Рішення № 64702030, 07.02.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2462/17

Справа №754/14060/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначивши, що її дідусь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на день своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, після його смерті відкрилась спадщина, на яку померлий за життя склав заповіт і призначив ОСОБА_1 його спадкоємицею, відповідно до чого 09 липня 2015 року позивач подав заяву про прийняття спадщини після померлого дідуся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені О.М., зазначивши, що окрім неї інших спадкоємців після смерті дідуся немає, надавши нотаріусу всі необхідні документи, у зазначеній заяві позивач просив нотаріуса видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, але нотаріус у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на АДРЕСА_1 відмовив, зазначивши, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання спадкоємцем правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві, які подані не були.

У судове засідання сторони, повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Київської міської Ради у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутністю представника, надавши письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У раза відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12).

У провадженні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. знаходиться спадкова справа № 50/2015 ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 40-59).

ОСОБА_3 на випадок смерті зробив таке заповітне розпорядження: належну йому на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1, що підтверджується Заповітом від 10 травня 2012 року (а.с. 14).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.04.2015 року ОСОБА_1 було визначено додатковий строк, для подання нею заяви про прийняття спадщини терміном три місяці (а.с. 15-16).

13 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені О.М. з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті дідуся ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13).

17 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. з відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на майно, у тому числі на вищезазначену квартиру

17 травня 2016 року Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач В.В., ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючий документ на зазначену квартиру, видати свідоцтво не можливо (а.с. 17).

Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У раза відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 384 Цивільного Кодексу України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 1222 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 цього Кодексу спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 3 Цивільного Процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 27, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 384, 1216-1223, 1233-1236, 1247, 1248, 1268 -1270, 1273 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Петріщева І.В.