Ухвала суду № 64716022, 14.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1338/16-ц 14.02.2017 14.02.2017

Провадження №22-ц/784/510/17

Справа № 468/1338/16 Головуючий першої інстанції: Янчук С.В.

Провадження № 22-ц/784/510/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства

комерційного банку «ПРИВАТБАНК»

на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2016 року, постановлену за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про заборону вчинення дій по відчуженню нерухомого майна,

у с т а н о в и л а :

12 грудня 2016 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») про заборону вчинення дій по відчуженню нерухомого майна.

28 грудня 2016 р. від позивача ОСОБА_5 до суду надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову позивач вказував, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має намір укласти договір купівлі-продажу належної на праві приватної власності ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 та просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на вказану квартиру та заборони ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації права власності на квартиру.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2016 р. заяву задоволено.

Постановлено забезпечити позов ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про заборону вчинення дій по відчуженню нерухомого житлового майна шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, та шляхом заборони ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації права власності на вказану квартиру.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказує на невідповідність ухвали положенням процесуального закону, її необґрунтованість і просить ухвалу скасувати, направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за кредитним договором № NKT0GA0000000062 від 16 жовтня 2007 р. ОСОБА_5 отримав від Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК») 36 811 доларів США кредитних коштів за умови їх повернення до 15 жовтня 2017 р. та сплати 1,03% на місяць за користування кредитними коштами.

В той же день між ОСОБА_5 (іпотекодавець) та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, за умовами якого з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № NKT0GA0000000062 від 16 жовтня 2007 р. іпотекодавець передав в іпотеку п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 91,3 кв.м.

Із наявного в матеріалах цивільної справи повідомлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19 вересня 2016 р. вбачається, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі п. 27 іпотечного договору та у відповідності зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку» має намір укласти договір купівлі-продажу належної ОСОБА_5 квартири.

Вважаючи, що відчуження відповідачем переданої в іпотеку квартири не відповідає вимогам іпотечного договору, положенням Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За приписами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 152 ЦПК України визначені наступні види забезпечення позову: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З урахуванням викладених обставин та положень закону, суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, може утруднити виконання рішення за даним позовом, за такого оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону та не підлягає скасуванню.

Доводів, які б спростовували висновки суду щодо наявності підстав для забезпечення позову, апеляційна скарга не місить.

Зокрема, доводи апеляційної скарги про недоведеність підстав для забезпечення позову не заслуговують на увагу, оскільки реалізація наміру відповідача щодо відчуження спірної квартири, яка доведена до позивача у листі банка і не заперечується відповідачем, зробить неможливим в майбутньому виконання рішення суду за даним спором в разі задоволення позову.

До того ж накладення арешту на спірну квартиру на час вирішення спору не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» відхилити, ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: