Ухвала суду № 64686694, 13.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6179/16-ц 13.02.2017 13.02.2017 13.02.2017

Справа №489/6179/16-ц Головуючий першої інстанції Тихонова Н.С.

Провадження №22-ц/784/424/17 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

13 лютого 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Галущенка О.І.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ухвалу судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 грудня 2016 року, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки KIA Cepato, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці 5-та Лінія з боку Херсонського шосе у напрямку вулиці Троїцька (Кірова) у місті Миколаєві, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим з правової сторони автомобілем марки HYUNDAI I 30, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності позивачу.

В наслідок зіткнення, належний ОСОБА_2 транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, вартість усунення яких складає 38 438 грн. 33 коп.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь у порядку відшкодування майнової шкоди вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 38 438 грн. 33 коп. та 2 700 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу для подання до належного суду.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати, та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для розгляду її по суті. При цьому, останній вказував на порушення суддею районного суду правил підсудності, оскільки позов пред'явлено за останнім відомим місцем проживання відповідача та за місцем завдання шкоди.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до положень Конституції України та ст.3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу ст.107 ЦПК України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом першої інстанції, якими є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ, відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України не можуть бути застосовані.

Питання про підсудність справ визначається ЦПК України, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішення іноземних судів; ст.404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; ст. 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Так, за змістом ст.109 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до фізичних осіб пред'являються в суд за їхнім зареєстрованим місцем проживання.

Згідно з ч.9 ст.110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування.

Відповідно до ч.3 ст.122 ЦПК України суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення в пресі.

Як вбачається з матеріалів справи, останнє відоме позивачу зареєстроване місце проживання відповідача є АДРЕСА_1, що за територіальним поділом відноситься до Інгульського району міста Миколаєва. Довідка відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, витребувана Апеляційним судом Миколаївської області згідно з приписами ч.3 ст.122 ЦПК України свідчить про те, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є будинок АДРЕСА_2, що за територіальним поділом відноситься до Корабельного районну міста Миколаєва (а.с.37).

Втім, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивачем заявлено позов про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи.

Так, за правилами, які врегульовані ч.6 ст.110 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.

Окрім того, у п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (ст.109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (ст.110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачу (ч.14 ст.110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачу позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 суддя районного суду виходив з того, що місце проживання відповідача на території Інгульського району міста Миколаєва не зареєстровано, а також з відсутності підстав для застосування вимог ч.6 ст.110 ЦПК України, та вважав, що такий спір не підсудний Ленінському районному суду міста Миколаєва, оскільки позивач не підтвердив належними доказами, що шкода заподіяна за вказаною ним в позові адресою.

Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя не перевірив та дійшов передчасного висновку про повернення позову за правилами ст.115, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, оскільки не врахував, що відповідно до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, місцем завдання шкоди є місто Миколаїв, вулиця 5-та Лінія, що за територіальним поділом відноситься до Інгульського району міста Миколаєва.

Виходячи із вищенаведеного, позивач ОСОБА_2 мав право вибору пред'явити позов як за зареєстрованим місцем проживання відповідача до Корабельного районного суду міста Миколаєва, так і за місцем завдання шкоди до Ленінського районного суду міста Миколаєва.

Позов подано саме до Ленінського районного суд міста Миколаєва, а тому, за умови дотримання позивачем порядку подання та оформлення заяви, саме Ленінський районний суд міста Миколаєва зобов'язаний був її прийняти, на її підставі відкрити провадження у справі і вирішити справу по суті.

Оскільки суд першої інстанції цього не зробив, то оскаржувану ухвалу судді слід скасувати та повернути позовну заяву ОСОБА_2, разом з доданими до неї матеріалами до Ленінського районного суду міста Миколаєва для вчинення виписаної вище процесуальної дії.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 грудня 2016 року - скасувати, а позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

О.І. Галущенко