Постанова № 6469210, 20.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2009                                                                                           № 44/89

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників сторін:

від позивача -           не з’явився,

від відповідача           не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Бліц – інформ”

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2009

у справі № 44/89 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Німецьке індустріальне представництво”

до                                                   Закритого акціонерного товариства „Бліц – інформ”

про                                                   стягнення 274080,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Німецьке індустріальне представництво” звернулось до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Бліц – інформ” про стягнення 170066,34 грн. боргу, 76222,88 грн. компенсації курсової різниці, 19999,80 грн. пені, 5442,79 грн. збитків від інфляції, 2348,31 грн. 3 % річних.

До прийняття рішення по справі, представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого зменшив позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці у зв’язку з помилковим їх розрахунком та просив стягнути з відповідача 53366,21 грн. компенсації курсової різниці.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 170066,34 грн. основного боргу, 53366,21 грн. курсової різниці, 19999,80 грн. пені, 5442,79 грн. інфляційних втрат, 2348,31 грн. 3 % річних, 2512,24 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити, як виняток, пеню, суму інфляційних витрат та річних.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

29.02.2008 між Закритим акціонерним товариством „Бліц – інформ” як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Німецьке індустріальне представництво” як постачальником було укладено договір №ЕЗ 072.202-07/08, за умовами якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача акумуляторний вилковий автонавантажувач Still RX 50-15 (далі – товар № 1), електричний штабелер з висувною щоглою та сидінням водія Still FM-X 20 (далі – товар № 2), електричний рухомий візок Still EGV-16 (далі – товар № 3), а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити за нього відповідну грошову суму на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.1 договору асортимент, комплектність, номенклатура, кількість та ціна товару визначені в специфікації (додаток №1), який є невід’ємною частиною договору.

Так, у специфікації (додаток №1 до договору) визначено, що ціна товару №1 становить 154740,00 грн. без ПДВ, та 185688,00 грн. з ПДВ, ціна товару №2 становить 346700,00 грн. без ПДВ, та 416040,00 грн. з ПДВ, ціна товару № 3 становить 100750,00 грн. без ПДВ та 120900,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 договору ціна на товар визначена сторонами в національній валюті України згідно специфікації (Додаток № 1) і складає 722628,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна договору складає 722628,00 грн. Сторони домовились про встановлення для зобов’язання відповідача по оплаті позивачеві 722628,00 грн. грошового еквіваленту в іноземній валюті. В якості еквівалента сторони приймають 96108,00 Євро по курсу, встановленому НБУ на дату виконання зобов’язання з оплати. У випадку, якщо від дати підписання договору до дати оплати товару відсоткове збільшення (зменшення) курсу валюти грошового еквіваленту зобов’язання відповідача зміниться більш, ніж на 2 %, то оплата здійснюється по курсу НБУ на дату оплати товару та підписується додаткова угода про збільшення (зменшення) вартості договору, на підставі якого видається видаткова накладна.

Оплата за договором здійснюється в українських гривнях (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.3.1 договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковій формі наступним чином:

перший авансовий платіж в розмірі 20 % від загальної суми договору, що складає 144525,60 грн., протягом 5 днів з дати підписання договору;

другий авансовий платіж в розмірі 60 % від загальної суми договору, що складає 433576,80 грн., протягом 5 днів після отримання відповідачем письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження з заводу-виробника;

кінцевий розрахунок в розмірі 20 % загальної вартості договору, що складає 144525,60 грн., протягом 5 днів з дати підписання акту вводу товару в експлуатацію та інструктажу персоналу відповідача.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору разом з товаром постачальник направляє покупцю наступну документацію: податкову накладну, видаткову накладну, оригінал рахунку, сертифікат якості та документи, передбачені п. 1.2 і 2.4.

В матеріалах справи містяться дві видаткові накладні: № РН-000412 від 21.05.2008, №РН-000553 від 03.07.2008 на загальну суму 748168,74 грн. з ПДВ, та довіреності серії НБИ №608085 від 21.05.2008, серії НБИ №608373 від 02.07.2008, якими підтверджується поставка товару позивачем відповідачу.

При цьому, за видатковою накладною № РН-000412 від 21.05.2008 позивач поставив відповідачу товар № 1 за ціною 161696,70 грн. без ПДВ та 194036,04 грн. з ПДВ, а товар № 3 за ціною 105261,60 грн. без ПДВ та 126313,92 грн. з ПДВ; за видатковою накладною №РН-000553 від 03.07.2008 позивач поставив відповідачу товар № 2 за ціною 356515,65 грн. без ПДВ, та 427818,78 грн. з ПДВ.

Як вбачається із зазначених видаткових накладних ціна товару в розмірі 748168,74 грн. з ПДВ збільшена на 25540,74 грн. в порівнянні із ціною 722628,00 грн. з ПДВ, яка передбачена в специфікації та в договорі. Ця обставина свідчить про те, що позивачем до вартості товару була включена курсова різниця, що утворилась в період між датою підписання договору та датою поставки товару.

Враховуючи те, що відповідач видав на отримання товару відповідні довіреності та прийняв товар, підписавши видаткові накладні, він визнав та погодився на поставку товару загальною вартістю 748168,74 грн. з ПДВ.

На виконання умов п. 3.3.1 договору відповідач перерахував позивачу два авансові платежі на загальну суму 578102,40 грн., що підтверджується банківськими виписками від 28.03.2008 та від 01.04.2008.

