Ухвала суду № 64670231, 09.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/414/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19,27 Колода Л. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.суддівБондаренка С. І., Новікова О. М. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 листопада 2016 року у справі за позовом ПАТ КБ 'Правекс-Банк' до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ "Правекс-Банк" про визнання кредитного договору та договору застави недійсним , -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ПАТ КБ «Правекс Банк» звернулося до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувало, що що між ОСОБА_6 та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено кредитний договір №839-001/07Р від 30 січня 2007 р., за умовами якого банк надав кредит в іноземній валюті для своєчасної оплати відповідачем вартості автомобіля у розмірі 10 590 доларів США.

За умовами кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 10 590 доларів США строком до 30 січня 2014 року зі сплатою 11,99 відсотків річних. За умовами кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне погашення частини кредиту відповідно до графіку, що є невід'ємним додатком до кредитного договору, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі у строк, визначений кредитним договором.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 10 590 доларів США.

За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредитів, та по закінченні кінцевого терміну користування кредитним коштами, заборгованість позичальника перед банком за кредитними договорами в повному обсязі не погашена.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 04 червня 2015 року за позичальником рахується заборгованість по сплаті основної суми кредиту за кредитним договором у розмірі 6 913 доларів США, що і стало підставою для звернення до суду.

Крім того, позивач вказав, що позичальник допустив порушення своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом, а тому згідно розрахунку заборгованості, станом на 18 червня 2015 року за позичальником обліковується заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3 627,35 доларів США.

В зв'язку з порушенням строків, встановлених кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, позичальнику нарахована пеня, розмір якої згідно розрахунку заборгованості станом на 04 червня 2015 року становить 104 594,49 грн. В зв'язку з порушенням строків, встановлених кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, позичальнику нарахована в розмірі 61 741,68 грн. Загальний розмір пені складає 166 366,17 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 540,35 доларів США та 166 336,17 грн. пені, а також 3654,00 грн.витрат на сплату судового збору.

ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом , який мотивувала тим, що між нею та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено кредитний договір №839-001/07Р від 30.01.2007 р., за умовами якого банк надав кредит в іноземній валюті для своєчасної оплати відповідачем вартості автомобіля, у розмірі 10590,00 доларів США.

За умовами кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 10590,00 доларів США строком до 30.01.2014 року зі сплатою 11,99 відсотків річних. За умовами кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов'язався здійснювати своєчасне погашення частини кредиту відповідно до графіку, що є невід'ємним додатком до кредитного договору, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі у строк, визначений кредитним договором. Згідно п.4.1. кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом видачі грошових коштів із каси банку після укладання договору застави і надання позичальником банку документа, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 10590,00 доларів США.

Згідно п. кредитного договору, кредит надається строком до 30.01.2014 року.

Згідно договору застави транспортного засобу №839-001/07Р від 13.01.2007 року ОСОБА_6 передала АКБ «Правекс-Банк» в заставу автомобіль марки DACISA модель Logan 1,4 реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач вважає кредитний договір незаконним, в зв»язку з тим, що автомобільні салони здійснюють продаж в національній валюті України - гривні і банком на рахунок автосалону перераховувалися саме гривні, а не долари США. В зв»язку з цим вона не отримувала будь-якої суми кредиту у валюті. Про своє порушене право вона дізналася 03.08.2015 року після ознайомлення з матеріалами позовної заяви. Порушення своїх прав вважає в тому, що банк не мав права здійснювати господарську діяльність, не мав ліцензії на здійснення валютних операцій та здійснював дії, що мають ознаки злочину. Крім цього позивач при зверненні з позовом до суду , не надав Статут 2007 року. Також позивач не подавала відповідачу заяву про купівлю іноземної валюти для фізичної особи.

Позивач вважає, що при укладенні кредитного договору були порушені норми ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України кредитний договір повинен бути визнаний недійсним.

