Постанова № 6469253, 15.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2009                                                                                           № 16/13-36/471

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

віцд прокуратури - не з’явився

від позивача -Тарасенко О.М., довір.

від відповідача -Надточій В.В. , керівник, Стельмахович В.і., довіреність б/н від 08.05.2009р.

від третьої особи -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2009

у справі № 16/13-36/471 (суддя

за позовом                               Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

до                                                   Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Головне управління земельних ресурсів м. Києва

про                                                   визнання будівництва самочинним та приведення земельної ділянки у попередній стан

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 р. Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» (надалі –Залізниця) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний» (надалі- Кооператив) про визнання будівництва гаражних боксів на території 0,09 га, що належить на праві землекористування позивачу, самочинним та з вимогою привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованих гаражних боксів та відновлення цілісності земляного полотна відповідачем за його рахунок.

Упродовж розгляду спору позивач неодноразово ( 05.04.1007р., 24.05.2007 р., 30.10.2007 р. ) подавав письмові заяви про уточнення позовних вимог , а фактично, про зміну предмету позову. Останньої заявою від 30.10.2007 , поданою з дотриманням правил ст. 22 ГПК України та з доказами її надіслання відповідачу по справі, позивач просив усунути перешкоди ,створені Кооперативом у здійсненні користування майном позивача - земельною ділянкою залізниці та залізничним полотном непарної залізничної колії на 846 км дільниці Дарниця-Київ-Московський - шляхом знесення споруд та звільнення даної території Кооперативом.

У подальшому , 24.11. 2008 р., залізниця подала пояснення до позовної заяви по справі 16/13-36/471, згідно з яким просила , окрім наведеного у заяві від 30.10.2007 р., відновити цілісність залізничного полотна.

Місцевий господарський суд , розцінивши пояснення сторони по справі як заяву про зміну позовних вимог , подану в порядку ст. 22 ГПК України, прийняв додаткову вимогу щодо відновлення цілісності залізничного полотна, не зважаючи на те, що від цієї вимоги позивач фактично відмовився про що свідчать подані заяви від 24.05.2007 р. та від 30.10.2007 р. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зміна підстав або предмету позову здійснюється не шляхом пояснень до позову , а окремою заявою з дотриманням правил подання позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на приписи ст.22 ГПК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду , здійснюючи повторний розгляд справи і користуючись правами суду першої інстанції , не розглядає додаткові вимоги позивача, про які йдеться у поясненні до позовної заяви і які були подані з порушенням положень вказаної статті.

В якості підстав позову Залізниця вказала на наступні обставини.

У межах смуги відведення залізниці , які складаються з земельної ділянки з кадастровим номером 90:140: 015, визначені Черговим кадастровим планом та Технічним звітом по встановленню зовнішніх меж, Кооперативом без отримання офіційних дозволів на виконання будівельних робіт , іншої проектно-дозвільної документації та документів, які надають права користування чи власності на землю, здійснювалося будівництво гаражів, чим були створені перешкоди Залізниці у належному догляді та утриманні меж смуг відведення залізниці та інженерних залізничних споруд ( земляного полотна, верхньої будівної колії, магістрального кабелю залізничного зв’язку ) та нагляді за вказаними спорудами та безпекою руху поїздів.

Спираючись на приписи ст. 181 ЦК України , ст. статтю 9 Закону України «Про транспорт» , положення якої відносять до нерухомих речей земельну ділянку, а також об’єкти, які на ній розташовані, Залізниця вимагала усунути перешкоди у здійсненні свого права користування та розпорядження нерухомим майном, яке їй належить. Правове обґрунтування позову здійснене , зокрема, з посиланням на приписи статей 16, 391 ЦК України, статті 68 ЗК України, інші законодавчі акти, у т. ч. на статтю 6 Закону України «Про залізничний транспорт» .

Прокурор Київської транспортної прокуратури заявив про вступ у справу , вбачаючи , що діями Кооперативу порушуються інтереси держави .

