Ухвала суду № 6471803, 13.10.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий в 1 інстанції Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач Радіонова О.О.

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

Іменем України

«13» жовтня 2009 року справа № 2-а-7958/09/0570

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

головуючого Радіонової О.О. суддів

при секретарі

за участю представників

сторін:

від позивача:

від відповідача:

від третьої особи: Яманко В.Г., Міронової Г.М.

Ковальчук Г.Л.

Криворучко В.Ж. представник за дов.

Чумак О.А. представник за дов.

Смороднікова О.М. представник за дов.

Антощук О.С. представник за дов.

СПД ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року по справі № 2-а-7958/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-комплект» до

третя особа Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

м. Маріуполя

Субєкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурс-комплект" (надалі ТОВ Ресурс-комплект") звернулося до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції (наділі Жовтнева МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 08.05.2009 № 0000632342/0.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Жовтневою МДПІ було проведено перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.04.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт № 938/23-2/30735810 від 23.04.2009, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0000632342/0 від 08.05.09, про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 158801,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 68922,00 грн.

Позивач зазначає, що на думку Відповідача, порушення настали внаслідок не надання до перевірки документів, що підтверджують фактичне здійснення ФОП ОСОБА_1. експедиторських послуг та пояснюють їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Крім того, придбання позивачем зазначених послуг не надавало можливості зробити висновок щодо того, чи направлені вони на отримання прибутку. Також, актом перевірки відповідач зазначив, що укладення зазначених договорів завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тому суперечить сутності підприємницької діяльності, метою якої є отримання соціальних та економічних результатів.

Позивач, посилаючись на вимоги п.п. 5.1 - 5.3. ст. 5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" зазначив, що ним до перевірки було надано необхідні документи, що підтверджуються фактичне надання ФОП ОСОБА_1. експедиторських послуг, а саме надано договори, акти прийому-передачі, платіжні доручення, що підтверджували їх оплату.

Відповідач не погодився з позовною заявою та надав письмові заперечення, відповідно до яких підтримував позицію щодо порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, зазначав, що ТОВ „Ресурс-Комплект" у порушення вимог договорів з продавцями металопродукції, договорами експедитування вантажу, укладеними з ФОП ОСОБА_1. передано обов'язок з експедитування третій особі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року позов ТОВ «Ресурс-комплект» до Жовтневої МДПІ, третьої особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.05.2009 року № 0000632342/0 задоволено. Визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 08.05.2009 року №0000632342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 158801,грн. та штрафних санкцій в сумі 68922грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 по справі №2-а-7958/09/0570 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Ресурс-Комплект» повністю, посилається на порушення судом норм матеріального права та неповно встановлені обставини по справі.

В судове засідання зявилися представники позивача та відповідача та третя особа.

Представники відповідача підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, посилалися на правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції та повнотою дослідження доказів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та наданих заперечень встановила:

Позивач, ТОВ „Ресурс-Комплект" зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 10.02.2000 року, є юридичною особою (а.с. 8-9), та знаходиться на обліку в Жовтневій міжрайонній ДПІ (а.с. 10)

Працівниками Жовтневої МДПІ було проведено перевірку ТОВ „Ресурс-Комплект" дотримання вимог податкового, валютного та іншого позивачем за період з 01.04.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт № 938/23-2/30735810 від 23.04.2009 (а.с. 27- 59) на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0000632342/0 від 08.05.09 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 158801,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 68922,00 грн. (а.с. 26).

Суть спору полягає у тому, що підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення стало встановлення порушення з боку позивача п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у частині віднесення підприємством в 2006-2008 роках до складу валових витрат, витрат, що пов'язані з оплатою послуг ФОП ОСОБА_1. у розмірі 635200,00 грн., які на думку податкового органу, не підтверджені первинними документами.

Між ТОВ „Ресурс-Комплект" та фізичною особою підприємцем було укладено договори експедитування вантажу, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 бере на себе обов'язки власними силами та за власний рахунок виконати для ТОВ „Ресурс-Комплект" роботи, пов'язані з перевезенням вантажу, а позивач відповідно сплатити за надані роботи.