В зв»язку з цим просила постановити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір №839-001/07Р від 30.01.2007 р., та застави транспортного засобу №839-001/07/07Р від 30.01.2007 року , укладені між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_6 та застосувати наслідки недійсності правочину, а також вилучити з реєстру заборон і обтяжень заставленого майна - автомобіля марки DACISA модель Logan 1,4 реєстраційний номер НОМЕР_1. Визнати неправомірними та незаконним дії відповідача.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року позовні вимоги банку задоволено.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом процесуальних та матеріальних норм права, упередженість та необ'єктивність суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом процесуальних та матеріальних норм права, упередженість та необ'єктивність суду, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким зустрічні позовні вимоги про визнання кредитного договору та договору застави недійсним задоволити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Правекс Банк» , районний суд вважав, що ПАТ КБ «Правекс Банк» свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, натомість, відповідачка свої зобов'язання по договору кредиту не виконала, що є підставою для стягнення з неї заборгованості згідно наданого банком розрахунку.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, районний суд вважав, що позивачем ОСОБА_6 не надано суду належних та допустимих доказів з приводу поданого позову та пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ОСОБА_6 та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено кредитний договір № 839-001/07Р від 30 січня 2007 р., за умовами якого банк надав кредит в іноземній валюті для оплати відповідачем вартості автомобіля, у розмірі 10 590 доларів США. (а.с. 14, т. 1)

Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС БАНК» було змінено найменування та відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій назва позивача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС БАНК».

За умовами кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 10 590 доларів США строком до 30 січня 2014 року під 11,99 відсотків річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 839-001/07Р від 30 січня 2007 р. між ОСОБА_6 та АКБ «ПРАВЕКС БАНК» було укладено договір застави автомобіля марки DACIA LOGAN 1.4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 129, т.1)

Згідно п.1.2.1 Договору застави передане у заставу майно є власністю ОСОБА_6 на підставі договору №СДЧ-04/07 купівлі-продажу автомобіля від 25 січня 2007 року.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: своєчасна оплата вартості автомобіля по договору купівлі продажу автомобіля № СДЧ-04/07 К12/2107 від 25 січня 2007 року, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договором страхування автомобіля.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом видачі грошових коштів із каси банку після укладання договору застави і надання позичальником банку документа, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку після виконання позичальником умов п.п. 2.1.1-2.1.5 договору, в т.ч. після надання договору застави автомобіля та рахунку, наданого фірмою-продавцем автомобіля.

Відповідно до довідки-рахунку ТОВ «Фірма «Кий Авто» № 245900 ОСОБА_6 продано та видано автомобіль DACIA LOGAN 1.4, вартістю 52 951 грн. у кредит АКБ «Правекс_Банк» (а.с. 132, т.1)

Позивач вказав, що банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 10 590 доларів США.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що транспортний засіб, для купівлі якого і отримувався кредит, відповідачем було придбано за кредитні кошти виключно у відповідності до рахунку, виставленого продавцем автотранспортного засобу в гривні, які були перераховані банком також на рахунок автосалону (ст. 533 ЦК України) саме в гривні резиденту для розрахунку з резидентом.

За матеріалами встановлено, що згідно заяви ОСОБА_6 від 30 січня 2007 року остання просила банк видати суму кредиту в розмірі 10 590 дол.США згідно кредитного договору № 839-001/07Р від 30 січня 2007 р. (а.с. 248, т.1) Згідно квитанції про видачу готівки № 1 від 30 січня 2007 року ОСОБА_6 видано грошові кошти в сумі 10 590 дол. США еквівалентом 53 479, 5 грн. (а.с. 248, зв., т.1)

В матеріалах справи міститься квитанція № 1033 від 30 січня 2016 року про проведення внутрішньобанківської операції, згідно якої банком проведено банківську операцію з обміну іноземної валюти з обміну 10 590 дол. США. угривневий еквівалент, а вже суму у гривнях згідно квитанції № 11901 від 30 січня 2007 року про оплату за автомобіль DACIA LOGAN платником ОСОБА_6 перераховано через банк платника АКБ «Правекс-Банк» отримувачу ПП «Плюс-Автотранс».

