок витрат по страховому платежу за договором добровільного страхування, за рахунок витрат по оренді дорожніх вказівників місця розташування філій банку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року позов АКБ «Золоті Ворота»задоволений в повному обсязі.

Рішення суду обгрунтоване тим, що тонування скла було проведено на автомобілі, який належить позивачу і використовується у його власній господарській діяльності. Доказів протилежного в ході проведеної перевірки відповідачем не встановлено. А відтак, витрати по тонуванню автомобіля правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат обігу та виробництва.

Стосовно витрат по оплаті суми страхового платежу за договором добровільного страхування суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надання кредитних послуг здійснюється позивачем постійно, регулярно, вказана діяльність спрямована на отримання доходу, а тому віднесення витрат по страхуванню кредитних ризиків до складу валових витрат обігу та виробництва узгоджується з п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо витрат по оренді дорожніх показчиків, окружний адміністративний суд зауважив, що на вказаних показчиках розміщена інформація про місце розташування філії банку. Отже операції з оренди вказаних показчиків мають безпосереднє відношення до власної господарської діяльності банку, через що витрати по оплаті таких операцій підлягають віднесенню до складу валових витрат обігу та виробництва.

З посиланням на приписи ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд першої інстанції визнав правомірними висновки відповідача в частині завищення АКБ «Золоті Ворота»валових витрат обігу та виробництва за рахунок страхового резерву, сформованого за відсутності основного боргу за наданими гарантіями.

Разом з тим, вказавши на відсутність правових підстав для перебирання на себе функцій органу державної податкової служби України щодо виокремлення з самостійно та неправомірно визначеного названим органом податкового зобов’язання тієї його частини, яка відповідає закону, суд першої інстанції визнав спірне податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає закону в цілому, в тому числі і в частині застосованих ним штрафних (фінансових) санкцій, розмір яких суперечив п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Визнавши таким, що не відповідає закону суму самостійно визначеного СДПІ по РВПП у м.Харкові податкового зобов’язання з податку на прибуток, окружний адміністративний суд як наслідок такого визнання скасував і спірну першу податкову вимогу, бо дійшов до висновку, що сума зазначеного у вимозі податкового боргу складалась виключно з неправомірно донарахованого податкового зобов’язання.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 17.06.2008 р. по 29.07.2008 р. відповідачем, СДПІ по РВПП у м. Харкові було проведено виїзну планову перевірку Акціонерного комерційного банку «Золоті Ворота»(код ЄДРПОУ 20015529) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2006р. по 31.03.2008р. Результати перевірки оформлені актом від 12.08.2008р. №1708/50-2/20015529 (а.с. 17-90 т.1). За висновками даного акту, які і слугували фактичними підставами для винесення спірного податкового повідомлення-рішення позивачем було порушено:

-п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.2.1, п.п.12.2.2, п.п.12.2.4 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за операціями з формування страхового резерву, що мало своїм наслідком завищення валового доходу (а.с. 52 т.1);

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за операцією з тонування автомобіля ВАЗ-21102, що мало своїм наслідком завищення валових витрат обігу та виробництва на суму 200,00 грн. (а.с. 64 т.1);

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по операції з оплати страхового платежу за договором добровільного страхування, що мало наслідок завищення валових витрат обігу та виробництва на суму 779,74 грн. (а.с. 66 т. 1);

- п.п.1.18.1 п.1.18 ст.1, п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по операції з оренди дорожніх показчиків (вказівників), що мало своїм наслідком завищення валових витрат обігу та виробництва на суму 24000,00 грн. (а.с. 68-71 т.1);

- п.п.5.2.4 п.5.2, п.п.12.2.1, п.п.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по операціям з формування страхового резерву під зобов’язання за усіма видами гарантій, що мало своїм наслідком завищення валових витрат обігу та виробництва на суму 1038893,62 грн. (а.с. 57-60, 71 т.1).

