Рішення № 64678542, 09.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2017 Справа № 904/7335/16

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпро

до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт.Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область

до комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", м.Камянське, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №103/9 від 11.05.2007р.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 689/1001 від 14.12.16р.;

від відповідача-1: представник ОСОБА_2 - довіреність № 1453/1-8 від 06.10.16р.;

від відповідача-2: представник ОСОБА_3 - довіреність № 01-09/2196 від 19.10.16р.

СУТЬ СПОРУ:

25.08.2016 публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт.Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач-1) та до комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", м.Кам'янське, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач-2) в якій просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь:

- 81371728,72грн. заборгованості за активну електричну енергію;

- 528325,25грн. заборгованості за реактивну електричну енергію;

- 2555877,81грн. трьох відсотків річних;

- 9547874,56грн. інфляційних втрат

та

солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача:

- 31266815,00грн. заборгованості за активну електричну енергію;

- 175893,42грн. заборгованості за реактивну електричну енергію;

- 213674,87грн. трьох відсотків річних;

- 218955,08грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача-1.

За результатами розгляду позовної заяви від 16.08.2016р. за вих.№53974/1001 ухвалою суду від 29.08.2016 порушено провадження по справі та призначено слухання на 22.09.2016.

14.09.2016 через канцелярію суду отримано заяву про збільшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь:

- 81371728,72грн. заборгованості за активну електричну енергію;

- 528325,25грн. заборгованості за реактивну електричну енергію;

- 2858795,82грн. трьох відсотків річних;

- 8870133,76грн. інфляційних втрат

та

солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача:

- 48462794,99грн. заборгованості за активну електричну енергію;

- 294318,00грн. заборгованості за реактивну електричну енергію;

- 358394,19грн. трьох відсотків річних;

- 176032,07грн. інфляційних втрат;

- 1824152,81грн. пені.

Господарський суд заяву про збільшення позовних вимог прийняв до розгляду.

15.09.2016 відповідач-2 звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою, яку ухвалою від 19.09.2016 повернуто без розгляду.

За результатами апеляційного оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 апеляційна скарга відповідача-2 залишена без задоволення; ухвала господарського суду від 19.09.2016 по справі №904/7335/16 залишена без змін.

Суд розгляд справи відкладав з 22.09.2016 на 24.10.2016; з 24.10.2016 на 31.10.2016.

Суд оголошував перерву з 31.10.2016 до 03.11.2016.

02.11.2016 через канцелярію суду отримано заяву про збільшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь:

- 81371728,72грн. заборгованості за активну електричну енергію;

- 528325,25грн. заборгованості за реактивну електричну енергію;

- 3089977,56грн. трьох відсотків річних;

- 9046165,84грн. інфляційних втрат;

- 1824152,81грн. пені;

- 206700,00грн. судового збору;

та

солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача:

- 48462794,99грн. заборгованості за активну електричну енергію;

- 294318,00грн. заборгованості за реактивну електричну енергію;

- 128990,04грн. трьох відсотків річних;

та

стягнути з відповідача-2 на користь позивача

- 1332897,07грн. пені.

Господарський суд заяву про збільшення позовних вимог прийняв до розгляду.

Суд оголошував перерву з 11год. 50хв. 03.11.2016 до 13год. 50хв. 03.10.2016; з 03.10.2016 до 07.11.2016; з 07.11.2016 до 08.11.2016.

Ухвалою від 08.11.2016 у справі №904/7335/16 призначено судову економічну експертизу. Провадження у справі №904/7335/16 зупинено.

За результатами апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 по справі №904/7335/16 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у справі №904/7335/16 задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у справі №904/7335/16 скасовано. Справу №904/7335/16 передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Після повернення справи №904/7335/16 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області ухвалою від 06.01.2017 провадження у справі №904/7335/16 поновлено; призначено слухання на 09.02.2017; провадження зупинено.

Ухвалою від 09.02.2017 провадження у справі №904/7335/16 поновлено; справу призначено до розгляду на 09.02.2017.