Доводи апелянта, що банком належними доказами не доведено видачу грошових коштів із каси банку, відповідними касовими ордерами або видатковими відомостями, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують ту обставину, що нею вказані кредитні кошти використанні на придбання зазначеного автомобіля.

Колегія суддів враховує, що хоча фактично банком на виконання кредитного договору і було перераховано на рахунок продавця автомобіля DACIA LOGAN грошові кошти у гривнях, однак валютою виконання зобов'язань за кредитним договором № 839-001/07Р від 30 січня 2007 р. є долар США. Кредитний договір був укладений сторонами у іноземній валюті із визначенням обов'язкових платежів згідно графіку платежів рівними частинами в сумі 127 дол. США (п. 4.4. договору), проплата яких частково проводилася відповідачкою, що свідчить про визнання нею умов договору та визнання свого обов'язку з приводу внесення обов'язкових платежів саме у іноземній валюті.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Згідно банківської ліцензії № 7 від 07 грудня 2001 року АКБ «Правекс-Банк» надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ Про банки та банківську діяльність». (а.с. 34, т.1)

Таким чином, оскільки кредитні кошти за договором згідно кредитного договору № 839-001/07Р від 30 січня 2007 р. були надані ОСОБА_6 в іноземній валюті в доларах США позивач має право просити стягнути заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за його користування у валюті кредитування, а доводи відповідачки про те, що банком було неправомірно надано кредитні кошти в іноземній валюті на час укладення спірного договору є необгрунтованими.

Посилання апелянта на зміну банком строку виконання зобов'язання шляхом направлення вимоги від 03 лютого 2009 року за № 20494/67-13 (а.с. 145. т.1) та використання банком права на дострокове повернення коштів у повному обсязі в строк до 17 лютого 2009 року та застосування строку позовної давності колегією суддів оцінюється критично, враховуючи слідуюче.

Законодавцем встановлено у ч. 2 ст. 1050, 1054 ЦК України право кредитодавця достроково вимагати повернення кредиту у випадку прострочення повернення чергової частини позики та сплати процентів. За умови пред'явлення банком до боржника вимоги про дострокове виконання зобов'язання повернути кредит, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, із змісту вимоги про усунення порушень зобов'язань за договором кредиту 839-001/07Р від 30 січня 2007 р., направленої на адресу ОСОБА_6 вбачається, що позичальниця не виконала вимоги договору щодо страхування автомобіля, переданого в заставу на наступний рік, та попереджує про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом у випадку невиконання даної вимоги.

Крім того, позичальника було повідомлено, що в подальшому при недотриманні умов підписаного договору банк буде змушений вимагати від позичальника достроково погашення в повному обсязі заборгованості по кредиту та змушений буде звернути стягнення на заставне майно.

Тобто, в надісланих 03 лютого 2009 року позивачем на адресу відповідача повідомленні про невиконання позичальником зобов'язання, вимоги щодо дострокового повернення всієї суми заборгованості за кредитом банком не заявлялося, у зв'язку із чим відповідач безпідставно наголошує на зміні строку виконання кредитного зобов'язання та виникнення у банку права звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості з моменту надіслання такої вимоги та необхідності застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та за порушення строків щодо сплати процентів за користування кредитом.

Аналогічні доводи викладені і в апеляційній скарзі (а.с. 127-128, т.2)

В той же час, у запереченнях на позовну заяву ПАТ КБ «Правекс -Банк» відповідач ставить питання про порушення банком строків на звернення до суду із даним позовом та наголошує на необхідності застосування судом правових наслідків, пов'язаних із пропуском строків позовної давності по чергових платежах та із загальним строком позовної давності та спеціального строку позовної давності по пені.