У ході розгляду спору місцевим господарським судом до участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації .

Кооператив позов не визнав, пославши на те, що будівництво ним на момент подання позову не здійснювалося. Доводи Залізниці про те, що діями Кооперативу Залізниці чиняться перешкоди у забезпеченні нормальної експлуатації залізничних об’єктів, відповідач вважав документально недоведеними і вказував, що у власності Кооперативу і на його балансі не обліковуються основі засоби. З огляду на те, що гаражі будувалися фізичними особами - членами Кооперативу, останній вважав, що належним відповідачем мають бути фізичні особи , які володіють на праві власності збудованими ними гаражі, у т. числі й тими, які будувалися на земельній ділянці в межах смуги відведення залізниці.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2009 р. по справі № 16/13-36/471 (суддя: Трофименко Т.Ю.) у позові відмовлено з мотивів недоведеності вимог та з урахування тієї обставини, що забудову у межах смуги відведення залізниці здійснювали фізичні особи, які є членами Кооперативу, і які встановили гаражні бокси з метою поліпшення соціально-побутових умов, що , на думку суду першої інстанції , не протирічило ст. 94 Господарського кодексу України. Окрім цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутність станом на 24.07.2009 р. на балансі Кооперативу основних засобів є доказом належності на праві власності членам Кооперативу збудованих гаражних боксів.

Відхиливши акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складення якого суд доручив керівникам сторін за участю Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, з тих підстав , що проведення перевірки відбувалося без участі представника Кооперативу, суд першої інстанції вказав на недоведення Залізницею належними доказами факту самовільного зайняття Кооперативом її земельної ділянки і здійснення останнім дій по її забудові.

Не погодившись із прийнятим рішенням від 27.07.2009 року по справі № 16/13-36/471, Залізниця звернулася до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права , просила рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі. Посилання здійснені на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та допущені судом першої інстанції норм матеріального права, не виконання обов’язкових вказівок суду касаційної інстанції.

20.08.2009р. колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі судді –доповідача – Кропивної Л.В., суддів – Поляк О.І. та Пашкіної С.А. порушено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.09.2009 р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 22.09. 2009р. за № 01-23/1/1 „Про зміну складу колегії суддів” у зв’язку з виробничою необхідністю ,відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В., судді – Поляк О.І., Коротун О.М.

У судовому засіданні взяв участь представник позивача , який підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача висловився проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне. Вважав, що позов не підлягає до задоволення за недоведеністю вимог .

Представники прокуратури та Головного управління земельних ресурсів, належним чином повідомлені про дату , час та місце розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 15.10.2009 р. на рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2009 р. не скористалися своїм правом на участь у розгляді апеляційної скарги і не направили суду клопотань про відкладення її розгляду на інший день.

Зважаючи на те, що явка представників прокурора та третьої особи у судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також беручи до уваги відсутність від вказаних осіб заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2009 р. за відсутності представників прокурора та третьої особи , повідомлених належним чином про час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача , обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, і , будучи не зв’язаним доводами апеляційної скарги , перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як випливає з матеріалів справи та доводів представників сторін , жодна із сторін спору не має документа, який посвідчує право користування або власності на земельну ділянку ,що забезпечує їх діяльність.

Однак , колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з того , що у вирішенні спору слід враховувати цільове призначення землі .

Класифікація земель України проводиться за категоріями відповідно до основного цільового призначення землі ( ст.ст. 18, 19 ЗК України). Кожна з категорій земель має особливий правовий режим, який регламентується не тільки Земельним Кодексом України , але й іншим законами України. Основним обов’язком власників і користувачів земельної ділянки є використання землі за її цільовим призначенням. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень

На відміну від гаражно-будівельного кооперативу , якому для забезпечення діяльності земельна ділянка може бути надана з цільовим призначенням землі житлової і громадської забудови , підприємства залізничного транспорту для виконання покладених на них функцій користуються землями транспорту.