07.02.2017 через канцелярію суду отримано відзив відповідача-1 в якому вказано про переведення боргу за активну та реактивну заборгованість на відповідача-2 та відсутністю підстав для стягнення з відповідача-1 пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

09.02.2017 через канцелярію суду отримано заяву позивача від 09.02.2017 за вих.№9762/1001 про заміну сторони у порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги наступним чином:

- з відповідача-1 на користь позивача стягнути 1824152,81грн. пені; 3089977,56грн. трьох відсотків річних; 9046165,84грн. інфляційних втрат;

- з відповідача-2 на користь позивача стягнути 118837148,37грн. заборгованості за активну електроенергію; 822643,25грн. заборгованості за реактивну електроенергію.

Судові витрати розподілити між відповідачами у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заяву від 09.02.2017 за вих.№9762/1001 господарський суд прийняв до розгляду.

09.02.2017 через канцелярію суду отримано клопотання відповідача-2 про розстрочення виконання рішення суду. Суду повідомлено про переведення боргу відповідача-1 на відповідача-2. Відповідач-2 вказує на часткове виконання своїх зобов'язань перед позивачем, тяжкий матеріальний стан і просить суд розстрочити виконання рішення суду в частині погашення заборгованості за активну і реактивну електроенергію в загальному розмірі 119659791,62грн. на 54 місяці.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 12.01.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 24.01.2017 з відміткою представника відповідача-1 про отримання ухвали суду 17.01.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 19.01.2017 з відміткою представника відповідача-2 про отримання ухвали суду 16.01.2017 та явкою представника в судове засідання.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2017 повноважний представник відповідача-1 проти позову заперечує.

Повноважний представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд розстрочити виконання рішення, про що подав відповідне клопотання.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, проти надання розстрочки виконання рішення не заперечує.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2007 між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі по тексту - позивач, постачальник) та комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (далі по тексту - відповідач-1, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №103/9 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок з приєднаною потужністю 112000кВт (КВА), величини якої вимірюються в точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії.

Пунктом 7.1 договору визначено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачем, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Для розрахунку обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущені до застосування в Україні та погоджені постачальником.

У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не враховуються при розрахунках за спожиту електроенергію, обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків".

Пунктом 7.6 договору визначено, що на підставі засобів обліку електричної енергії та умов додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи:

- Акт про використану електричну енергію (форма наведена в додатку до договору);

- Акт з контролю електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р. (пункт 9.8 договору).

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або його умов (пункт 9.8.1 договору).

Листом від 08.02.2011 за вих.№1044-кд позивач повідомив відповідача-1 про надання договору нового номеру з 01.02.2011, у зв'язку з чим за текстом договору, в усіх додатках до нього, а також у додаткових угодах договору, укладених раніше, №103/9 змінено на №10Ц.

25.02.2010 між сторонами укладено додаткову угоду №1/10 в якій сторони дійшли згоди додаток №3 "Порядок розрахунків" до договору викласти у новій редакції, пунктом 1 якого сторони встановили, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" на "календарний період" вважати прирівняними.

Пунктом 2 визначено, що споживач на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період зазначеного згідно з Додатками до договору "Обсяги постачання електричною енергії споживачу" або "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам" за нижчезазначеною схемою платежів та розрахунків:

- перший плановий платіж до 6 числа розрахункового періоду у розмірі 30% вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами розрахункового періоду у якому виставлений рахунок;

- другий плановий платіж до 13 числа розрахункового періоду у розмірі 30% вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами поточного розрахункового періоду, з урахуванням перерахунку вартості договірної величини споживання електричної енергії сплаченої попереднім платежем при наявності різниці між діючими тарифами у поточному розрахунковому періоді та тими, що діяли на дату виставлення попереднього рахунку;

- третій плановий платіж до 20 числа розрахункового періоду у розмірі 30% вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами поточного розрахункового періоду;

- четвертий плановий платіж до 27 числа розрахункового періоду у розмірі 10% вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами поточного розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору здійснюються на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунку протягом п'яти операційних днів з дня отримання рахунку.