Обставини проведення перевірки та завищення валових доходів позивачем не оскаржуються, сторонами по справі не оспорюються, і за відсутності доведеного матеріалами справи юридичного впливу на висновки контролюючого органу щодо фактичних даних, які слугували підставами для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, судом апеляційної інстанції не досліджуються. А дослідження та перевірку на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України тих висновків, якими вмотивовані відображені в акті від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529 порушення, судова колегія вважає за необхідне здійснити в розрізі кожного окремого епізоду.

Щодо епізоду завищення валових витрат на вартість послуг з тонування автомобілю.

          Відображений в акті від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529 висновок СДПІ по РВПП у м.Харкові про безпідставне віднесення АКБ «Золоті Ворота»до складу валових витрат обігу та виробництва витрат по тонуванню автомобіля ВАЗ-21102 нормативно вмотивований посиланням на п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Перевіряючи відповідність цього висновку вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З приписів наведених норм закону слідує, що основними ознаками, яким мають задовольняти понесені платником податку на прибуток витрати для можливості набуття ними (слід розуміти –витратами) статусу валових витрат обігу та виробництва, є наявність мети –подальше використання у власній господарській діяльності та наявність об’єктивної потреби у понесенні таких витрат –підготовка, організація, ведення виробництва, продаж продукції (робіт, послуг) тощо. Колегія суддів констатує, що з правового статусу позивача як банківської установи випливає, що його господарською діяльністю є, зокрема, надання послуг, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність»та проведення іншої передбаченої цим законодавчим актом діяльності. Отримання збитків від проведення такої діяльності актом перевірки від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529 не встановлено. Фактичне понесення позивачем витрат по оплаті послуг з тонування автомобіля визнається відповідачем, про що вказано на стор.48 означеного акту (а.с. 64 т.1). Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль, на якому було здійснено тонування скла - ВАЗ–21102 є власністю АКБ "Золоті ворота". В суді апеляційної інстанції правильність цього висновку відповідачем з огляду на приписи ч.2 ст.71 КАС України не доведена. За правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідачем також не доведено наявності тих обставин, що автомобіль ВАЗ-21102 фізично не використовується позивачем при організації процесу надання послуг як банківською установою, що з огляду на призначення автомобілю, як засобу пересування, охоплює собою також використання його персоналом позивача з метою пересування в робочих питаннях.

Посилання відповідача на порушення АКБ «Золоті ворота»п.п. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»правомірно відхилено судом першої інстанції, бо в матеріалах справи відсутні докази, що при збільшенні валових витрат обігу та виробництва на суму витрат по оплаті послуг з тонування скла, позивач керувався саме цією нормою закону.

Відтак, висновок окружного адміністративного суду про недоведеність факту порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визнається колегією суддів правильним.

Щодо епізоду завищення валових витрат на вартість послуг із страхування комерційного ризик.

Відображений в акті від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529 висновок СДПІ по РВПП у м.Харкові про безпідставне включення АКБ «Золоті Ворота»до складу валових витрат платежу в сумі 779,74 грн., що був здійснений за договором добровільного страхування від 13.12.2007 р. СК№0234/03, нормативно вмотивований посиланням на п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судова колегія, зазначає, що зафіксовані актом від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529 обставини укладання позивачем в особі філії в м.Дніпропетровську кредитного договору від 06.09.2007 р. № 047/07 (а.с. 125-126 т.1), наявності заборгованості за цим кредитним договором, укладання з посиланням на цей правочин договору добровільного страхування від 13.12.2007 р. СК №0234/03 (а.с. 123-124 т.1) знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції та спростовані апелянтом в апеляційному адміністративному суді.