Таким чином, у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 170066,34 грн. (748168,74 грн. - 578102,40 грн. = 170066,34 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, згідно умов договору остаточний розрахунок за товар відповідач повинен здійснити протягом 5 днів з дати підписання акту вводу товару в експлуатацію та інструктажу персоналу відповідача.

Згідно актів введення в експлуатацію, підписаними між сторонами, товари № 1 та № 3 були введені в експлуатацію 21.05.2008, а товар № 2 був введений в експлуатацію 04.07.2008.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Враховуючи те, що акт введення в експлуатацію товару підписаний 04.07.2008, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 09.07.2008 включно.

Оскільки відповідач не оплатив решту вартості отриманого товару у розмірі 170066,34 грн., суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 170066,34 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати відповідач зобов’язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 19999,80 грн. за період з 09.07.2008 по 29.12.2008.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені позивача, дійшла висновку, що позивачем допущено арифметичні помилки.

Так, як встановлено вище, відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати вартості товару, починаючи з 10.07.2008, адже до 09.07.2008 включно він повинен був перерахувати вартість товару. Отже, кількість днів прострочення за період з 10.07.2008 до 29.12.2008 становить 173 дні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 19292,77 грн., виходячи з такого розрахунку: 170066,34 грн. х 12 % х 2 / 100% / 366 дн. (кількість днів у 2008 році) х 173 дн. = 19292,77 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5442,79 грн. збитків від інфляції за період з липня 2008 р. по грудень 2008 р.

Як слідує із розрахунку індексу інфляції із простроченої суми позивач помилково застосував індекс інфляції за грудень 2008 р. у розмірі 99,5 %, тобто меншому, від встановленого 102,1 %. Однак, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення індексу інфляції у розмірі 5442,79 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується розрахунку 3 % річних із простроченої суми в розмірі 170066,34 грн. за період з 10.07.2008 до 29.12.2008, то позивач розрахував її, виходячи із 168, а не 173 днів прострочення, тому зважаючи на межі позовних вимог, до стягнення підлягають 3% річних в заявленій позивачем сумі, а саме в розмірі 2348,31 грн.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 53366,21 грн. курсової різниці. Вказана вимога обґрунтована позивачем з посиланням на п. 3.2 договору, який передбачає, що у разі зміни курсу Євро, встановленого НБУ більш ніж на 2% у період між підписанням договору та остаточною оплатою покупець сплачує продавцю вартість поставленого товару в гривнях по курсу Євро, встановленому НБУ на день оплати. У зв’язку з несплатою відповідачем поставленого товару позивачем було здійснено перерахунок вартості товару по курсу Євро, встановленому НБУ на день подачі позову.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №1998 „Про удосконалення порядку формування цін” встановлено, що формування, встановлення та застосування суб’єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. При цьому, визнано обґрунтованим під час формування цін врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Судом першої інстанції встановлено, що при формуванні загальної ціни договору мала місце імпортна складова структури ціни товару, підтвердженням чого є митні декларації про ввезення товару на територію України від 13.05.2008 та від 25.06.2008.

У зв’язку з цим і була задоволена судом позовна вимога про стягнення курсової різниці в розмірі 53366,21 грн.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу про стягнення курсової різниці не врахував вимог п. 3.2 договору, за умови виконання яких може бути стягнуто таку курсову різницю.

Так, пунктом 3.2 договору встановлено, що у випадку, якщо від дати підписання договору до дати оплати товару відсоткове збільшення (зменшення) курсу валюти грошового еквіваленту зобов’язання відповідача зміниться більш, ніж на 2 %, то оплата здійснюється по курсу НБУ на дату оплати товару та підписується додаткова угода про збільшення (зменшення) вартості договору, на підставі якого видається видаткова накладна.

Отже, для врахування відсоткового збільшення курсу валюти, сторони на виконання п. 3.2 договору повинні були підписати додаткову угоду про збільшення вартості договору, а позивач на цій підставі мав видати відповідачу видаткову накладну.

Проте, позивачем в порушення п. 3.2 договору не надано ні додаткової угоди про збільшення вартості договору, ні видаткової накладної.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 53366,21 грн. курсової різниці, відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що позивач у видаткових накладних №РН-000412 від 21.05.2008, №РН-000553 від 03.07.2008 врахував курсову різницю станом на дату їх видачі, про що свідчать різні суми вартості товару, зазначені у договорі та у видаткових накладних.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 у справі №44/89 підлягає частковому скасуванню. Оскільки рішення скасовується частково з інших підстав, ніж зазначено в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Бліц – інформ” не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п.2 ст. 103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Бліц – інформ” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 у справі №44/89 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„ 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „Бліц-Інформ” (02156, м.Київ, вул. Кіото, 25, код ЄДРПОУ 20050164) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Німецьке індустріальне представництво” (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 20010868) 170066,34 грн. (сто сімдесят тисяч шістдесят шість гривень 34 коп.) основного боргу, 19292,77 грн. (дев’ятнадцять тисяч двісті дев’яносто дві гривні 77 коп.) пені, 5442,79 грн. (п’ять тисяч чотириста сорок дві гривні 79 коп.) інфляційних втрат, 2348,31 грн. (дві тисячі триста сорок вісім гривень 31 коп.) 3 % річних, 1971,50 грн. (одну тисячу дев’ятсот сімдесят одну гривню 50 коп.) відшкодування витрат зі сплати державного мита та 92,60 грн. (дев’яносто дві гривні 60 коп.) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.”

Матеріали справи № 44/89 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді