Постанова № 6469278, 21.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2009                                                                                           № 36/200

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Ручка О.А., дов. №01 від 27.07.2009          

від відповідача : Дудник Л.В., дов. №225-КР-874 від 25.08.2009

від третьої особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2009

у справі № 36/200 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Благодар"

до                                                   Київської міської ради

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   визнання недійсним п.4.3. договору оренди земельної ділянки від 25.12.2007 р.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2009 у справі №36/200 позовні вимоги задоволено: визнано недійсним пункт 4.3 договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за №732 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 за №63-6-00465: “у випадку, якщо цей договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням КМР, зазначеного у п.1.1 договору, розмір орендної плати (зазначений в п. 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки”; стягнуто з Київської місткої ради (далі-відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Благодар” (далі-позивач) 85,00грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що пункт 4.3 договору оренди земельної ділянки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки містить зобов’язання сторони, яке неможливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов’язання вже відбулось.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що на момент укладення договору сторони досягли згоди з усіх пунктів договору, а посилання позивача на те, що оскаржувана умова договору не спрямована на реальне настання визначених нею наслідків, а також те, що встановлений обов’язок не може бути виконаний, не має під собою правового підґрунтя. Крім того, відповідач наполягає на тому, що оспорювана умова договору не встановлює наслідки (санкції) невиконання умов такого договору, а визначає наслідки його несвоєчасного підписання, відповідно до Регламенту розгляду питань набуття та реалізації права користування землею в м.Києві (затвердженого рішенням Міськради від 15.07.2004 №457/1867), а тому такий пункт договору відповідає вимогам ст.ст. 610-612 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) та зазначеному локальному акту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Євграфова Є.П., Тищенко О.В.) було порушено апеляційне провадження у даній справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2009.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 №01-23/1/2, у зв’язку з зайнятістю судді Євграфової Є.П. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено здійснювати колегії у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О., Тищенко О.В.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання 21.10.2009 з’явилися представники сторін. Представник відповідача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив у повному обсязі посилаючись на законність та обґрунтованість позовних вимог.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що пункт 4.3 договору порушує права позивача та не дає можливості позивачу своєчасно підписати договір оренди й уникнути встановлених негативних наслідків, оскільки в момент підписання сторонами договору оренди, вказаний у пункту 4.3 договору п’ятимісячний строк вже закінчився. Позивач зазначає, що в чинних нормативних актах відсутня можливість встановлення для орендаря необґрунтованого підвищення орендної плати в залежності від періоду, що збіг з моменту прийняття рішення Київською міською радою. Крім того, позивач наполягає на тому, що пункт 4.3 договору оренди суперечить частині першій статті 286 Господарського кодексу України (далі-ГК України), яка встановлює, що орендна плата повинна бути зафіксована , а не залежати від настання умов.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, проте повноважного представника у судове засідання 21.10.2009 не направила.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників всіх учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №972/1634 „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія Благодар” земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика для торгівлі сільгосппродукцією на вул. Леніна, 34 у Дарницькому районі м. Києва” передано товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія Благодар”у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,32 га для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика для торгівлі сільгосппродукцією на вул. Леніна, 34 у Дарницькому районі міста Києва.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 20.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Благодар” (Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 №972/1634, за актом приймання-передачі передає, Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі Об’єкт оренди або земельна ділянка) визначену цим договором.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за №732, та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у Книзі записів державної реєстрації договорів від 25.12.2007 за №69-6-00465.

Згідно пункту 2.1. договору об’єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування – вул. Леніна, 34 у Дарницькому районі м. Києва; розмір – 0,3200га; цільове призначення – для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика для торгівлі сільгосппродукцією; кадастровий номер – 8000000000:90:232:0005.

Згідно акту приймання-передачі від 25.12.2007 Орендар прийняв в користування визначену договором земельну ділянку.

Відповідно до пункту 4.2. договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 2% від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно розрахунку Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №Ю-09967 від 31.10.2007 розмір орендної плати за земельну ділянку становить 44444,80грн. на рік.

Пунктом 4.3 договору сторонни встановили, що у випадку, якщо цей договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішення КМР, зазначеного в пункті 1.1. цього договору, розмір орендної плати (зазначений у пункті 4.2. договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Посилаючись на те, що пункт 4.3. договору суперечить положенням чинного законодавства України та не спрямований на настання реальних наслідків, що у відповідності до частини першої статті 215 ЦК та частин 1, 5 статті 203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

          За результатом розгляду даної справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та зазначив, що пункт 4.3. договору не спрямований на настання реальних наслідків, оскільки містить зобов’язання сторонни, яке неможливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов’язання вже відбулась. При цьому, судом не не прийнято до уваги посилання відповідача на рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867, оскільки відповідно до статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

          Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 16 Закону України „Про оренду землі” сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельних ділянок виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Надання земельних ділянок у користування у місті Києві здійснюється у відповідності з Земельним кодексом України та рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 „Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві” (далі – Рішення №457/1867), яке прийнято Міськрадою у відповідності з статей 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, статті 22 Закону України „Про столицю України –місто-герой Київ”, в межах наданих статті 9 Земельного кодексу України повноважень.

Згідно положень пунктів 4, 5, 6, 7, 8 статті 28 Рішення №457/1867 зацікавлена особа в місячний термін з моменту набуття чинності рішенням Міськради про передачу земельної ділянки у користування зобов'язана звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської радаи (КМДА) для організації робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та підготовки документа, що посвідчує право на земельну ділянку. У разі передачі земельної ділянки в оренду зацікавлена особа зобов'язана в чотирьохмісячний термін з моменту звернення до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) укласти договір оренди землі.

На підставі технічного завдання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) землевпорядна організація забезпечує встановлення і передачу у встановленому порядку межових знаків землекористувачу, виготовляє документ, що посвідчує право на земельну ділянку, та подає до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) для перевірки. Сукупний термін перевірки зазначених документів Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не може перевищувати двох місяців. Виконання робіт зі встановлення межових знаків та виготовлення документа, що посвідчує право на земельну ділянку, здійснюються землевпорядними організаціями в термін, що не може перевищувати двох місяців.

Якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду вважається таким, що втратило чинність, через дев'ять місяців після набуття ним чинності, якщо відповідний договір оренди землі не укладено.

Згідно статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що на акт, який суперечить закону, прокурором, його заступником приноситься протест до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 рішення Київської міської ради „Про Регламент Київської міської ради” від 14.07.1998 №86 гласність роботи міської ради забезпечується шляхом розповсюдження інформації про її діяльність у виданні міської ради –газеті „Хрещатик” та інших засобах масової інформації, за рішенням Міськради можуть не оприлюднюватись лише окремі її рішення. Таким чином, зазначена газета є офіційним виданням Київської міської ради.

Рішення №457/1867 було опубліковано в газеті „Хрещатик” у серпні 2005 року (№118). Таким чином, позивач знав або повинен був знати про вимоги, встановлені статті 28 Рішення № 457/1867.

Відомостей про внесення на зазначене рішення протесту прокурором або оскарження його в установленому порядку матеріали справи не містять, офіційні відомості про зазначені обставини також відсутні.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину (його частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якими, зокрема, передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 2, 12 постанови від 28.04.1978 №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилався на невідповідність оскарженого пункту договору пункту 5 статті 203 ЦК України, вважаючи що така умова договору не спрямована на реальне настання визначених нею наслідків, оскільки містить зобов'язання сторони, яке не може бути виконано внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов'язання, вже відбулась.

Проте, судова колегія важає за необхідне зазначити, що оскаржений пункт договору фактично дублює пункт 7 статті 28 Рішення №457/1867, вимоги якого в будь-якому випадку на момент підписання договору було порушено. Таким чином, доводи позивача про те, що оскаржений пункт договору містить зобов'язання сторони, яке не може бути виконано внаслідок того, що подія стосовно якої встановлено зобов'язання вже відбулась, є помилковими, оскільки на момент підписання договору по факту не мала сенсу лише альтернатива, встановлена гіпотезою (структурною частиною) цієї умови договору, оскільки при його укладенні було очевидним порушення встановленого п'ятимісячного терміну. Разом з тим, твердження про те, що оскаржена умова договору не спрямована на реальне настання визначених нею наслідків, а також те, що встановлений обов'язок не може бути виконаний спростовуються наведеним та не мають під собою правового підгрунття. (Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена у постанові від 14.05.2009 у справі №4/357)

Враховуючи вищезазначене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оскарженого пункту договору.

           За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 у справі №36/200 скасуванню.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 у справі №36/200 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 у справі №36/200 скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Благодар” (м. Київ, вул. Леніна, 34, код ЄДРПОУ 34289923) на користь Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) 42(сорок дві)грн.00коп. державного мита за розгляд даної справи в апеляційному порядку.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №36/200 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.10.09 (відправлено)