Правовий режим земель залізничного транспорту , крім ЗК України , визначається Законами України «Про залізничний транспорт» та «Про транспорт» .

Як передбачено у ч. 2 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт», до земель залізного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Вказаний Закон визначає , що для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони, порядок встановлення , розміри і режим користування якими як ділянками землі, прилеглими до земель залізничного транспорту загального користування і необхідними для забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристрої та інших об’єктів залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України ( ч. 3-5 ст. 6)

Кооператив , доводячи апеляційному суду правомірність будівництва охоронної стінки у межах спірної земельної ділянки , до якої прибудовувалися гаражні блоки, послався на дозвіл, наданий на його звернення керівництвом Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» у 2000 році щодо виділення під забудову Кооперативу земель об’єднання в межах смуги відведення, що проходить через територію Харківського району ( а.с. 148 , т. 2).

Колегія суддів вважає , що такий дозвіл не має правоутворюючого значення, адже зміна цільового призначення землі потребує відповідного рішення органу державної влади та місцевого самоврядування в межах їх повноважень , в силу положень ст.. 20 ЗК України.

Відповідно до Статуту Кооперативу , останній створений для задоволення потреб його членів та здійснення будівництва та експлуатації гаражів за рахунок коштів як членів кооперативу , так і власних коштів ( пункти 4 та 11 статуту , а.с. 27 , т 1) .

З аналізу пунктів 21,22 Статуту Кооперативу, колегією суддів встановлено, що користування гаражем(боксом) вправі здійснювати лише член Кооперативу, припинення членства якого , внаслідок вибуття, виключення, смерті , тягне припинення права користування гаражем і передачі гаража іншому члену Кооперативу. На відміну від члена кооперативу , Кооператив має право одержувати у користування земельну ділянку для будівництва гаражів, здійснювати таке будівництво , або розміщувати на ній гаражі ,а також розподіляти їх між членами Кооперативу ( а.с. 28,29, 32 , т. 1 ).

Отже, на підставі аналізу цих та інших ( пункти 13,93,96 ) положень Статуту Кооперативу колегія суддів дійшла до висновку про те, що саме Кооператив є особою, яка повинна відповідати за забудову у межах смуги відведення Залізниці , оскільки джерелом утворення майна Кооперативу є не лише пайові та інші внески членів кооперативу, але їх особиста участь у створенні майна кооперативу або через укладені ними угоди цивільно-правового характеру.

З цих же підстав колегія суддів вважає юридично неспроможними доводи Кооперативу, які покладені в основу рішення суду першої інстанції , стосовно того, що відсутність на балансі Кооперативу основних засобів є доказом належності на праві власності збудованих гаражних боксів не Кооперативу , а його членам . Окрім цього суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що для того, аби об’єкти нерухомості перебували на бухгалтерському обліку на певну дату , необхідно , щоби ці об’єкти існували юридично. Так, для набуття права власності на створену нерухому річ необхідна наявність земельної ділянки , надана з дотриманням вимог ЗК України, отримання дозволу на виконання будівельних робіт , прийняття об’єкту в експлуатацію та здійснення щодо нього державної реєстрації.

Наведені Кооперативом доводи про те, що будівництво гаражів на земельній ділянці у смузі відведення та охоронній зоні , що проходить через територію Харківського району , на реалізацію дозволу, наданого під забудову Кооперативу керівництвом Державним територіальним-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця», здійснюються членами Кооперативу , які мають бути належними відповідачами , колегія суддів не вважає підставою для відмови у позові , оскільки основним напрямком діяльності споживчих кооперативів , до якого належить і відповідач, є участь коштами у спорудженні і наступній експлуатації об’єктів кооперативної власності, а також надання членам кооперативу послуг, які відповідають цілям його створення ( ст. 51 Закону СРСР « Про кооперацію в СРСР», який втратив чинність з 10.07.2003 р і був чинний на момент реєстрації статут відповідача).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови . Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Утім , як встановлено Київським апеляційним господарським судом, у Кооперативу відсутнє законне право на здійснення користування земельною ділянкою залізниці та залізничним полотном непарної залізничної колії на 846 км дільниці Дарниця-Київ-Московський, тому її забудова є незаконною .

