Постанова № 6469483, 13.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2009                                                                                           № 25/115

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ходак А.Д. – представник, дов. № 02/09 від 02.01.2009р.

Жолудя І.О. – представник, дов. № 01/09 від 02.01.2009р.

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю "Латагро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009

у справі № 25/115 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальінстю "Латагро"

до                                                   ЗАТ Фінансова група "Страхові традиції"

про                                                   стягнення страхової суми

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Латагро» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» (надалі відповідач) 176040,00 грн. суми страхового відшкодування за Договором добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/85875/27003/08 від 08 жовтня 2008 року, укладеного між позивачем – страхувальником і відповідачем - страховиком та 721,60 грн. пені, нарахованої на підставі пп. 8.1.5 п. 8.1 статті 8 згаданого Договору у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 року у даній справі Товариству з обмеженою відповідальністю «Латагро» в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/85875/27003/08 від 08 жовтня 2008 року щодо повідомлення відповідача про зміну ступеня страхового ризику, зокрема, про факт укладання з ТОВ „Біо Агро” договору оренди застрахованого транспортного засобу № 51/08 від 05.12.2008 року. Суд, посилаючись на вимоги статі 991 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України «Про страхування», статті 193 Господарського кодексу України та враховуючи умови п. 14.5 Договору № 06/85875/27003/08 від 08 жовтня 2008 року, визнав правомірною та обґрунтованою відмову відповідача від виплати страхового відшкодування.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Латагро», не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. у даній справі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник наголошує на тому, що відповідачем в порушення вимог статей 8 та 12 Договору добровільного страхування, якими визначено права і обов’язки сторін та порядок виплати страхового відшкодування, не було вчинено жодних дій щодо виконання зобов’язання з виплати страхового відшкодування;

- при цьому, апелянт зауважує на тому, що в поданій заяві на страхування ним було зазначено про те, що даний транспортний засіб буде передаватись в оренду (п. 1.5.1 даного Договору), у зв’язку з чим відповідачем було збільшено страховий платіж;

- крім того, позивач наголошує на тому, що 05.12.2008 року він повідомив відповідача про передачу застрахованого транспортного засобу (SUBARU OUTBACK, реєстраційний номер АА 8061 ЕЕ) в оренду ТОВ «БІО АГРО». (вих. № 224 08)

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року було прийнято апеляційну скаргу ТОВ „Латагро” до провадження та призначено розгляд справи на 21.07.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 03.09.2009 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/5 від 01.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (у зв’язку із перебуванням судді Ропій Л.М. у щорічній відпустці) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 25/115 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуюча суддя, суддів Кондратової І.Д. та Євграфової Є.П.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2009 року та від 29.09.2009 року розгляд справи відкладався, у зв’язку з витребуванням нових доказів у справі.

У судовому засіданні 13.10.2009 року присутній представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.209р. не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 8 жовтня 2008 року між позивачем (страхувальником) та відповідачем (страховиком) укладено Договір добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/85875/27003/08, яким визначено умови добровільного страхування, згідно яких відповідач прийняв на страхування транспортний засіб SUBARU OUTBACK, реєстраційний номер АА 8061 ЕЕ на випадок нанесення збитків внаслідок страхових подій, зокрема, пошкодження чи знищення внаслідок дорожньої – транспортної пригоди (п. 1.9.1 Договору страхування).

Відповідальність страховика за даним транспортним засобом, визначеним в Договорі добровільного страхування, погоджена сторонами в п. 8.1 згаданого Договору. П. 8.1.2 п. 8.1 передбачено, що відповідач протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання події, що має ознаки страхового випадку, повинен вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування позивачу. При цьому, страхувальник має право одержувати страхове відшкодування в разі настання страхового випадку в межах страхової суми в порядку, встановленому положеннями цього Договору (п. 8.5.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2008р. до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник за договором № 06/85875/27003/08 від 08.10.2008р., підставою для звернення якого була дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 22.12.2008 року на пр-ті Перемоги, 84-а в місті Києві, внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому автомобілю (SUBARU OUTBACK, р.н. АА 8061 ЕЕ), що підтверджується залученим до матеріалів справи листом від 23.12.2008 року № 10745.

В наступному, позивачем на виконання умов статті 10 згаданого Договору, 17.02.2009 року було скеровано на адресу відповідача пакет документів в підтвердження настання страхового випадку і права позивача на отримання страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 990 Цивільного кодексу України визначені умови та порядок здійснення страхової виплати, у відповідності до якої страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Однак, відповідач в порушення умов п. 12.3 пп. 12.18.1 Договору добровільного страхування, яким передбачено обов’язок страховика протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від страхувальника документів на виплату страхового відшкодування здійснити страхове відшкодування, свого зобов’язання не виконав.

Суд І інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, посилався на той факт, що страховий випадок стався в період з дати зміни ступеня страхового ризику (05.12.2008 –дати укладення позивачем договору оренди застрахованого ТЗ) до дати повідомлення відповідача про таку зміну (23.12.2008), що відповідно до п. 14.5 Договору страхування є підставою для звільнення відповідача від обов’язку щодо виплати страхового відшкодування за страховими випадком, який стався 22.12.2008р.

Однак, апеляційна інстанція не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне:

Відповідно до п. 14.5 Договору страхування несвоєчасне звернення страхувальника з приводу зміни ступеня страхового ризику, без поважних причин, звільняє страховика від обов’язку виплати страхового відшкодування за страховими випадками, які сталися в період з дати зміни (включно) до дати фактичного отримання страховиком зазначеного повідомлення.

Згідно із п. 14.4 Договору страхування страхувальник (позивач) зобов’язаний до дати настання зазначених в п. 14.1.1 цього договору змін/подій сповістити про це страховика (відповідача) будь-яким доступним способом, але не пізніше 48 годин без врахування святкових та неробочих днів, звернутись до відповідача з письмовою заявою про внесення відповідних змін до Договору.

Як було встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, Договір оренди № 51/08 легкового автомобіля - SUBARU OUTBACK, реєстраційний номер АА 8061 ЕЕ був укладений позивачем з ТОВ „Біо Агро” 05.12.2008р. При цьому, Позивач повідомив відповідача про наявність укладеного договору оренди вказаного транспортного засобу, який застрахований відповідачем за Договором страхування, лише 23.12.2008р. в Повідомленні про пошкодження транспортного засобу.

Однак, апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суду І інстанції про те, що позивачем було порушено строки повідомлення відповідача про зміну ступеня страхового ризику, встановлені п. 14.3, 14.3 Договору страхування, оскільки при укладанні договору добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/85875/27003/08 від 08 жовтня 2008р., страховик – відповідач був обізнаний про можливість та наміри позивача надавати застрахований автомобіль у оренду, що підтверджується пунктом 1.5.1 Договору № 06/85875/27003/08 від 08.10.2008р., а саме: є відмітка щодо використання даного автомобіля SUBARU OUTBACK, р.н. АА 8061 ЕЕ в оренді (лізингу) (як це передбачено пп. 3.1.23 п. 3.1 статті 3 згаданого Договору добровільного страхування).

І відповідно, як при укладанні згаданого договору, так і при визначенні страхового тарифу, згаданий ризик (використання транспортного засобу на підставі договору оренди) був врахований.

Згідно п. 14.3 Договору страхування позивач зобов’язаний негайно, як тільки йому стане відомо, інформувати відповідача про будь-які зміни ступеня страхового ризику.

Відповідно до п. 14.1.1 Договору страхування зміною ступеня страхового ризику вважається будь-яка зміна даних і/або обставин, які надані страхувальником в заяві на страхування, в тому числі передача застрахованого ТЗ в оренду (прокат) та ін.

Отже, укладання позивачем договору оренди 5.12.2008р. № 51/08 легкового автомобіля - SUBARU OUTBACK, реєстраційний номер АА 8061 ЕЕ, за умови зазначення цієї обставини (передача застрахованого ТЗ в оренду) в договорі добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/85875/27003/08 від 08 жовтня 2008р., не змінює ступеню страхового ризику, і як наслідок не потребує повідомлення про це страховика.

За наведених обставин, відсутні правові підстави для відмови позивачеві у виплаті страхового відшкодування за Договором добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/85875/27003/08 від 08 жовтня 2008р. , страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 22.12.2008р. на пр-ті Перемоги, 84-а в місті Києві, внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому автомобілю (SUBARU OUTBACK, р.н. АА 8061 ЕЕ).

Стосовно заявленої до відшкодування суми, позивач просить стягнути з відповідача 176040 грн., розмір якого розрахований позивачем виходячи з калькуляції вартості робіт, наданої спеціалізованим ТО, яка складає 182013,23 грн. з урахуванням обмеження максимальної суми відшкодування по договору страхування ( 176040 грн.)

За умовами договору від 8 жовтня 2008р. № 06/85875/27003/08 добровільного страхування автотранспортного засобу, відповідач прийняв на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику (позивачу) в межах страхової суми, прямі збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого транспортного засобу в цілому, або його окремих деталей та частин внаслідок, зокрема: дорожньо-транспортної пригоди (п.2.1 договору). Розмір страхової суми згідно умов п. 1.10. згаданого договору становить 176040 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов згаданого договору (п.9.1.4), при настанні страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 22.12.2008 року на пр-ті Перемоги, 84-а в місті Києві, внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому автомобілю (SUBARU OUTBACK, р.н. АА 8061 ЕЕ)) повідомив про це відповідача листом від 23.12.2008 року № 10745. В наступному, позивачем на виконання умов статті 10 згаданого Договору, 17.02.2009 року було скеровано на адресу відповідача пакет документів в підтвердження настання страхового випадку і права позивача на отримання страхового відшкодування.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та не заперечуються з боку відповідача.

Визначення розміру завданої шкоди і розміру страхового відшкодування передбачено умовами статті 11 договору добровільного страхування автотранспортного засобу від 8.10.2008р. 06/85875/27003/08, зокрема: розмір завданих збитків визначається Страховиком за участю Страхувальника на підставі: документа, в якому визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому застрахованого ТЗ та\або (дефектної відомості, складеної експертом-автотоварознавцем, акту огляду ТЗ; документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого застрахованого ТЗ та\або ДО чи його частини; документа, що містить розрахунок розміру витрат на відновлюваний ремонт застрахованого ТЗ та\або ДО (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза (п.п. 11.1.1- 11.1.3 договору).

Згідно п. 11.8 згаданого договору у разі пошкодження ТЗ та\або ДО, викрадення його окремих складових внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком шляхом складання розрахунку вартості його відновлення (розрахунок страхового відшкодування), в якій включається вартість замінених деталей, вузлів, матеріалів, частин ТЗ та обо ДО до нього, що підлягають заміні з урахуванням експлуатаційного зносу (або без), а також ремонтних робіт. Розрахунок страхового відшкодування складається відповідно до технології ремонту, що передбачена заводом-виробником за відповідними каталогами цін і трудомісткості. Вартість частин та деталей береться в розрахунок страхового відшкодування за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати на їх заміні на нові.

П.11.9 визначено, що розмір страхового відшкодування при пошкодженні застрахованого ТЗ дорівнює розміру збитків, визначених відповідно до п.11.8 цього договору, за вирахуванням встановленої договором страхування франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. Страхове відшкодування не може перевищувати витрат по відновленню ТЗ з урахуванням додаткових витрат, зазначених в п. 11.5 цього договору.

