Ухвала суду № 64710907, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2500/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Погребської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: Національне агенство з питань запобігання корупції, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Погребської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: Національне агенство з питань запобігання корупції, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Погребської сільської ради Броварського району Київської області від 24 вересня 2015 року № 2249-49-VI «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що під час голосування при прийнятті оскаржуваного рішення голос третьої особи - ОСОБА_2 не був вирішальним та не вплинув на правомірність його прийняття.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на факт вчинення корупційного правопорушення та зазначає, що виник реальний конфлікт інтересів, який суперечить між приватним інтересом ОСОБА_2 та його службовими чи представницькими повноваженнями, що на думку апелянта вказує на необ'єктивність прийняття оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 як житель села Погреби звернувся до Погребської сільської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, до якої додав пакет необхідних документів.

Рішенням Погребської сільської ради Броварського району Київської області від 24.09.2015 № 2249-49-VI надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0, 02850 га для ведення особистого селянського господарства, що прилягає до земельної ділянки, яка знаходиться у його власності та розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10). Рішенням Погребської сільської ради Броварського району Київської області 31.02.2016 № 273-8-VII підтверджено рішення від 24.09.2015 № 2249-49-VI (а.с. 58).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність зазначеного рішення відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1, 5 статті 10 зазначеного закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно статті 26 цього закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, у тому числі, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Статтею 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Здійснення контролю за дотриманням вимог частини першої цієї статті, надання зазначеним у ній особам консультацій та роз'яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, покладається на постійну комісію, визначену відповідною радою.

Примітка. Терміни «реальний конфлікт інтересів», «потенційний конфлікт інтересів», «неправомірна вигода», «подарунок» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання корупції».

Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно до ст. 1 цього закону реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Частиною 2 статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 37).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, остання не має права брати участь у прийнятті відповідного рішення органом. У разі прийняття відповідного рішення з порушенням вимог Закону, останнє може бути визнане незаконними в судовому порядку. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» не містить імперативного припису про обов'язковість визнання незаконним та скасування такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2016 року у справі № 361/2012/2016 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 КУПА та ч.2 ст.172-7 КУПАП і призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.(а.с. 9).

Згідно з протоколом від 24.09.2015 під час прийняття оскаржуваного рішення на засідання були присутні 14 із 18 депутатів. Зазначене рішення було прийнято одноголосно (а.с. 60-72), отже під час прийняття оскаржуваного рішення голос третьої особи - ОСОБА_2 не був вирішальним.

Таким чином, колегія суддів приймає до уваги факт вчинення третьою особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУПА, разом з цим зазначає, що наведений факт не вплинув на правомірність його прийняття, а тому колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування оскаржуваного рішення Погребської сільської ради Броварського району Київської області від 24.09.2015 № 2249-49-VI.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.