Пункт 3.1. Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 р. № 411 (зареєстроване у Міністерстві юстиції 25 лютого 1997 р. за N 50/1854) відносить до елементів залізничної колії земляне полотно, верхню будову та штучні споруди.

Залізниця вправі вимагати від Кооперативу усунення перешкод у користуванні власним майно, яке знаходиться під залізничним полотном та його облаштуванням і за своїм цільовим призначенням забезпечує діяльність Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» безпеку залізничного руху.

На ці обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийняв рішення на неповно з’ясованих обставинах справи .

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що господарським судом м. Києва не було залучено до розгляду справи прокурора, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи , про його участь не зазначається у процесуальних документах суду.

Не відповідає нормам матеріального та процесуального права висновок суду про відхилення акту перевірки , проведеної Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за дорученням місцевого господарського суду з тих мотивів, що суд зобов’язував сторін за участю Головного управлінням земельних ресурсів провести перевірку використання спірної ділянки та скласти акт з підписами керівників сторін, а перевірка була проведена лише Головним управлінням земельних ресурсів та залізницею .

Зобов’язуючи сторін самостійно провести перевірку використання спірної ділянки та скласти акт, місцевий господарський суд незаконно наділив сторони непритаманними їм повноваженнями, які за законом можуть належать лише державному органу, який здійснює контроль за використанням та охороною земель в Україні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 27.07.2009 р. по справі № 16/13-36/471 не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, встановленими Постановою Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, а тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову про зобов’язання усунути перешкоди ,створені Кооперативом у здійсненні користування майном - земельною ділянкою залізниці та залізничним полотном непарної залізничної колії на 846 км дільниці Дарниця-Київ-Московський - шляхом знесення споруд та звільнення даної території .

За таких обставин справи , апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог .

Водночас, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з того, що при поданні позову у січні 2007 р. Залізниця сплатила державне мито, виходячи заявлених нею двох вимог , залишивши в подальшому лише одну з них. Тому судові витрати , які підлягають відшкодуванню , в силу приписів ст. 49 ГПК України , відповідачем на користь позивача, складаються з 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З цього ж розміру державного мита слід обчислювати і судові витрати , які відносяться на відповідача за розгляд апеляційної скарги , які сплачені позивачем у розмірі 85 грн. ,проти необхідних 42,50 грн. ,відтак, надмірно сплачені суми слід повернути позивачу .

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити . Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2009 р. по справі № 16/13-36/471 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити.

Зобов’язати Гаражно-будівельний кооператив «Лівобережний», ( м. Київ, вул.. Березняківська, 29-Б, код ЄДРПОУ 22921858) усунути перешкоди, створені Державному територіально-галузевому об’єднанню «Південно-Західна залізниця» ( м. Київ, вул.. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) у здійсненні користування земельною ділянкою залізниці та залізничним полотном непарної залізничної колії на 846 км дільниці Дарниця-Київ-Московський , шляхом знесення споруд та звільнення даної території.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний»( м. Київ, вул.. Березняківська, 29-Б, код ЄДРПОУ 22921858) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»( м. Київ, вул.. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 203 грн. судових витрат за розгляд спору у першій інстанції та 42,50 грн. –за розгляд апеляційної скарги.

Повернути Державному територіально-галузевому об’єднанню «Південно-Західна залізниця» ( м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033)з державного бюджету 42,50 грн. надмірно сплаченого ним згідно платіжного доручення № 3139 від 05.08.2009 р. державного мита за розгляд апеляційної скарги .

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази та довідку.

Матеріали справи 16/13-36/471 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.09.09 (відправлено)