Транспортно-експедиторська діяльність в Україні здійснюється на підставі Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" № 1955 - IV від 01.07.2004 року, відповідно до якого визначено, що експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує та організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої стороння (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Актом перевірки встановлено, що перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.04.2006 по 31.12.2008 встановлено його завищення на суму 635200,00 грн., а саме в порушення вимог ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", підприємством до складу валових витрату 2006-2008 включено суму витрат, понесених підприємством у зв'язку з придбанням послуг експедитування СПД ОСОБА_1. у розмірі суми завищення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції було досліджено договори, укладені між ТОВ «Ресурс-Комплект» та СПД ОСОБА_1. про експедитування вантажу, протягом 2006-2008 років, додаткові угоди до них, акти прийому-передачі за договорами експедитування вантажу та рахунки-фактури, що свідчили про сплату послуг з надання експедиторських послуг.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії Г № 547862 від 16.12.2005 року, виданого Каширіну Дмитру Вікторовичу, визначено основні види діяльності, а саме: здійснення контролю за якістю, кількістю, маркуванням, відповідності стандартам, комплектністю окремих видів, експедиторські послуги, консультаційні послуги.

За результатами дослідження доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що на виконання договорів експедитування вантажу ТОВ „Ресурс-Комплект" доручало СПД ОСОБА_1 проведення робіт із перевезення вантажу Позивача, а третьою особою відповідно було надано зазначені експедиторські послуги, про що свідчать акти прийому-передачі до договорів експедирування вантажу, відповідно до яких за результатами виконання робіт здійснювався кількісний та якісний контроль продукції. Судом першої інстанції також встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, що на виконання умов договорів позивачем було здійснено оплату наданих експедиторських послуг, що підтверджується відповідними рахунками до договорів експедитування вантажу.

А отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що правочини, укладені між ТОВ «Ресурс-Комплект» та СПД ОСОБА_1. про експедитування вантажу, протягом 2006-2008 років, є відплатними та такими, що направлені на реальне настання правових наслідків, а тому витрати, пов'язані зі сплатою експедиторських послуг, що надавалися позивачу СПД ОСОБА_1., можуть бути віднесені до валових витрат, оскільки пов'язані із продажем ТОВ „Ресурс-Комплект" металопродукції, що є основним видом діяльності позивача, та доставки зазначеної продукції замовнику.

Колегія суддів також зазначає, що обмеження щодо віднесення сум до валових витрат підприємства встановлені у п.п. 5.3.-5.7 ст. 5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств", якій в собі не містить обмеження щодо віднесення витрат на оплату експедиторських послуг.

Підпунктом 5.11 ст. 5 зазначеного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано сторонами під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до статутних документів ТОВ „Ресурс-Комплект" позивач та третя особа не є пов'язаними особами, оскільки СПД ОСОБА_1 не є фізичною особою, яка здійснює контроль над платником податку, та не є членом сім'ї осіб, що здійснюють контроль над ТОВ „Ресурс-Комплект".

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на не підтвердження доказами факту надання експедиторських послуг, але судова колегія не може погодитися з таким ствердженням, оскільки на підтвердження надання експедиторських послуг позивачем до суду було надано платіжні документи та акти прийому-передачі, що доказують факт надання послуг позивачу та їх оплату.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на недійсність договорів експедитування вантажу, укладених між ТОВ „Ресурс-Комплект" та СПД ОСОБА_1., оскільки зміст зазначених правочинів суперечить вимогам ЦК України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, з огляду на наступне.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; наявність цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасників правочину; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тощо).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Однак, з урахуванням приписів ст. 215 ЦК України правочини, що суперечать вимогам ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, є нікчемними, тобто недійсність яких встановлена законом, та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України визначено правові наслідки недійсності правочину, а саме: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Але, колегія суддів зазначає, що апелянтом до суду не надано доказів того, що Жовтневою МДПІ м. Маріуполя здійснювалися дії щодо звернення до суду із позовними заявами про стягнення одержаних грошових коштів за нікчемними правочинами, укладеними між ТОВ «Ресурс-Комплект» та СПД ОСОБА_1 про експедитування вантажу, протягом 2006-2008 років, до Державного бюджету України, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що ствердження відповідача про недійсність зазначених правочинів відповідно до Закону є передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції та під час апеляційного провадження у справі не доведено, що витрати ТОВ «Ресурс-Комплект» не підтверджені належними документами та не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податку на прибуток та нарахування фінансових санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні будь які підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої МДПІ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-7958/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-7958/09/0570 - залишити без зміни.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 16 жовтня 2009р.

Головуючий: О.О. Радіонова

Судді: В.Г. Яманко

Г.М. Міронова

З оригіналом згідно:

Суддя: О.О.Радіонова