Укладення АКБ «Золоті Ворота»договору, предметом якого є надання кредиту (п.1.1 договору №047/07 від 06.09.2007 р.), узгоджується з господарською діяльністю банківської установи в розумінні Закону України «Про банки та банківську діяльність», а враховуючи відсутність доведеного відповідачем факту збитковості результатів даного договору, узгоджується також і з господарською діяльністю в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з наявності заборгованості за кредитним договором, про що вказано на стор. 51 акту від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529 (а.с.67 т.1). Відповідно до п.2.1 договору страхування СК №0234/03 від 13.12.2007 р. предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника (тобто –позивача), пов’язані з зобов’язанням Позичальника перед Страхувальником щодо погашення повного або часткового кредиту та/або відсотків за користування кредитом. З огляду на наявність заборгованості за кредитним договором, що було встановлено відповідачем в ході перевірки та не спростовано ним в суді першої інстанції, судова колегія не знаходиться праоввих підстав для висновку про те, що договір страхування СК №0234/03 від 13.12.2007 р. не був спрямований на настання обумовлених ним правових наслідків. Факт відсутності ризику повного чи часткового непогашення Позичальником суми кредиту та відсотків за договором №047/07 від 06.09.2007 р. апелянтом в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведений і матеріалами справи не підтверджений.

Згідно з п.п. 5.4.6. п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про недоведеність СДПІ по РВПП у м. Харкові факту порушення АКБ «Золоті Ворота»на п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за означеним епізодом.

Щодо епізоду завищення валових витрат на вартість послуг з оренди дорожніх показчиків (вказівників).

Відображений в акті від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529 висновок СДПІ по РВПП у м.Харкові про безпідставне збільшення АКБ «Золоті Ворота»валових витрат обігу та виробництва на суму витрат за договором оренди дорожніх показчиків (вказівників) в розмірі 24000,00 грн. нормативно вмотивований посиланням на п.п.1.18.1 п.1.18 ст.1, пп.7.9.6 п. 7.9 ст.7 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як встановлено судом першої інстанції при оподаткуванні господарських операцій за вказаним договором позивач не керувався приписами означених норм закону.

Законність договору № 30 від 15.11.2004 р. (а.с. 130-131), реальність виконання його сторонами своїх зобов’язань відповідачем під час проведення перевірки діяльності позивача, винесенні спірного податкового повідомлення –рішення, в суді першої інстанції та апеляційної інстанцій пі сумнів не ставилась. Доказів нікчемності цього договору відповідачем до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування обставин по справі існування таких доказів не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оскільки предметом договору № 30 від 15.11.2004 р. є надання в оренду дорожніх показчиків (вказівників) для розміщення інформації про місцезнаходження замовника (в даному випадку філії позивача), то колегія суддів відзначає, що дані показчики здатні сприяти у знаходженні зацікавленими особами філії позивача з метою отримання тих послуг, які надають нею. Отже, показчики, на яких розміщена інформація про місцезнаходження філії позивача, мають відношення до організації процесу надання позивачем послуг.

Використання показчиків з їншою метою відповідачем не встановлено та матеріалами справи не доведено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність СДПІ по РВПП у м.Харкові за правилами ч. 2 ст.71 КАС України факту порушення АКБ «Золоті Ворота»п.п. 1.18.1 п. 1.18 ст. 1, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст.7 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо епізоду завищення валових витрат на суму страхового резерву, сформованого під зобов’язання за усіма видами гарантій.

Відображений в акті від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529 висновок СДПІ по РВПП у м.Харкові про неправомірне формування АКБ «Золоті Ворота»валових витрат обігу та виробництва за рахунок страхового резерву, сформованого під зобов’язання за усіма видами гарантій, нормативно обгрунтований посиланням на п.п. 5.2.4 п. 5.2, п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши означений висновок на його відповідність вимогам ч. 3 ст.2 КАС України суд першої інстанції погодився з його правильністю.

Судова колегія погоджується з висновком окружного адміністративного суду, так як згідно з п.п. 5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.           Підпунктом 12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що будь-який банк зобов’язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій. Порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Відповідно до пп. 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»створення страхового резерву здійснюється в розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

          З приписів даних норм закону слідує, що збільшення валових витрат обігу та виробництва за правилами спеціального законодавчого акту, яким в даному випадку є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», може відбуватись виключно за рахунок страхового резерву, сформованого для покриття ризиків неповернення основного боргу, в тому числі і за гарантіями.

          Матеріалами справи підтверджено, а позивачем не спростовано факту відсутності основного боргу за гарантіями.

          Отже, віднесення страхового резерву за таких умов до валових витрат обігу та виробництва не відповідає закону.

Такої ж правової позиції притримується і Верховний Суду України в постанові від 27 травня 2008 року № 08/113 по справі за позовом АКБ «Європейський»до СДПІ по РВПП у м.Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, що з огляду на приписи ст.47 Закону України «Про судоустрій України»не може бути залишено поза увагою судової колегії.

          Разом з тим, судова колегія зауважує, що ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування»запроваджено правило, згідно з яким податки і збори (обов'язкові платежі) повинні визначатись на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

          Вказана норма закону повністю кореспондує приписам п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де вказано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

          Відтак, для задоволення встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України вимогам щодо законності рішення суб’єкта владних повноважень має ґрунтуватись на висновку, який не лише узгоджується з приписами належної норми права, а й цілком відповідає обставинам фактичної дійсності.

          Як з’ясовано судом апеляційної інстанції висновок СДПІ по РВПП у м.Харкові щодо завищення валових витрат за рахунок страхового резерву вимогам ч. 3 ст.2 КАС України щодо обґрунтованості (тобто відповідності обставинам фактичної дійсності) не відповідає, позаяк не враховує результатів перевірок діяльності деяких філій позивача. Водночас з цим, правильність визначення розміру податку на прибуток філій позивача в даному випадку має вирішальне юридичне значення, бо згідно з ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач остаточно обраховує та сплачує податок на прибуток консолідовано, що обумовлює необхідність консолідованого визначення як суми валових доходів, так і суми валових витрат. Отже, остаточна сума податку на прибуток визначається АКБ «Золоті ворота» з урахуванням результатів оподаткування господарських операцій своїх філій (п.2.4.1 акту від 12.08.2008 р. №1708/50-2/20015529; а.с.18 т.1).

          Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Заперечуючи проти позову, відповідач за визначеними згаданою статтю процесуального закону правилами не спростував доводів позивача про неврахування даних стосовно завищення валових доходів і валових витрат за операціями з формування/розформування страхового резерву філією у м.Кривий Ріг (акт від 29.07.2008 р. №155/08-08/33207263) та частково філією в м.Києві (акт від 05.08.2008 р. №91/2201/25360155), хоча за твердженням позивача всі філії АКБ «Золоті Ворота»облік даних операцій вели ідентично. При цьому, апеляційний адміністративний суд зазначає, що вказаний довід позивача знайшов своє підтвердження в матеріалах справи.

          Недотримання відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення положень п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»стосовно достовірної та повної перевірки результатів діяльності філій АКБ «Золоті Ворота», який сплачує податок на прибуток консолідовано, мало своїм наслідком неправильне визначення як загальної суми валового доходу даного платника податку на прибуток, так і загальної суми його валових витрат, що в силу приписів ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»спричинило неправильне визначення суми податкового зобов’язання з означеного податку.

          Щодо нарахування штрафних санкці.

          Як з’ясовано судовою колегією спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач з посиланням на п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 94 689,01 грн. при тому, що сума донарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток склала - 36 685,27 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

          Відтак, висновок суду першої інстанції щодо невідповідності застосованої відповідачем штрафної (фінансової) санкції вимогам означеної норми закону є правильним, бо сума штрафу перевищує 50 % розміру самостійно визначеного податковим органом податкового зобов’язання.

          Щодо скасування першої податкової вимоги.

          З матеріалів справи слідує, що зазначена в першій податковій вимозі від 15.09.2008 р. №1/99 (а.с. 185 т.1) сума податкового боргу складається виключно з податкового зобов’язання, яке було визначено спірним податковим повідомленням-рішенням.

          Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Судова колегія відзначає, що з огляду на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкової вимоги, у якій зазначена виключного сума цього зобов’язання.

          Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові –залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року – без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя - (підпис)                     Л.В. Мельнікова          

          Судді (підпис)                     З.Г. Подобайло                    

                              (підпис)                     А.М. Григоров

Повний текст виготовлений та підписаний 07 вересня 2009 року.

Згідно з оригіналом                                                                       Л.В. Мельнікова