Розмір страхової суми згідно умов п. 1.10. згаданого договору становить 176040 грн., франшиза – 0%.

Позивач, на підтвердження розміру страхового відшкодування надав наступні документи: розрахунок вартості ремонту автомобіля сервісної станції „Субару” від 5.02.2009р., протокол № 88 огляду транспортного засобу від 29.01.2009р. та звіт з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 12.02.2009р. № 88\3.

Оригінали згаданих документів, були скеровані позивачем відповідачеві в підтвердження суми збитків, отриманих в результаті настання страхового випадку. Суд І інстанції ці документи не витребував, однак, для правильного та всебічного розгляду даної справи, апеляційна інстанція ухвалами від 3.09.2009р. та від 29.09.2009р. двічі витребувала ці документи у відповідача, яким вимоги ухвали суду були проігноровані, пояснень чи заперечень щодо відсутності цих документів у ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» не надано.

Наявні у позивача належно засвідчені копії цих документів були оглянуті апеляційною інстанцією та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається зі звіту № 88\3 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 12.02.2009р. було проведено автотоварознавче дослідження транспортного засобу SUBARU OUTBACK, д.н. АА 8061 ЕЕ), у висновку якого зазначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу SUBARU OUTBACK, д.н. АА 8061 ЕЕ в результаті його пошкодження в ДТП складає 127394,52 грн.

Саме ця сума збитків у розмірі 127394,52 грн. визнається апеляційною інстанцією у якості належної до відшкодування позивачеві страхової суми за договором від 8.10.2008р. № 06/85875/27003/08.

Щодо заявленої позивачем суми 176040 грн., розмір якого розрахований виходячи з калькуляції вартості робіт, наданої спеціалізованим ТО (182013,23 грн. сума вартості відновлювального ремонту згідно рахунку з СТО „Субару”, розмір якої обмежений до 176040 грн. – сума страхового відшкодування за договором п. 1.10.) апеляційна інстанція визнає, що позивачем недоведений саме цей розмір заявленої суми страхового відшкодування.

При цьому, апеляційна інстанція враховує відсутність контр розрахунку відповідача щодо заявленої суми страхового відшкодування та ті обставини, що останній не скористався можливістю надати свої заперечення щодо розміру заявленої позивачем суми, за відсутності його представників у судових засіданнях апеляційного суду, за умови їх належного повідомлення.

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 127394,52 грн. страхового відшкодування за страховий випадок згідно Договору добровільного страхування № 06/85875/27003/08 від 08.10.2008р.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 8.1.5 п. 8.1 статті 8 вказаного Договору від 08.10.2008р. № 06/85875/27003/08, сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати відповідачем страхового відшкодування, останній зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За наведених обставин, беручи до уваги факт прострочення з боку відповідача сплати страхового відшкодування, як це передбачено умовами договору від 08.10.2008р. № 06/85875/27003/08 (а саме: протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від страхувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити страхове відшкодування (пп. 12.18.1 Договору) та умови п. 8.1 згаданого Договору, вимоги позивача про стягнення пені, підлягають задоволенню у розмірі 509,58грн. (враховуючи прострочення з 4.03.2009р. по 13.04.2009р. та суму заборгованості у розмірі 127394,52 грн.)

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про виплату страхового відшкодування, у зв’язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 року у цій справ підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Латагро” на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 року у справі № 25/115 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року у справі № 25/115 скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Латагро” задовольнити частково.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойко, 15/15 код ЄДРПОУ 32281587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Латагро” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40 код ЄДРПОУ 35134323) 127394 (сто двадцять сім тисяч триста дев’яносто чотири) грн. 52 коп. страхового відшкодування, 509,58 грн. пені, 1279,04 грн. державного мита та 85,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойко, 15/15 код ЄДРПОУ 32281587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Латагро” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40 код ЄДРПОУ 35134323) 639,52 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 25\115 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.10.09 (відправлено)