Відповідальність відповідача-1 забезпечена договором поруки №02230-00 від 09.02.2016р. (далі по тексту - договір поруки), який укладено між позивачем та комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (далі по тексту - відповідач-2, поручитель), відповідно до пункту 1.1 умов якого відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії за №10Ц від 11.05.2007р., що укладений між кредитором і боржником (далі по тексту - основний договір), по оплаті за спожиту активні і реактивну електроенергію та інших платежів, передбачених основним договором (далі по тексту - платежі), починаючи з 01.02.2016р.

Пунктом 1.2 договору кредитор після виконання поручителем умов пункту 1.1 цього договору цього договору здійснює погашення заборгованості боржника за основним договором на суму виконаних зобов'язань.

Пунктом 4.2 договору визначено, що поручитель відповідає перед кредитором в тих же обсягах, що і боржник, передбачених основним договором.

Договір поруки набуває чинності з моменту підписання сторонами. Даним договором встановлюється строк дії поруки 3 роки з моменту порушення боржником зобов'язань за основним договором (пункт 4.10 договору).

09.02.2017 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено додаткову угоду №1 до договору поруки в якій сторони дійшли згоди розірвати договір поруки. Зобов'язання поручителя за договором поруки є припиненими з 01.04.2016.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, що підтверджується актами про використану електроенергію за період з січня 2015 року по серпень 2016 року та частково за вересень 2016 року (активна електрична енергія) та за період з січня 2015 року по вересень 2016 року за реактивну електроенергію.

Позивач виставляв відповідачу-1 рахунки на оплату електричної енергії за спірний період, які останній отримував.

Відповідач-1 в порушення взятих на себе зобов'язань несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював оплату за поставлену електроенергію.

30.11.2016 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір №24399-03 про переведення боргу (далі по тексту - договір про переведення боргу), відповідно до пункту 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідач-1 переводить відповідачу-2 частину боргу за активну та реактивну електроенергію перед позивачем за договором про постачання електричної енергії №10Ц від 11.05.2007 у розмірі 130294173,85грн., а саме:

- за активну електроенергію за період січень 2015 - серпень 2016 у сумі 120537148,37грн.;

- за активну електроенергію за вересень 2016 у сумі 8891939,89грн.;

- за реактивну електроенергію за період січень 2015 - вересень 2016 у сумі 865085,59грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в усякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В свою чергу, відповідач-1 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Вказав про переведення боргу за активну та реактивну заборгованість на відповідача-2 та відсутністю підстав для стягнення з відповідача-1 пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідач-2 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Повідомив суд про переведення боргу відповідача-1 на відповідача-2.

Відповідач-2 вказує на часткове виконання своїх зобов'язань перед позивачем, тяжкий матеріальний стан і просить суд розстрочити виконання рішення суду в частині погашення заборгованості за активну і реактивну електроенергію в загальному розмірі 119659791,62грн. на 54 місяці.

Позивач підтвердив факт переведення боргу відповдіача-1 по активній та реактивній електричній енергії на відповідача-2.

Повідомив, що проти розстрочення сплати відповідачем-2 боргу по активній та реактивній електричній енергії не заперечує.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачами господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Враховуючи факт переведення боргу на підставі укладеного між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 договору №24399-03 від 30.11.2016 про переведення боргу стягнути з відповідача-2 на користь позивача 118837148,37грн. заборгованості за активну електроенергію; 822643,25грн. заборгованості за реактивну електроенергію.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань в частині оплати за отриману активну та реактивну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії №10Ц від 11.05.2007 правомірним є нарахування позивачем відповідачу-1 пені у розмірі 1824152,81грн.; трьох відсотків річних у розмірі 3089977,56грн. та інфляційних втрат у розмірі 9046165,84грн.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актами про використану електроенергію, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача-1.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення договору, строк оплати послуг отриманого за період з січня 2015 по вересень 2016 року є таким, що настав.

Дії відповідача-2 про переведення та визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач-1 та відповідач-2 визнали себе зобов'язаними особами по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу, як до порушення провадження у справі, так і під час судового розгляду.

Доказів оплати послуг отриманих в період з січня 2015 року по вересень 2016 року відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростовано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено один із загальних засад цивільного законодавства, а саме свобода договору.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як зазначено у ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Заперечення відповідача-1 в частині відсутності підстав для стягнення з відповідача-1 пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" господарським судом визнані необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідачем-1 не надано до матеріалів справи доказів включення до його реєстру.

Статтею 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" встановлені умови проведення взаєморозрахунків та однією з умов проведення яких є укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Станом на 09.02.2017 між позивачем та відповідачем-1 не укладений договір про організацію проведення взаєморозрахунків.

Статтею 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено умови для списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, а саме на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:

- неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню;

- неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, положення частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не поширюється на відповідачів за відсутності доказів включення у реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідач-1 доказів включення у реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суду не надав.

Відповідно до п.7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Дослідивши заяву відповідача-2 про розстрочку виконання рішення суду, врахувавши згоду позивача на задоволення заяви відповідача-2 про розстрочку виконання рішення суду господарський суд визнав її такою, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача-1 у розмірі 21600,15грн., на відповідача-2 у розмірі 185099,85грн.

Керуючись ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. ст. ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 627, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт.Аули, Комплекс будівель та споруд №2 Аульська селищна міська рада; ідентифікаційний код 34621490) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м.Дніпро, шосе Запорізьке, 22; ідентифікаційний код 23359034) 1824152,81грн. (один мільйон вісімсот двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят дві грн. 00 коп.) пені; 3089977,56грн. (три мільйони вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім грн. 56 коп.) трьох відсотків річних; 9046165,84грн. (дев'ять мільйонів сорок шість тисяч сто шістдесят п'ять грн. 84 коп.) інфляційних втрат; 21600,15грн. (двадцять одна тисяча шістсот грн. 15 коп.) судового збору.

Стягнути з комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Широка, 16; ідентифікаційний код 33855098) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м.Дніпро, шосе Запорізьке, 22; ідентифікаційний код 23359034) 118837148,37грн. (сто вісімнадцять мільйонів вісімсот тридцять сім тисяч сто сорок вісім грн. 37 коп.) заборгованості за активну електроенергію; 822643,25грн. (вісімсот двадцять дві тисячі шістсот сорок три грн. 25 коп.) заборгованості за реактивну електроенергію; 185099,85грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'яносто дев'ять грн. 85 коп.) судового збору.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7335/16 в частині стягнення з комунального виробничого підприємства Кам'янськоїї міської ради "Міськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Широка, 16; ідентифікаційний код 33855098) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м.Дніпро, шосе Запорізьке, 22; ідентифікаційний код 23359034) заборгованості за активну та реактивну електроенергію в загальному розмірі 119659791,62грн. (сто дев'ятнадцять мільйонів шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто одна грн. 62 коп.) на 54 п'ятдесят чотири місяці, із сплатою за наступним графіком:

-до 01.03.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.04.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.05.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.06.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.07.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.08.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.09.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.10.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.11.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.12.2017 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.01.2018 1400000,00грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.02.2018 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.03.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.04.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.05.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.06.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.07.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.08.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.09.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.10.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.11.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.12.2018 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.01.2019 - 1500000,00грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.02.2019 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.03.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.04.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.05.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.06.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.07.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.08.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.09.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.10.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.11.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.12.2019 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.01.2020 - 2500000,00грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.02.2020 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.03.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.04.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.05.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.06.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.07.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.08.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.09.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.10.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.11.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.12.2020 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.01.2021 - 3000000,00грн. (три мільйони грн. 00 коп.);

-до 01.02.2021 2900000,00грн. (два мільйони дев'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.03.2021 - 2900000,00грн. (два мільйони дев'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.04.2021 - 2900000,00грн. (два мільйони дев'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.05.2021 - 2900000,00грн. (два мільйони дев'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.06.2021 - 2900000,00грн. (два мільйони дев'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.07.2021 - 2900000,00грн. (два мільйони дев'ятсот тисяч грн. 00 коп.);

-до 01.08.2021 - 2859791,62грн. (два мільйони вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто одна грн. 62 коп.)

В решті позовних вимог провадження припинити.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.02.2017

Суддя ОСОБА_4