В той же час, судом також вірно встановлено, що з боку ОСОБА_6 мало місце порушення строків погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів за користування кредитом і банком відповідно до умов договору правильно визначено заборгованість із врахуванням пені за кожний день прострочення (п.1.2 Кредитного договору).

За матеріалами справи встановлено, що 05 травня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом , який мотивувала тим, що між нею та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено кредитний договір №839-001/07Р від 30.01.2007 р., за умовами якого банк надав кредит в іноземній валюті для своєчасної оплати відповідачем вартості автомобіля, у розмірі 10590,00 доларів США.( а. с. 14 -19 Т. 1).

За умовами кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 10590,00 доларів США строком до 30.01.2014 року зі сплатою 11,99 відсотків річних. За умовами кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов'язався здійснювати своєчасне погашення частини кредиту відповідно до графіку, що є невід'ємним додатком до кредитного договору, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі у строк, визначений кредитним договором. Згідно п.4.1. кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом видачі грошових коштів із каси банку після укладання договору застави і надання позичальником банку документа, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 10590,00 доларів США.

Згідно умов кредитного договору, кредит надається строком до 30.01.2014 року.

Згідно договору застави транспортного засобу №839-001/07Р від 13.01.2007 року ОСОБА_6 передала АКБ «Правекс-Банк» в заставу автомобіль марки DACISA модель Logan 1,4 реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач вважає кредитний договір незаконним, в зв'язку з тим, що автомобільні салони здійснюють продаж в національній валюті України - гривні і банком на рахунок автосалону перераховувалися саме гривні, а не долари США. В зв'язку з цим вона не отримувала будь-якої суми кредиту у валюті. Про своє порушене право вона дізналася 03.08.2015 року після ознайомлення з матеріалами позовної заяви.

Порушення своїх прав вважає в тому, що банк не мав права здійснювати господарську діяльність, не мав ліцензії на здійснення валютних операцій та здійснював дії, що мають ознаки злочину. Крім цього позивач при зверненні з позовом до суду , не надав Статут 2007 року. Також позивач не подавала відповідачу заяву про купівлю іноземної валюти для фізичної особи.

Позивач вважає, що при укладенні кредитного договору були порушені норми ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України кредитний договір повинен бути визнаний недійсним.

А тому, позивач по зустрічному позову просила постановити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір №839-001/07Р від 30.01.2007 р., та застави транспортного засобу №839-001/07/07Р від 30.01.2007 року , укладені між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_6 та застосувати наслідки недійсності правочину, а також вилучити з реєстру заборон і обтяжень заставленого майна - автомобіля марки DACISA модель Logan 1,4 реєстраційний номер НОМЕР_1. Визнати неправомірними та незаконним дії відповідача.

Так, згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з /рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своєю правовою природою договір є правочином та основною підставою виникнення довільних прав та обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовувати в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, закон не забороняє використання іноземної валюти на території України, а навпаки, регламентує порядок використання, в тому числі фінансовими установами.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власні ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Крім того, ч. 2 статті 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, положення Цивільного кодексу України надають право за домовленістю старі визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується із думкою районного суду, що доводи позивача про те, що банк не мав індивідуальної ліцензії Національного банку України є безпідставними. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Видача індивідуальних ліцензій здійснюється Національним банком України у порядку, встановленому Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженому Постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004.Національним Банком України 10.09.2010 року опубліковано Лист №18-311/4539-15626, у якому коментується справа за позовом фізичної особи до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту в іноземній валюті та договору поруки недійсними, у зв'язку з відсутністю індивідуальної ліцензії.

Так, Національним Банком України зазначено, що надання кредитів в іноземній валюті на підставі отримання ліцензії та спеціального дозволу (генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій) є достатнім.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене [Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови [отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів.

Крім того, колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача , то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Колегія вважає, що судом першої інстанції помилково зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Тому, вимога апелянта про невірне застосування районним судом положень про позовну давність не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :